Оборона України і державна мова

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Російська мова де-факто стала зброєю проти України. Тому й українська перетворилася на оборонну зброю проти РФ.

Як повідомляє сайт українського парламенту, на погоджувальній раді 25 лютого спікер Андрій Парубій "назвав головними питаннями поточного пленарного тижня — законопроект про мову, блок питань про безпеку та оборону, зміни до житлового кодексу та призначення позачергових місцевих виборів". Мене здивувало це розрізнення мови й безпеки. Перед підсумковим голосуванням у четвер, 28 лютого, хочеться нагадати народним обранцям, що значення законопроекту 5670-д (про мову) виходить далеко поза межі гуманітарної політики, — пише Андрій Любка в колонці для "Радіо Свобода".

НА ЧАСІ

Мабуть, навіть комп’ютерам не вдалося б підрахувати точну кількість разів, коли українські політики й посадовці просторікували, що вирішення мовного питання в Україні "не на часі". Часто це робилося паралельно із заявами Путіна про те, що "де російська мова — там і Росія". Така вражаюча синхронність промовисто підтверджує той факт, що питання мови давно стало фактором національної безпеки не тільки в Україні, а і в усьому східноєвропейському регіоні.

Де рідну мову давно забули — там Росія почувається господарем. Згадайте Білорусь, яку вже готують до повної втрати незалежності і вступу в Російську Федерацію. Де за свою мову борються, шанують, підтримують інституційно й фінансово — там справи значно кращі, хоч ідеальними їх також не назвеш. Згадаймо тут Балтійські країни, які стали членами ЄС і НАТО, але фактор значної частки російськомовного населення досі залишається для них дестабілізаційним. Фактично — загрозою.

Українські політики протягом десятиліть ставилися до мовної проблематики безвідповідально. Спекулювали і навіть збурювали мовні чвари, збираючи голоси виборців. Відмовлялися брати на себе відповідальність і нарешті врегулювати сферу вживання мов в Україні. Мовний хаос перетворився на постійний інструмент маніпулювання громадською думкою. Та хочеться сподіватися, що вже цього четверга Верховна Рада нарешті ухвалить новий закон про мову. Прикро, що таку важливу — понад усякі політики! — справу вирішуватимуть перед виборами. Але краще тепер, ніж ніколи: соціологічні опитування показують, що наступне скликання парламенту може бути ще гіршим.

ДЛЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Прикметно, що найбільший поступ у справі повернення українській мові її державницьких прав відбувся саме за каденції Петра Порошенка. Ясна річ, позиція багатьох народних депутатів із різних фракцій, у тому числі авторів законопроекту Миколи Княжицького, Ірини Подоляк та інших, як і представників громадськості, також були неймовірно важливими. Але саме "добро" очільника держави, який контролює найбільшу фракцію в парламенті, дає шанс на успішне голосування в четвер.

Мовний хаос перетворився на постійний інструмент маніпулювання громадською думкою

Чому П.Порошенко вирішив підтримувати українську мову? Він і до обрання був проукраїнським, але ніколи не мав твердих переконань у цій справі. Дитина з російськомовної родини, поліглот, він завжди уникав політизації цієї тематики, але після обрання президентом почав підтримувати державну мову системно — в культурі (квоти, книжки, фільми) й освіті (чого лише вартував конфлікт із Угорщиною!).

Здається, в мене є цьому пояснення. Бо після складання присяги президента П.Порошенко на власному гіркому досвіді пересвідчився, як російська мова підриває незалежність України — в ЗМІ, церкві, повсякденному вжитку, освіті й культурі. Поширення російської мови в нашій країні де-факто стало зброєю проти України. Тому й українська мова у новій ситуації перетворилася на нашу універсальну оборонну зброю.

Настав час цю зброю легалізувати — голосуванням за законопроект 5670-д.

Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Залиште свій коментар

Вибір редакції