США замінили дипломата, який має моніторити виконання Києвом мінських домовленостей - Україні варто бути насторожі.
Зустріч Владислава Суркова з Вікторією Нуланд хронологічно майже співпала з подією, котра пройшла малопоміченою – Сполучені Штати змінили чиновника, який займається моніторингом дотримання Києвом мінських домовленостей. Відтепер ця місія лежить на Джоні Ордвеї, дипломаті і послі (в минулому) Сполучених Штатів у Вірменії та Казахстані, заступникові посла США в Росії.
До Ордвея моніторингову місію виконувала Шейла Гуолтні. Ім'я цієї пані практично нічого не говорить навіть просунутим експертам-міжнародникам. І недарма – її участь у всіх дотичних до мінських перемовин процесах була нульовою. Подейкують, що Гуолтні відверто нудьгувала в Києві, відбуваючи тут роль статиста, без чітких завдань і конкретних дій.
Джон Ордвей – в рази сильніший і харизматичніший дипломат. Він є цілком логічною заміною, котра, до того ж, має примусити офіційний Київ замислитися над кількома речами.
Передусім над тим, що західний світ відверто втомився від війни на Сході України, яка обіцяє бути довгограючою. Втомився настільки, що готовий кинути на амбразуру свої найкращі кадри. Це стосується не тільки Америки, а й Європи, яка з аналогічною метою делегує до Києва "свіжих" емісарів – Кристофера Хойсгена (від Німеччини) та Жака Одібера (від Франції). З одної сторони, Захід усвідомлює те, що війна на Донбасі – це забіг на довгу дистанцію, з іншої ж – намагається втиснути її у бодай якийсь прийнятний для західної дипломатії формат.
В цьому контексті рішення замінити Гуолтні на Ордвея є невипадковим й поготів. Свою кар'єру він починав з роботи у різних дипломатичних місіях США, зокрема, й у Вірменії, яка у 1994-му підписала Бішкекський протокол про перемир'я з самопроголошеною Нагорно-Карабахською республікою. Вже в ранзі Надзвичайного та Повноважного посла США у Вірменії Ордвей наголошував: США ніколи не визнають Нагорний Карабах суверенною державою. Проте поінформовані джерела тоді стверджували, що місія Ордвея полягала не стільки у подібних сентенціях, скільки у тому, щоб усіма можливими засобами заморозити карабахський конфлікт.
Це друга річ, котру варто взяти до уваги. Немає сумнівів, що до Києва Ордвей їде з аналогічним завданням: гасити війну на Сході. Не визнавати "ДНР" з "ЛНР", але так чи інакше підштовхувати Київ до перемовин з їхніми ватажками. Третій висновок, який випливає з усього сказаного: Сполучені Штати мають намір підсилити тиск на Київ. Недарма при першій спробі голосування за "особливий статус" для Донбасу в Верховній Раді була присутня Вікторія Нуланд. Недарма ті "прикінцеві положення" Конституції, за які депутати голосуватимуть 28 січня, ще півроку тому були вписані мало чи не з особистої подачі заступниці Державного секретаря США.
Немає сумнівів, що до Києва Ордвей їде з аналогічним завданням: гасити війну на Сході.
Мені здається, при всіх симпатіях західного світу до України, при всій його готовності йти на жертви, впроваджуючи щодо Росії економічні санкції, повної довіри до нас немає. Якщо завдання Ордвея полягає у дослідженні того, чи дотримуються сторони-підписанти Мінських домовленостей, це означає, що для Вашингтону не є очевидним, хто виконує взяті на себе зобов'язання, а хто ні. Звідси й бажання загнати війну на Сході у "придністровський" формат, уповільнити її, маргіналізувати і, по можливості, вивести з кола актуальних питань.
Однак останнє залежатиме вже від зовнішньополітичної роботи української влади. А вона на сьогодні виглядає явно недостатньою та малоефективною.
Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!