Новий прем'єр на Даунінг-стріт: що сталося в Британії?

Прем'єром стала прибічниця членства в ЄС - але це не означає, що Британія залишиться в Євросоюзі.

Отже, в нас новий прем'єр-міністр. Очевидно, що колишній прем'єр мусив піти у відставку після одного з найгірших в політичній історії автоголів – проведення референдуму за вихід із Євросоюзу. Тепер Девіда Кемерона змінить лідер кампанії Brexit, чи не так? Ні! Тереза Мей виступала за те, щоб Британія залишилася в складі ЄС, проте досить стримано. Навіть ширилися підозри, що вона таємно сподівається, що ми вийдемо з Євросоюзу. До речі, так само, як і лідер опозиції Джеремі Корбин. Але, на відміну від Мей, чия стриманість піднесла її на вершину, Корбин тепер так далеко від влади, як ніколи не був. Опозиційна Робітнича партія також далека від експлуатації неблагородного хаосу, який відбувається в Консервативній партії, і намагання форсувати дострокові парламентські вибори. Вона сама віддзеркалює хаос, який охопив уряд.

Боюсь, що українці, намагаючись за всім цим стежити, можуть розгубитися, як свого часу 2006 року розгубився я, коли читав, що переможець Помаранчевої революції призначив прем'єр-міністром того, хто в ній програв. Пам'ятаєте?

Так що ж сталося?

Почнемо з того, що відбулося з прихильниками Brexit. Найбільш популярний із них Борис Джонсон ніколи й не хотів, щоб Британія виходила з ЄС: він хотів стати прем'єром, і чомусь сподівався, що досягне цієї мети, програвши референдум із мінімальним розривом. Коли його результати стали відомими, він, звичайно, був не зовсім щасливим через це. Напевно, політик помітив, що кожен авторитетний експерт говорив, що Brexit призведе до економічної катастрофи, і злякався. Однак формально Джонсон не сам вирішив зійти з дистанції: удару в спину йому завдав колишній друг і прибічник Майкл Гоув, який дійсно ідеологічно відданий ідеї виходу Британії з ЄС. Та Джонсону не вдалося легко втекти з корабля: Тереза Мей призначила його міністром закордонних справ.

Гоув усіх здивував, коли відмовився підтримувати Джонсона й оголосив, що сам хоче стати прем'єр-міністром. І це сталося, попри те, що протягом усієї своєї кар'єри він заявляв, що не хоче отримати цю посаду. Анонсуючи свою кандидатуру, Гоув зауважив у промові: "… чим би не була харизма, в мене її немає". Він лестив собі: якщо в людини немає харизми, значить вона нудна, але Майкл Гоув далеко не такий, він просто вводить в оману виборців. Він є яскравим втіленням усіх можливих британських стереотипів про еліту, яка виховувалася у приватних школах. Здається, що його виховали далеко від реальності пересічних британців. Тільки людина, яка живе у світі чистої математики, може бути настільки відданою доктрині ринку, як він. Але в цей шалений момент, він, можливо, думав, що зможе достукатися до сердець і переконати своїх колег із Консервативної партії помазати його у лідери.

Ще один видатний діяч кампанії Brexit – Найджел Фарадж. Але попри те, що його Партія незалежності Сполученого Королівства (UKIP) здобула кілька місць на минулих виборах до Європарламенту, в британському парламенті, який обирається за мажоритарною системою, вона має тільки одне крісло. На парламентських виборах 2015-го ця політсила виборола 12% голосів. У Фараджа немає жодного шансу наразі очолити країну, тому його відставка з поста очільника партії 4 липня мало що значить. Він, імовірно, повернеться до боротьби в наступній битві, якщо Великобританія намагатиметься підписати якусь угоду про асоціацію з ЄС, яку не підтримуватимуть прихильники UKIP.

Без нових виборів лише лідер Консервативної партії міг стати прем'єр-міністром. Партія обирає свого лідера таким чином: спочатку члени парламенту із числа кандидатів обирають тільки двох, і вже потім когось із них обирають рядові члени партії. Тереза Мей від початку була серед фаворитів, в остаточному списку до неї приєдналася Андреа Ледсом, яка під час кампанії перед референдумом виринула із темряви як одна із найбільш активних і харизматичних прихильників Brexit.

Отже, Ледсом була єдиним кандидатом, яка на 100% підтримувала Brexit. Вона потенційно могла б стати фавориткою серед рядових членів партії. Натомість парламентарі-консерватори – так само, як  багато медійників і політологів, – дуже стривожилися через шанси цієї недосвідченої, реакційно налаштованої і соціально консервативної особистості займати посаду прем'єра (Ледсом виступає проти одностатевих шлюбів, які нещодавно узаконив консервативний уряд Девіда Кемерона). Жорстоко, але на щастя для країни, один із журналістів газети The Times збив її на манівці і змусив проговоритися: Ледсом сказала, що буде найкращим прем'єр-міністром, тому що вона є матір'ю, а Тереза Мей – ні. У Британії неприпустимо ставитися до людей як до неповноцінних, тільки тому, що в них немає дітей. Ледсом ніколи не змогла б відмитися від цієї заяви.

Тому вона зійшла з дистанції, а Кемерон одразу поспішив заявити, що в цій ситуації Тереза Мей має одразу зайняти прем'єрське крісло. Склалося загальне враження, що ще більше невизначеності тільки шкодитиме.

Але те, що прем'єром стала людина, яка підтримує членство в ЄС, не означає, що Британія залишиться в Євросоюзі. Із юридичної точки зору, теоретично, Тереза Мей може проігнорувати результати референдуму. Але наразі політично це неможливо, особливо без народного мандата нових виборів. Вона сама говорила, що "Brexit означає Brexit" і що вона налаштована "домогтися в цьому успіху". Уже зараз телевізійні репортажі свідчать: багато із тих, хто голосував за вихід, незадоволені тим, що до влади прийшла прихильниця членства в ЄС.

Мей заявила, що зможе відтермінувати нашу офіційну заяву про вихід із ЄС до наступного року, щоб дати Британії можливість підготувати стратегію перемовин. Водночас вона сподіватиметься, що жорстка позиція щодо мігрантів допоможе їй залучитися підтримкою прибічників Brexit. Водночас прибічників членства в ЄС має насторожити те, що Мей призначила міністрами декількох лобістів Brexit. Але так чи так, щоб врятувати британську економіку, їй майже напевно доведеться домовлятися, аби ми залишилися у вільному ринку, а це означатиме, що ми й надалі дозволятимемо громадянам ЄС жити і працювати в Британії. Як сказав президент Європарламенту Мартін Шульц, не може бути кращої угоди з ЄС, ніж членство в ньому. Оце так заморока!

Журналісти The Independent з'ясували, що протоколи голосування Терези Мей у парламенті дивовижно контрастують із її центристською, майже соціалістичною риторикою: вони свідчать про її прихильність до жорсткої правої лінії в політиці. Оскільки нова прем'єр-міністр почувається комфортно говорячи одне і роблячи інше, то, напевно, найкращим виходом із цієї ситуації буде запропонований одним сатиричним виданням варіант: "Говорити прихильникам Brexit, що ми вийшли з ЄС, коли ми насправді цього не робили".

Це лише один із прикладів напливу веселого гумору, який викликала вся ця сага. Якщо хочете ще більше LoLiв, подивіться реакцію на коротку скорботну пісеньку Девіда Кемерона, яку він сам собі заспівав, входячи в будинок на Даунінг-стріт, 10, заявивши пресі про свій переїзд. Останніми днями британська політика зайшла занадто далеко.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

ВідеоТереза Мей змінює Девіда Кемерона на посаді прем'єр-міністра

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: