Моршин: сонний курорт, де люблять секс

Моршин: сонний курорт, де люблять секс

Фото: 4j-ukraine.livejournal.com

До Моршина варто їхати, коли вже і говорити ні з ким не хочеться, щоб відпочити душею й оздоровити тіло.

Дістатися Моршина нескладно – треба спочатку дістатися Стрия, а там вже сісти на автобус до самого міста-курорту. Хоча дорога може бути і незручною: якщо ви, як і я, купите квиток на потяг, що прибуває о 4 ранку.

Так-сяк прийшовши до тями, я вийшла з поїзда. І від здивування навіть остаточно прокинулась – біля колій вже чекали водії бусиків, які зазивали туристів їхати до Моршина. Така поїздка коштує 30 гривень із людини. Таксі, яке я думала брати, бо думала, що інакше о такій порі ніяк не дістанусь до місця призначення, обійдеться в 120 грн на одного. А поїздка на рейсовому автобусі, який починає курсувати десь о 6 ранку, коштуватиме гривень до 10.

Їхали, що називається, з вітерцем, тож вже хвилин за 20 я була в Моршині. За домовленістю, мене впустили в корпус санаторію, де я замовила номер. Поспавши кілька годин, я вирушила на оглядини міста.

Моршин виявився зовсім маленьким містечком. Хоча я його собі уявляла великим курортом із розвиненою інфраструктурою. Насправді ж вся інфраструктура – це "стометрівка", як називають головну вулицю міста, де розташовані магазинчики, кафе і парк.

От парк дійсно вразив. Скрізь викладені доріжки, стоять лавки, кілька дитячих майданчиків, алеї висаджені трояндами. За 20 гривень можна зайти до живого куточка – це такий собі міні-зоопарк, який є власністю одного із санаторіїв. Словом, чудове місце, щоб пройтися, подихати лікувальним повітрям. Бо й справді все в цьому місті діє на здоров'я позитивно.

Парк Моршина / Фото: galleryua.com

Відпочивальники їдуть сюди, аби попити цілющої води. Її призначають лікарі в певних дозах при шлунково-кишкових захворюваннях. Аби відчути позитивний результат, треба пити воду хоча б два тижні. Я ж приїхала на вихідні, тому на якийсь чудодійний ефект не розраховувала. На смак моршинська мінеральна вода, наче розбавлена сіллю і содою, п'ється важко, бо ще й тепла. А от вода із джерела №4 – фактично, це просто питна вода, але теж дуже корисна – легка і приємна на смак.

Самі ж санаторії – це не СПА-центри. Здавалося, що я поселилася в районній лікарні. Така ж атмосфера, такі ж працівниці-бабці, стільці, сходи, кушетки.

Із процедур, які пропонують відпочивальникам, я випробувала лише чотири. Найприємнішим було приймати ванну-джакузі із мінеральною водою. Медсестра робить воду такої температури, яка тобі подобається. Процедура триває 10 хвилин. Наступна за приємністю – озокеритотерапія. На мішковину накладають розтоплений гарячий віск, огортають частини тіла, які болять (переважно це коліна, спина та ніс), і вигрівають хвилин 10. Така терапія позитивно впливає на суглоби, судини, а ще стане в пригоді тим, хто часто має нежить чи гайморит.

Також спробувала класичний електрофорез. Тут він відрізнявся тим, що медсестра трубочкою, в яку подається струм, масажує голову та шию. За її словами, після процедури покращується кровообіг, зникає головний біль та біль у шиї. Відчувається незвичне пощипування поколювання, але приємне і навіть розслаблююче. Ще я попила кисневий коктейль і посиділа в соляній кімнаті. Може, мені це тільки здалося, але після такої кількості лікувальних процедур за один день я відразу ж відчула себе здоровішою.

Вибір вечірніх розвагах в Моршині не надто великий. Головна розвага – виступи в місцевому будинку культури мало не щовечора якихось артистів типу Павла Зіброва, Наталії Валевської чи молодих співаків з різних талант-шоу. В ресторанчиках та кафе лунали нафталінові хіти 20-30-річної давнини – мої вуха довго такого витримати не змогли. Аж раптом, на моє щастя, в парку я натрапила на хлопців з гітарами, які грали сучасну українську та іноземну музику, переважно пісні Кузьми Скрябіна. Отож мій внутрішній меломан врешті залишився задоволений.

Ціни в моршинських кафе та ресторанах (тут є і такі) мало відрізняються від столичних. Це було приємною несподіванкою, бо зазвичай в курортних містах біля моря все коштує принаймні в півтора-два рази дорожче.

Загалом Моршин такий тихий, що мені часом хотілося взяти на кухні ополоник, каструлю і гарненько пошуміти. Людей на вулицях ніби й небагато, але коли настає час пити воду – а її п'ють за прописаним лікарем розкладом, - незрозуміло звідки з'являються сотні відпочивальників, які невпинним потоком прямують до головного міського бювету. Спочатку я не дуже придивлялася до них, але коли звернула увагу, виявила, що це практично самі чоловіки та жінки, м'яко кажучи, за 50, лиш де-не-де зустрічалися молоді пари з дітками.

Головний моршинський бювет / Фото: tam-ua.com

Загалом Моршин нагадує таку собі одну велику базу відпочинку, де ніхто нікуди не поспішає. Відпочивальники вдень неспішно ходять вулицями, ввечері сидять у кафешечках, танцюють під нафталінові пісні, заводять нові знайомства і не тільки. Так, зайшовши до одного магазинчика, жіночка дуже довго розпитувала у продавчині, які ж препарати для сексу прикупити, щоб і їй було гарно, і партнеру. На цю розмову позбігалося ще кілька таких відпочивальниць. Продавчиня натхненно їм радила, розказувала і показувала, що ж ліпше, підтверджуючи дієвість своїх тибецьких товарів словами вдячних клієнток, які теж долучилися до розмови. За словами продавчині, товари із "секс-відділу" – найбільш ходові серед туристів.

Отож до Моршина варто їхати, коли мегаполіс вже настільки обрид, що й говорити ні з ким не хочеться, щоб відпочити душею і оздоровити тіло. А моя наступна поїздка до цього міста-курорту запланована щонайменше років за двадцять.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація