Заходу необхідне сильне керівництво, щоб виробити та реалізовувати узгоджену стратегію для боротьби з агресією Путіна.
Заява про одночасне вислання понад 150 російських дипломатів та працівників розвідки із США, країн Європи та інших держав-партнерів показало, чого може досягти рушійна сила дипломатії у боротьбі з російською агресією. Видворення, оголошене союзниками у всьому світі 25 березня, стало прямою відповіддю на спробу вбивства колишнього співробітника російської розвідки Сергія Скрипаля та його дочки Юлії у Британії.
І хоча Москва, можливо, передбачала таку відповідь на отруєння, яке сталося 4 березня, від Вашингтона та, мабуть, кількох інших союзників Великої Британії, широта реакції, найімовірніше, заскочила Кремль зненацька.
Масштаб та одночасність стали однією з найсильніших сторін реакції. Зрештою, одним із ключових факторів санкцій, покладених на Росію через агресію щодо України, стали не лише самі санкції, а й наполеглива трансатлантична єдність Сполучених Штатів, Європейського союзу та інших держав, які їх наклали та підтримали.
Тим не менш, яким би дипломатичним досягненням це не було, потрібно докласти ще більше зусиль, щоб ефективно протидіяти нападам Путіна на західний світовий лад. Наразі, однак, західним країнам бракує сильного керівництва, щоб виробити і реалізовувати таку послідовну та скоординовану стратегію.
Сполучені Штати здійснили кілька заходів, які викликають довіру, але країна все одно страждає від президента, який руйнує важливість своїх дій тим, що відмовляється виступати проти президента Росії Володимира Путіна. Сполучене Королівство продовжує вести політику, у рамках якої ставить свої інтереси вище за інші, виділяючи більшість ресурсів на переговори щодо Brexit. Німецьке керівництво зазнало стагнації через тривале формування уряду, а французи ще не встигли по-справжньому захопити лідерство у вакуумі ЄС. Через неефективне лідерство в Європі західні країни не мають особливого бажання накладати на Росію більш жорсткі санкції.
На цьому політичному тлі ось кілька пропозицій щодо того, що слід зробити для координації сил міжнародної коаліції у боротьбі проти російській агресії.
Перш за все, Трампа потрібно переконати у необхідності протидії Путіну та засудженні агресії Росії на світовій арені, як публічно, так і в приватному порядку. Лідерство США на міжнародній арені має вирішальне значення, але дії Вашингтона щодо стримування Кремля залишаються приреченими на поразку, поки Трамп не усвідомить необхідність виступу Сполучених Штатів проти російської агресії та публічно не заявить про це разом із союзниками.
Яким би дипломатичним досягненням це не було, потрібно докласти ще більше зусиль, щоб ефективно протидіяти агресії Путіна щодо західного світового порядку
Більше того, не тільки публічні, але й приватні бесіди мають доносити цей меседж, якщо Сполучені Штати підтримуватимуть авторитет у роботі зі своїми союзниками. Це не означає, що не потрібно шукати шляхів співпраці із Москвою. Наприклад, усе одно потрібно разом скоординовувати зусилля задля боротьби з тероризмом та Північною Кореєю. При цьому Росія має нести відповідальність перед лідерами вільного світу, коли своїми діями загрожує їхнім принципам.
Незалежно від того, чи переконають Трампа висловити критику щодо режиму Путіна, американський держсекретар Майк Помпео має на своїй новій посаді сфокусуватися на відновленні збідненого дипломатичного корпусу. Вислання — це перемога дипломатії, але подальший успіх не станеться без наявності укомплектованого штату Держдепартаменту.
Держава та Міністерство фінансів мають отримати доручення з приводу того, щоб згуртувати однодумців та партнерів у спільних зусиллях, аби відбити російську агресію, особливо її втручання у демократичні інститути та виборчі процеси. Найефективніше цього можна досягти, націлившись на гаманець Путіна та його друзів, чия підтримка допомагає йому утримувати владу.
Популярна медійна риторика щодо поширення санкцій проти людей Путіна, друзів та їхніх мереж — цінний крок, але важкий у реалізації. Незважаючи на накладання санкцій за "законом Магнітського" через порушення Росією прав людей, Сполучені Штати залишаються єдиною країною з ефективною структурою, яка дозволяє вільно цілитися на фінансові мережі Путіна та його друзів.
На жаль, як показало минуле, навіть найближчі союзники Вашингтона у Європі можуть не прагнути накласти нові санкції проти цих суб'єктів. Крім того, інформацію, необхідну для введення санкцій проти них, як, наприклад, про особисту фінансову мережу Путіна, часто надзвичайно важко розкрити. Сполучені Штати мають зробити ці цілі пріоритетними, особливо на національному рівні, а також працювати із союзниками з інших важливих напрямків.
Головними з цих цілей мають стати посилення фінансових систем як засіб протидії агресивним діям Росії. Сполучені Штати та Британія, зокрема, мають фінансові закони, які є надто поблажливими і дозволяють анонімно відмивати гроші, включаючи російські. Потрібно, зрештою, висвітлити темні гроші, які витікають з Росії через дзеркальну торгівлю чи придбання нерухомості в Нью-Йорку та Лондоні тощо.
Через неефективне лідерство в Європі західні країни не мають особливого бажання накладати на Росію більш жорсткі санкції
Щоб втілити це в реальність, потрібно отримати відповідний наказ від Конгресу США та парламенту Великої Британії про бенефіціарну власність компаній-оболонок, що використовуються росіянами для відмивання активів за кордоном. Крім того, потрібно посилити закони Міністерства фінансів США у Цільовій групі з фінансових заходів протидії відмиванню коштів (FATF), а також дипломатичного законодавства держави та казначейства з іншими партнерами, що борються з фінансовою прозорістю (беручи приклад з вас, Кіпр, Латвія та Мальта).
Сполучені Штати повинні також дізнатися, як співпрацювати з партнерами для посилення законів щодо електорального фінансування та корупції. Зарубіжні гроші з будь-якої точки світу, не кажучи вже про Росію, впливають на наші політичні системи та можуть бути використані для підриву демократичних інститутів. Сполучені Штати точно зіткнулися з цими проблемами, про що свідчать вибори 2016 року та полеміка щодо них. Крім того, правий кандидат від опозиції на президентських виборах у Франції на 2017 рік, Марін Ле Пен, отримала мільйони з російських банків на свою кампанію. Залучення колишніх німецьких політиків до "Північного потоку-2" також викликає питання щодо об’єктивності прийняття рішень Берліном стосовно проекту, який відкинули його найближчі сусіди і який підриває енергетичну безпеку ЄС.
Зрештою, Сполучені Штати повинні працювати з усіма країнами-союзниками, які нещодавно ухвалили закони про санкції на зразок "закону Магнітського", для координування правозахисних санкцій, спрямованих проти режиму Путіна. І хоча ці зусилля можуть не націлюватися виключно на оточення Путіна, санкції точно є найдієвішим засобом протидії агресії РФ.
Жодна з описаних дій не є прямим вирішенням проблеми, і жодна з них не є кращою за іншу. Утім найважливіше, що можуть зробити Сполучені Штати після тих кроків, що вчинили цього тижня, продемонструвавши Росії об'єднаний фронт, — це посилити координацію. Адміністрація показала, що коли вона зосереджує свою енергію на багатосторонній дипломатії, вона дійсно може зробити роботу, яка вражає (запитайте Північну Корею). Надалі потрібно рухатися тим самим напрямком і робити хорошу роботу.
Читайте оригінал публікації на the Atlantic Council
Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!