Ізраїль: "зачіпки" або те, що не стерлося з пам'яті

Ізраїль: "зачіпки" або те, що не стерлося з пам'яті

Єрусалим, Стіна плачу / Фото: фото: Юлія Корнійчук

Це вражаюча країна, де химерно переплітаються древнє і сучасне, бідність і розкіш.

Плануючи чергову відпустку, я не думала, що мене занесе аж в Ізраїль. Але якщо ви плануєте поєднати морський відпочинок із відвіданням священних місць – обов'язково відвідайте цю країну. 

Ізраїль - маленька країна, але вміщує в собі, як іноді здається, нескінченність. Ще вдень ми йшли по стопах Ісуса Христа, а вже ввечері купалися в самому Мертвому морі.

Все запам'ятати не вдалося, або, може, не було настільки цікавим для мене, тому стерлося з пам'яті. Але, є те, що зачепило, що подарувало найяскравіші відчуття і враженнями – і саме цим я хочу поділитися.

День перший: приліт у Тель-Авів

Білети економ-класу Київ-Тель-Авів-Київ коштували 6 тисяч гривень. Ще в Києві біля стійки реєстрації мене почали допитувати: куди, до кого, навіщо. І це я ще летіла не ізраїльськими авіалініями. Але я не нарікаю – мені сподобалась, що Ізраїль приділяє стільки уваги безпеці.

В аеропорту Тель-Авіва перед паспортним контролем я розминала язик, готуючись говорити англійською. Підходжу, а там із віконечка звучить чиста російська мова. Перші секунди – шок. Виявилось, що 20% населення Ізраїлю вільно володіє російською мовою, більша частина із них навіть розуміє українську. Коротше кажучи, у тих, хто не знає ні івриту, ні англійської, мовних проблем в країні виникнути все одно не повинно.

Прилетіла я в шабат (субота, яка у євреїв є святом). Як же добре, що мене зустріли знайомі, бо в цей день країна просто відпочиває, міський транспорт не ходить, магазини не працюють.

Перші враження почалися із доріг. Вони дуже завантажені навіть у шабат. Дістатися від одного до іншого міста, відстань між якими складає 25 км, інколи займає більше години. В автомобілях рідко можна побачити пасажира, здебільшого всі їздять поодинці. Велику популярність серед ізраїльтян мають всілякі електричні види транспорту типу велосипедів, самокатів, сігвеїв і т.д.  

Логіка роботи ізраїльських світлофорів так і лишилась для мене загадкою - два світлофори для доріг із зустрічним рухом розсинхронізовані. Переходиш одну дорогу - на іншому загоряється червоний.

День другий: Єрусалим

На другий день ми поїхали до найбільшого релігійного центру світу – Єрусалиму. Вузькі вулички, будинки, яким багато сотень років… Якщо ще всіх переодягнути в історичні костюми, то, впевнена, буде легко уявити, що на дворі не 2016-й, а якийсь 1016-й. Для мене виявилось несподіванкою, що в місті, де стільки християнських святинь, здебільшого живуть мусульмани і іудеї. Християни ж здебільшого – туристи і паломники.

Єрусалим, вид на місто / Фото: фото: Юлія Корнійчук

Храм Гробу Господнього: шум, гам, метушня, черги. Дуже не вистачало тиші. На душі стало неспокійно. Як так, чому? Адже це місце найсвятіше. Мабуть, нескінченні війни, зміни влади і конфесій, в чиї володіння переходив храм, залишили на святині свій відбиток.

Гробниця Пресвятої Богородиці в церкві Успіння Пресвятої Богородиці в Гефсиманії – одна з найбільших християнських святинь. На свій сором, я навіть не чула про її існування. Тут, в підземній церкві (гробниця зроблена в скелі), панувала повна тиша і спокій.

Стіна плачу – вся в записках з проханнями, вона наче просякнута благаннями. Стіна ця не тільки "плачу", а й зустрічей. Там дуже багато чоловіків і жінок, які після молитви ведуть світські бесіди, не поспішаючи залишати площу перед стіною. Дві особливості, які неможливо не згадати: перша полягає в тому, що повертатися спиною до стіни не можна, друга – що "чоловіча" сторона більша, крім того, чоловіки мають довше молитися, ніж жінки.

Єрусалим, Стіна плачу / Фото: фото: Юлія Корнійчук

Вежа Давида - одна з головних архітектурних пам'яток Ізраїлю. Тисячі років тому стіни цієї древньої цитаделі захищали жителів Єрусалима від набігів ворогів, сьогодні ж приймають важливі фестивалі, ярмарки та свята. Безліч археологічних знахідок, виявлених в стінах вежі, мають вік понад двох з половиною тисяч років.

Ціна цієї екскурсії, до якої входить трансфер Тель-Авів-Єрусалим-Тель-Авів та відвідання усіх перерахованих пам'яток – обійшлася в 1300 грн (без харчування).

День третій: Мертве море

По-перше, просто приїхати до Мертвого моря і відпочивати, де захочеш – зась. Це майже кордон із Йорданією, і тут все суворо. Є чітко визначені місця, де можна ходити. Всіма ними завідують готелі, тільки там і можна купити екскурсію до моря. За поїздку на цілий день потрібно віддати близько 900 грн (без харчування) – це якщо їхати від туристичної компанії з Тель-Авіва. Якщо на машині, то вхід на приморську територію готелю і перебування там коштуватиме близько 400 грн. 

Пляж на Мертвому морі / Фото: фото: Юлія Корнійчук

Очікувала побачити ресторани, веселих туристів, що смажаться під пекучим ізраїльським сонцем, галасливі готелі. А виявила - пустельну місцевість, де самотньо стоять оздоровчі готелі, десь вдалині від яких видніється море. Воно, до речі, із кожним роком мілішає на 2 метри.

Від готелю до моря можна дійти по дорозі або доїхати на спеціальних "тракторовозиках". З дороги краще не сходити, інакше або влізеш в знамениту лікувальну грязь (це в кращому випадку), або під землю провалишся. Саме море - розваги навіть менше, ніж на день. У воду не забіжиш і не плюхнешся, все треба робити поволі, щоб не було бризок, інакше вони потраплять на слизові – а це дуже боляче. У воді не рекомендують перебувати більше 20 хвилин - шкідливо для шкіри. Загалом, Мертве море - це задоволення з розряду "я тут був".

Мертве море / Фото: фото: Юлія Корнійчук

Біля готелю є грязь з дна моря. Можна влаштувати собі маску для всього тіла. Для себе зробила висновок, що потрібно дуже любити оздоровлення або дуже потребувати його, щоб цілеспрямовано поїхати до Ізраїлю саме заради Мертвого моря.

День четвертий: Тель-Авів

Тель-Авів дуже молодіжна, сучасна, бізнесова столиця, яка, як і Київ, не спить 24 години на добу. Також можна сміливо сказати, що це місто контрастів, де фешенебельні готелі межують з убогими на вигляд будівлями і будівельними майданчиками. А випещені вулиці - з торговими вулицями, де, здається, стільки бруду, що ноги можуть прилипнути до землі. Це місто, де переплітаються різні релігії, культури і національності.

Яффо зараз район Тель-Авіва, а колись Тель-Авів був частиною Яффо. Стародавній порт, відомий ще в 15 ст. до нашої ери. Богемні квартали, уподобані музикантами, художниками, скульпторами, ювелірами, а також молодятами і кішками. В Яффо все поетично, навіть назви вулиць - знаки зодіаків. А  який гарний вид відкривається з Яффо на Тель-Авів і Середземне море!

Пляж на Середземному морі у Тель-Авіві / Фото: фото: Юлія Корнійчук

Останні три дні я провела на березі Середземного моря у місті Хадера. Саме місто вважається спальним районом, але після кількох активних днів подорожі це саме те, що потрібно. Пляжі чисті, туристів немає – можна спокійно насолоджуватися морем та красою природи.

Набережна у Хадері / Фото: фото: Юлія Корнійчук

Також я зазирнула до Хайви, що неподалік від Хедери. Головні пам'ятки міста - це його пейзажі. Гора Кармель, на якій воно розташоване, і море - ось що робить Хайфу особливою навіть серед ізраїльських міст. Причому вражають як види згори, так і види знизу. У кожного міста Ізраїлю є свої кольори, і у Хайфи це - зелень і блакить.

Бахайські сади в Хайфі / Фото: фото: Юлія Корнійчук

Бахайські сади - вид згори / Фото: фото: Юлія Корнійчук

Пляж у Хайфі / Фото: фото: Юлія Корнійчук

Що ще запам'яталося і здивувало

- Країна дуже дорога. Звичайно, не Норвегія, але все одно ціни вищі за середньоєвропейськими. Скромний бізнес-ланч в придорожньому кафе обійдеться в приблизно 70 шекелей (456 грн), найдешевший хліб – в 10 шекелей (65 грн). Із дешевих продуктів тут тільки фрукти, але також не всі.

- Для місцевих погода +18 - це наша зима. Всі ходять в чоботах і пуховиках в той час як ми, приїжджі, комфортно себе почуваємо у легких светриках.

- Якщо знаєш тільки російську мову, в Ізраїлі не пропадеш. Вивіски, меню в ресторанах, навіть меню у мобільних операторів є російською. У магазинах багато українських продуктів. Місцеві дуже полюбляють українські цукерки та морозиво. А якщо щось не зрозуміло, то в будь-якому разі на відстані максимум трьох метрів можна легко знайти тих, хто говорить російською.

Сподіваюся хоча б ще раз мати зустріч з Ізраїлем, там є ще багато чого цікавого, що варто побачити і про що варто розповісти.

Подорожуйте і насолоджуйтеся колоритами інших країн – літо триває!

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація