Розгін редуту: сценарії розвитку подій

Україна вкотре повертається до одвічної проблеми: нашим ворогам нічого не треба робити – ми все зробимо навіть краще за них.

13 березня у Кривому Торці силами СБУ та КОРД було розігнано редут прихильників торгової блокади з ОРДЛО. Під час розгону затримали 43 особи, через що у деяких областях України, переважно це західні регіони, заблокували і захопили будівлі ОДА. Наразі йде хвиля щодо скликання позачергових сесій міських і обласних рад, щоб прийняти звернення до вищого керівництва держави з вимогою звільнити затриманих і відправити у відставку Арсена Авакова, В'ячеслава Аброськіна і Віталія Малікова.

Сьогодні можна говорити про такі сценарії розвитку ситуації.

СЦЕНАРІЙ ПЕРШИЙ – МОНОПОЛІЯ ДЕРЖАВИ НА СИЛУ

Впродовж трьох останніх років ми є свідками того, що держава не має монополії на силу. Це означає, що демократію підміняє ситуативна гра олігархічних кланів і різних груп впливу, які певною сумішшю охлократії й анархії намагаються проштовхувати свої інтереси та грати з електоральними настроями українців. Така ситуація не залишає жодних шансів для влади провадити обрану нею лінію державного управління. Крім того, у влади існує почуття страху перед добровольцями, ветеранами АТО і політичними силами праворадикального спектру. Тому в умовах війни цілком логічним бачиться сценарій, за яким влада має повернути державі монополію на силу. Однак, залишається одне суттєве запитання. Чи ця монополія буде служити в інтересах держави Україна або чинної влади? Адже це дві великі різниці. Правда, в умовах іноземної агресії та соціально-економічної кризи держава зобов'язана мати монополію на силу. Інакше Україні ніколи не вийти зі стану внутрішніх чвар, а олігархи та різні фінансово-промислові групи й надалі провадитимуть власну політику за рахунок національних інтересів і ресурсів нашої держави.  

Реалізація цього сценарію передбачає зачистку опозиційних до влади сил, а також напіввійськових формувань. Своєю чергою, це може спричинити жорстке протистояння силовиків і блокадників у формі локальної партизанської війни.

З іншого боку, зачистка може відбутися швидко, адже влада, навчена гірким досвідом її попередників, буде концентрувати свою увагу на тих, хто є лідерами, спонсорами й ідеологами правонаціональних рухів і політичних партій.

СЦЕНАРІЙ ДРУГИЙ – ШЛЯХ ДО ДОСТРОКОВИХ ВИБОРІВ

Цей сценарій передбачає загострення соціально-політичної ситуації в країні, подальшу блокаду і захоплення прихильниками блокади адміністративних будівель, спроби організації масштабного протесту на Майдані Незалежності у Києві. Така ситуація впливатиме на настрої всередині українського парламенту та збільшить можливість того, що основні політичні гравці не дійдуть кінцевої згоди і не укладуть новий договір. Внаслідок цього може відбутися остаточний розпад коаліції, якої, по суті, й так немає в парламенті, а є виключно ситуативна більшість, що змусить президента України оголосити про розпуск Верховної Ради восьмого скликання і призначити дату позачергових виборів. Найбільш ймовірна дата – осінь 2017 року.

Дострокові парламентські вибори – це ймовірний шлях до дострокових виборів президента. Без перебільшення можемо говорити про те, що після дострокових виборів розставлення політичних сил у Верховній Раді значно зміниться. І тут не можна виключати, що новим прем'єр-міністром України стане, наприклад, Юлія Тимошенко. А прем'єр Тимошенко – це страшний сон будь-якого президента.

СЦЕНАРІЙ ТРЕТІЙ – НОВА КОАЛІЦІЯ

Уже не перший день у політичному та медіа дискурсі України поширюється інформація про створення нової коаліції у парламенті. Найбільш поширена версія – це коаліція Блоку Петра Порошенка, "Народного фронту" та Радикальної партії. Для радикалів така коаліція може бути тактично вигідна, але стратегічно – це однозначно програш. Проте, повністю виключати такої ймовірності не варто.

Нещодавня зустріч Петра Порошенка та Андрія Садового, серед іншого, може свідчити й про те, що обговорювалася тема участі "Самопомочі" у коаліції. А одразу після цього відбулася зачистка редуту. Тому звідси можна зробити наступні висновки.

По-перше, Радикальна партія не дуже поспішає до коаліції з чинною владою.

По-друге, Садовий теж відмовив брати участь у такій коаліції.

Наразі ситуація з новою коаліцією залишається невизначеною. Влада й надалі намагатиметься переконувати різні фракції й окремих народних депутатів увійти в коаліцію. Проте, чим далі, тим така можливість буде все меншою, адже ніхто не захоче розділити всю повноту відповідальності перед українським народом за політику чинної влади.

Якщо говорити про ризики масштабного загальнонаціонального протесту, то сьогодні вони низькі. Українці заклопотані питаннями власного виживання, а проблеми державного характеру відходять на другий план. Проте, якщо організатори і прихильники блокади поєднають меседж про блокаду з тезою про створення гідних умов життя для простого українця, а також за умови одночасного погіршення життєвого рівню українців, ризик нового майдану зростає. І якщо такий майдан відбудеться, він не буде схожим на два попередні, адже буде швидким, жорстоким і доволі кривавим. У цьому контексті Україна вкотре повертається до своєї одвічної проблеми: нашим ворогам нічого не потрібно робити, адже ми все зробимо навіть краще за них.

Пам'ятаймо про це, коли емоційний поклик вийти на черговий протест пересилить раціональний – не робити цього. 

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Наступна публікація