Україна — Польща: краківський порядок денний

Україна — Польща: краківський порядок денний

Фото: ТСН.ua

Країнам потрібен шлюб за розрахунком, коли виграють обидві сторони, а проблемні теми — обговорюються у спокійній обстановці.

Сьогодні у Кракові відбудеться надзвичайне засідання консультативного комітету президентів України та Польщі, під час якого обговорюватиметься стан справ у двосторонніх відносинах. Про що варто згадати учасникам зустрічі?

Насамперед про те, що від конфлікту Польщі та України виграє Росія, яка намагалася його роздмухати за будь-яку ціну. Кремлівські агенти впливу є не лише в наших державах, проте останнім часом польсько-український простір для діалогу відчуває на собі значний вплив з боку Кремля. Вітольд Ващиковський, польський міністр закордонних справ, недарма згадав у серпні в інтерв’ю російському "Коммерсанту", що його держава є єдиною в ЄС, яка має спільні кордони і з Росією, і з Україною. Цей факт підштовхує Варшаву до активніших дій.

Прагнення Польщі долучитися до процесу пошуку врегулювання конфлікту на Донбасі зрозуміле, проте нині навряд чи можливе, враховуючи не лише відносини з Україною, але і формат діалогу з Росією. А от спільно з Україною продовжити боротьбу проти спорудження "Північного потоку-2" (проект магістрального газопроводу з Росії до Німеччини в обхід України, Польщі та Словаччини — ред.) — цілком реально, зважаючи як на власну зацікавленість у збереженні транзитного потенціалу, так і на роль у захисті енергетичних інтересів ЄС. У цьому ж контексті може обговорюватися і перспектива долучення України до проекту Тримор’я, який є не лише відображенням польських політичних амбіцій, але і цікавим з огляду на перспективу залучення США до зміни енергетичного рівняння у Європі.

Військово-технічна співпраця України та Польщі залишається надзвичайно перспективним напрямом розвитку відносин, адже до зацікавленості додаються і суттєві асигнування на оборону. Створення польсько-українсько-литовської бригади у січні 2016-го року, дозволяє говорити про можливість створення повного циклу від розробки до прийняття на озброєння нових зразків озброєння та військової техніки.  До того ж саме на минулорічному Варшавському саміті НАТО було ухвалено рішення і про створення трастових фондів Альянсу для України, і про розгортання його підрозділів на території Центральної Європи та Балтії. Україна в цій ситуації цілком спроможна стати контрибутором досвіду протидії російській гібридній агресії.

Кілька років тому проведення "Євро-2012" стало імпульсом для розвитку польсько-українських відносин. Здобутий досвід у окремих питаннях варто не відкидати, а розвивати. Якщо наші правоохоронці співпрацювали тоді, то чому б сьогодні не створити спільні групи, зокрема, для розслідування та протидії злочинам, спрямованим проти місць пам’яті обох народів? І польське, і українське суспільство оцінили б належним чином затримання та засудження тих, хто плювками на могили руйнує двосторонні відносини між стратегічними партнерами.

Тема поховань для польської політичної еліти дуже чутлива, відмовитися від неї у Варшаві не зможуть. Очевидно, прийнятним виходом є скасування мораторію на ексгумацію з одночасним мораторієм на встановлення пам’ятників з політичним підтекстом. Поховати померлих за християнським обрядом має бути важливішим, ніж влаштувати політичне шоу на їхніх могилах, незалежно від того, по який бік польсько-українського кордону це відбудеться.

Політична боротьба може стати причиною загострення відносин між Польщею і Україною

Політична боротьба може стати причиною загострення відносин між Польщею і Україною

Що стосується питань історичної пам’яті, то Україна з різних причин відстала у процесі формування власного історичного наративу, проте російська агресія примушує нас швидше згадувати власних героїв, відшуковувати приховані документи та свідчення про події. Відсутність антипольського дискурсу в Україні — реальність, а не вигадки, і про це треба говорити офіційній Варшаві.

Україні не варто соромитися активного використання польського досвіду децентралізації, який довів власну дієвість та ефективність. Ба більше — можна говорити і про те, що у діалозі з ЄС та НАТО Київ буде вдячний не лише за підтримку Варшави, яка традиційно є потужною, але і за окремі майстер-класи з ведення діалогу з європейськими та євроатлантичними бюрократами. Втім, і польська сторона має розуміти, що стратегічне партнерство з Україною створює для неї цікаві перспективи та можливості не лише у політичні, але і економічній сфері. У боротьбі Польщі за посилення власних позицій у ЄС Україна може стати вагомим аргументом не лише за рахунок трудової міграції.

Стратегічне партнерство — це насправді шлюб за розрахунком, у якому вигравати повинні обидві сторони, а проблемні теми мають обговорюватися у спокійній обстановці. Тому зустріч у Кракові має пройти в атмосфері довіри та прагматизму.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація