Саудівська Аравія та Іран: давні вороги на новому фронті

Саудівська Аравія та Іран: давні вороги на новому фронті

Фото: ТСН.ua

Для Ер-Ріяда нова війна на Близькому Сході — необхідна політична авантюра, для Тегерана — черговий тест на витримку.

Питання Близького Сходу нечасто піднімаються в українському медіа-просторі. Окрім Сирії, українські ЗМІ мало на що звертають увагу аудиторії відносно подій у цьому регіоні. Утім нещодавно міжнародну (а за нею й українську) медіа-спільноту сколихнули новини з невеликої близькосхідної країни під назвою Ліван. Відставка тамтешнього прем'єр-міністра Саада Харірі стала справжнім інформаційним вибухом.

Несподівана зацікавленість мас-медіа Ліваном невипадкова. Адже сьогодні країна має всі шанси стати новим полем битви у протистоянні між Саудівською Аравією та Іраном — двома важковаговиками регіональної політики.

Історично між персами та арабами давній конфлікт, але між Тегераном і Ер-Ріядом в активній фазі лише з Ісламської революції в Ірані 1979-го, коли було повалено світську монархію проамериканського шаха Реза Пехлеві. Обидві держави є претендентами на регіональне лідерство, обидві — мають стратегічні геоекономічні інтереси на Близькому Сході, від реалізації яких залежить їхнє виживання. Ресурси, гроші та влада — ось що стоїть на кону. Через те, що історично Саудівська Аравія позиціонується як лідер сунітських країн регіону, а Іран — провідник шиїтів, конфлікт між ними набув й релігійного забарвлення. Хоча насправді релігія як така в цих війнах не відіграє вирішального впливу, а дуже часто є фактором, притягнутим за вуха.

Ліван має всі шанси стати новим полем битви у протистоянні між Саудівською Аравією та Іраном

Геополітична регіональна боротьба між Іраном і Саудівською Аравією виливається у різноманітні збройні конфлікти у формі "proxy war" — опосередкованої війни між державами на території третіх країн через своїх сателітів.

Протягом останнього року конфлікт між Тегераном і Ер-Ріядом лише посилився і увійшов у кульмінаційну фазу. Вона може завершитися або поразкою однієї зі сторін, або тактичною паузою — компромісною угодою, яка дасть сторонам час зібратися з силами для нового бою.

Тож, відповідаючи на питання, чи можлива війна між Іраном і Саудівською Аравією, можна із впевненістю сказати, що війна вже триває, причому одразу на кількох фронтах. Основними полями битви між двома країнами на сьогодні є:

  1. Ємен (проіранські шиїтські загони проти саудівської арабської коаліції, яка розпочала військову інтервенцію під назвою "Віродження надії").
  2. Сирія (союзний Ірану сирійський уряд Башара Асада проти сунітських ісламських екстремістських угруповань).
  3. Ірак (підконтрольні Ірану воєнізовані формування "Сил народної мобілізації" проти терористів "Ісламської держави").
  4. Бахрейн (шиїтська більшість населення проти сунітської королівської родини Аль-Халіфа).
  5. Катар (блокада з боку Саудівської Аравії та підтримка з боку Ірану).

Нині практично на кожному з цих напрямків Саудівська Аравія зазнала поразки. Найбільшою і найболючішою стала криза навколо Катару, як призвела до розколу в найбільш, здавалося б, непорушному сунітському блоці держав Затоки. Пересварившись з Катаром, Ер-Ріяд втратив доступ до його необмежених фінансових ресурсів, політичних зв'язків і природного газу. Натомість "вакуум дружби" зайняв Іран, який підтримав Катар у скрутний час, завдяки чому той зумів втриматися на плаву в умовах транспортної, морської та повітряної блокади Саудівської Аравії.

Криза навколо Катару вдарила по усі інших фронтах, де тривало протистояння з Іраном. У Сирії антиурядові угруповання, які залежали від фінансування саме з Катару, відмовилися воювати за Саудівську Аравію. На півночі Сирії відбулися кілька масштабних сутичок серед бойовиків між просаудівськими та прокатарськими фракціями. Це ще більше погіршило становище антиурядових сил у Сирії та дозволило сирійській армії за підтримки РФ та Ірану відбити значні території, поки їхні вороги воювали між собою.

В Ємені Катар був виключений зі складу саудівської арабської коаліції, яка воювала там проти шиїтів. Як результат, фракції найманців з Судану та Сомалі, які воювали за катарські гроші, вступили в конфлікт з саудівськими та еміратськими військами (військовослужбовці ОАЕ та найманці, які воюють за їхні гроші плюс сепаратисти південного Ємену).

В Іраку Катар призупинив фінансову підтримку місцевих сунітських громадсько-політичних груп. Це лише посилило позиції Ірану та проіранського шиїтського уряду Хайдера Аль-Абаді. А Саудівська Аравія вкотре втратила позиції в конфлікті.

Така ситуація непокоїть керівництво Саудівської Аравії. Нині вважається, що Іран фактично контролює чотири великі арабські столиці. Йдеться про Багдад, Дамаск, Сану та Бейрут. Якщо Іран зможе взяти під контроль ще й Катар, тоді він буде спроможний реалізувати свій амбітний геоекономічний проект "Іранська магістраль" — прокласти газопровід з родовища Південний Парс через Ірак, Сирію, південні регіони Лівану аж до Середземномор'я в Європу.

Крім того, контроль над цими територіями формує цілий "шиїтський пояс" (умовно шиїтський) навколо Саудівської Аравії, відрізаючи королівство від доступу до Середземноморського регіону та встановлюючи ворожий Ер-Ріяду клімат навколо.

Саме тут на арені з'являється Ліван. Адже він є тим "пазлом", якого не вистачає Саудівській Аравії у війні з Іраном. Ліванський напрямок на сьогодні є одним з найбільш вірогідних фронтів для нової війни в регіоні. Саудівська Аравія хоче запустити таку війну з кількох важливих причин:

  1. Потреба підняти ціни на нафту.
  2. Зменшити іранський вплив.
  3. Заблокувати ймовірні енергетичні проекти Ірану в регіоні Леванту.
  4. Зберегти контроль бодай над Ліваном на тлі військово-політичних і репутаційних поразок в Іраку, Сирії, Ємені, Катарі та Туреччині.
  5. Знищити централізоване командування потужного проіранського руху "Хезболла" в Лівані.
  6. Втягнути у протистояння США (через участь у війні Ізраїлю).

Одним з головних ініціаторів такої агресивної політики є спадкоємний принц Саудівської Аравії та міністр оборони Мухаммед бін Сальман. Нещодавно він провів грандіозні чистки всередині королівства. Понад 200 впливових політиків, чиновників і бізнесменів були затримані за підозрою у корупції. Серед них 11 членів королівської родини, включаючи головних опонентів Мухаммеда — принців Аль-Валіда бін Талала, Туркі бін Насера, Мітааба бін Абдалли, Туркі бін Абдалли та Бандара бін Султана. Усі вони становили опозиційну до принца групу, яка виступала не за нову війну, а за порозуміння з Іраном і Катаром, пом'якшення позиції Саудівської Аравії та вихід з війни в Ємені, "зберігши обличчя".

Нова війна на Близькому Сході, якщо спалахне, то саме в Лівані. А якщо точніше — у його південних регіонах. Саме там розташовані головні осередки проіранського шиїтського руху "Хезболла". Вдарити по Лівану Саудівська Аравія планує завдяки Ізраїлю. Річ у тім, що різке посилення впливу Ірану призвело до формування незвичного військового альянсу між Саудівською Аравією та Ізраїлем. Обидві країни об'єдналися на базі протистояння спільному ворогу — Ірану. Для Ізраїлю стратегічно важливим є стримування іранських сил на своїх кордонах — біля Лівану та Сирії. Оскільки Саудівська Аравія не має військових ресурсів для удару по Лівану, вона зробить це через Ізраїль, який має вдатися до обмеженої військової операції проти сил "Хезболли" у південному Лівані.

Протягом останнього року конфлікт між Тегераном і Ер-Ріядом лише посилився і увійшов у кульмінаційну фазу. Вона може завершитися або поразкою однієї зі сторін, або тактичною паузою

Іншим перспективним напрямком для удару по Ірану є Катар. Нещодавно офіційний Ер-Ріяд знову вдався до спроби ескалації ситуації навколо газового емірату. Підконтрольний саудівцям Бахрейн реанімував давній конфлікт з Катаром, висунувши територіальні претензії до островів Хауар, багатих на газ у шельфі. Крім того, на території самого Бахрейну відбулися загадкові вибухи на саудівському нафтопроводі. В Ер-Ріяді та Манамі винними поспішили назвати "іранських агентів".

Але головний напрямок, який намагається розробити Саудівська Аравія, є все-таки Ліван. Саме з метою ескалації конфронтації з Іраном й відбулася дивна і раптова відставка прем'єр-міністра Лівану Саада Харірі. Він та його партія "Аль-Мустакбаль" тісно пов'язані з керівництвом Саудівської Аравії. Чимало країн стверджували, що саме Ер-Ріяд змусив Харірі подати у відставку (оголосив він про неї, перебуваючи саме в Ер-Ріяді), щоб тим самим спровокувати у країні політичну кризу. Втім, після трьох тижнів утримування Харірі в Ер-Ріяді та масштабної лобістської кампанії з боку ЄС та США, саудівці відпустили Харірі до Бейрута.

Хоча ситуація з прем'єром Лівану стабілізується, відкидати сценарій нової війни Саудівської Аравії з Іраном не можна. Саад Харірі прибув до Бейрута лише сьогодні і одразу ж "відклав" свою відставку. Нині тривають торги між Саудівською Аравією та Іраном, а тому сторони максимально відтягують час. Саме тому прем'єр-міністр, коли повертався до Лівану, вирішив заїхати у Францію, Єгипет та на Кіпр.

А поки тривають кулуарні переговори, Ізраїль піднімає ставки. Сьогодні стало відомо про мобілізацію військових частин ліванської армії біля південного кордону. Начальник Генштабу ЗС Лівану застеріг Ізраїль від "провокацій". Все це свідчить про посилення тиску на Іран через нагнітання ситуації навколо Лівану.

Зрештою, для Саудівської Аравії нова війна на Близькому Сході — необхідна політична авантюра, яка має відкинути Іран і повернути їй статус-кво у регіоні. Для Ірану така війна — черговий тест на витримку, що несе ризик конфронтації зі США. У будь-якому разі новий конфлікт на Близькому Сході матиме далекоглядні наслідки для регіону.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація