Китай, що шокує. Запаморочлива їжа

Китай – країна з чи не найрізноманітнішою кухнею у світі. Але улюблені "смаколики" китайців українець навряд чи вподобає. Коли я тільки приїхала, перше, що мене шокувало, це популярний місцевий фаст-фуд – курячі лапки із кігтиками.

Лапки продають усюди – замороженими або ж уже готовими у різних соусах, на будь-який смак.

Дають їх і дітям. Якось я їхала у ліфті з родиною, чия однорічна дитина у візочку смоктала і гризла курячу лапку. Я так і не змогла відвести очей від цього видовища, поки ми спускалися з 14-го поверху на перший. Із лапок варять суп. Виглядає це так: голий бульйон, а з миски стирчить ця лапка з кігтиками.

І курячі лапки здавались мені найгидкішим із їжі, яку я побачу у Китаї, поки я не побачила ось це:

На цьому фото – три туші. Дві справа – хтось із парнокопитних. А от туша зліва – собача.

Собачі туші не соромлячись вивішують на людних вулицях. Але фотографувати забороняють. Цей хлопчина, щойно побачивши, що я роблю фото, миттєво підбіг до мене, жестами показуючи, щоб я не знімала. Потім підійшов до туш, намагаючись їх собою прикрити. Тому ця усмішка, швидше означає щось типу "я стану тут і все тобі закрию". Та я усе ж встигла сфотографувати.

Уваги іноземців до туш собак у Китаї не люблять, бо саме вони збурюються щодо цього. Кажуть, що раніше туші висіли просто з головами, але через обурення приїжджих їх почали трохи приховувати. Хоча ось на моєму фото голова собаки лежись знизу…

Дехто зауважить, що це може бути лише у селах. Але ні, ми живемо в Шеньчжені, велетенському новому мегаполісі, місті з 11-мільйонним населенням, і тут легко можна зустріти таке видовище на вулиці.

Китайці їдять собак. Не всі, звісно, але їдять. І це факт. В інтернеті можна знайти купу фото- і відеодоказів, де місцеві без зайвих сантиментів здирають шкуру з собак посеред людних вулиць. Зустрічала відео, на якому жінка смажить цуценя, яке, як стверджує автор в описі, ще було живим.

А чого лише вартий фестиваль з поїдання м'яса собак, який щоліта відбувається в китайському місті Юйлінь. Там їдять не тільки собак, а й котів – так китайці святкують день літнього сонцестояння. Їх смажать заживо, бо так, як здається китайцям, краще зберігається смак. Щороку на цьому фестивалі з'їдають до 15 тисяч собак! У країні є й чимало противників прикрити цього фестивалю, але усе ж він досі проходить.

Але попри це багато китайців тримають собак і котів як домашніх тварин, і видно, що їх люблять. Хоча якось мені сказали, що китайці можуть їсти і собачок та котиків, які живуть з ними. Тобто сьогодні вони люблять свого пухнастика, а завтра можуть і на обід його приготувати. Не знаю на 100 відсотків, чи справді це так. Але вуличних собак точно їдять. Коли бачу на вулиці безпритульну собаку чи кота, особливо поруч з рестораном чи кафе, стискається серце, і я подумки благаю їх тікати, щоб не потрапити на тарілку.

Здавалося б, жах та й годі, але коти й собаки – це ще не найбільш страшне, що їдять у Китаї. У це складно повірити, але це не так. В раціоні китайців є ще кажани, голуби, щури, рисове вино з мишей. І ще одне, від чого волосся просто стає дибки – мізки ще живої мавпи. Наголошую – ще живої. Мавпу напувають алкоголем, щоб вона не вмерла від больового шоку, і зрізають їй череп! Мізки треба їсти просто з черепа і швидко, поки мавпа ще жива. Коштує такий "делікатес" сотні доларів.

Словом, ви зрозуміли правильно – у китайців у їжу йде все, що рухається. Тут не звикли нехтувати нічим, бо населення у країні найбільше за кількістю у світі.

Деякі зовсім екстравагантні "смаколики" типу собачого м'яса та кажанів не продають у супермаркетах, але покуштувати не проблема – їх готують на вулиці, у кафе, ресторанах чи вдома. Що ж до супермаркетів, то тут розслабитися теж особливо не вийде. Приміром, звичайна річ – запакований обід із черепахою.

Коштує такий обід 120 гривень. У рибному відділі, до речі, продають і живих черепах, змій та жаб.

А ось зовсім нещодавно на рибному ринку ми побачили ось це із пазурами. Шматок чи то крокодила, чи то алігатора. Тобто тут є, так би мовити, усе, чого душа забажає.

Щодо більш традиційного – качки. Китайці просто несамовито їх люблять. Запечені качки на грилі тут настільки ж популярні, як у нас, приміром, курка. Тільки китайці засмажують качок разом із головами.

Тут нічого не пропадає, тому повсюди продаються ще такі "смаколики", як голова качки.

І кістки, кістки, багато кісток. Жителі Піднебесної кістки люблять більше за філе. Вони навіть коштують дорожче, ніж м'ясо.

А ще ось смажені шкірки, їх тут теж великий вибір і китайці їх дуже люблять. Правда, чиї вони – питання.

Популярний смаколик – смажений тофу. Не те щоби він бридкий на вигляд. Але він є лідером у моєму рейтингу бридких запахів вуличної їжі. Смажений тофу відчувається за кілометр. Якщо ви не чули цього пахкотіння – вам пощастило. Мені от цей запах дуже схожих на запах фекалій.

Перейдемо до овочів. Жителі Китаю рідко їдять їх сирими – усе має бути вареним. Тут популярні ось такі каструлі на вогні.

Це називають "Хот Пот". Казанок ставиться посеред столу на плиту. Туди закидають овочі, листя салату, листя капусти, усілякі паростки і цілий качан кукурудзи теж може бути, і м'ясо, і риба, і гриби – усе вариться разом! Далі паличками можна витягати і куштувати. Не дуже звично, погодьтеся, їсти усе це разом. У китайців не особливо відрізняються повсякденні і святкові страви. Таким от "вінегретом" з казанку мене якось пригощали на дні народженні.

До речі, китайці незалежно від рівня достатку харчуються у кафе вуличного типу, вдома готують нечасто. Ось на цьому фото – вечеря на вулиці. Кожен накидає собі все, що хоче. у свою каструлю, яка стоїть на плиті.

Кожен прийом їжі не обходиться без головної страви – рису. Китай лідер з вирощування рису. І це тут помітно – рис на столі в кожного.

Навіть якщо є багато інших страв, рис буде все одно. Він для китайців як для нас хліб. У супермаркетах є цілі відділи з мішками рису.

І тут дуже популярні мультиварки. Їх розкуповують хоча б для приготування рису, який варять тричі на день.

Десерт. Тут часто можна зустріти торти з помідорами.

Річ у тому, що маленькі помідори черрі у Китаї вважаються фруктами. Тому ними часто прикрашають торти, наприклад, як у нас вишнями.

А морозиво часто можна зустріти з квасолею, горохом чи кукурудзою. Із фруктами – рідко. Я куштувала із квасолею. Дивний смак, але не так погано, як я очікувала.

І наостанок, не шокує, але те, із чим важко жити: у Китаї немає молочних продуктів. Сир, вершкове масло, сметана – усе це тут великий дефіцит. Лише одна поличка у відділі імпортних товарів за величезну суму. Наприклад, масло коштує 120 гривень. Сметана (250 грамів) коштує 80 гривень. Сиру взагалі немає. Тому іноземці молочні продукти замовляють через людей, які привозять їх з-за кордону.

Із молоком у жителів Піднебесної особливі стосунки. Воно тут не користується попитом, бо у багатьох дорослих китайців немає ферменту, який розщепляю лактозу. Хто може пити – п'є отакими маленькими пакетиками.

Часто можна побачити, як його п'ють через трубочку, як сік.

З огляду на користь, останні роки китайських дітей усе ж привчають до молока – його регулярно видають у школах і дитячих садочках.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та стежте за оновленнями розділу!