Віадук перетинає досить глибокий каньйон, з якого, навіть якщо ви не боїтеся висоти, стрибати як Деніел Крейг таки не варто.
Коли кажеш знайомим, що була у Туреччині, зазвичай одразу чуєш: "В Анталії?". Проте самі турки ставляться до цього курорту досить скептично і здебільшого відпочивають в інших містах. Та й, окрім моря, у цій країні є багато інших цікавинок.
Неподалік від великого міста Адана, що на півдні Туреччини, є село Хаджикири (Hacıkırı). Там розташований віадук Варда або турецькою Varda Köprüsü. Іноземці часто називають його міст "Скайфолл" у своїх блогах, та місцеві здебільшого не розуміють, про що йдеться, якщо так запитувати. Саме цей віадук можна побачити у фільмі про Джеймса Бонда "007: Координати "Скайфолл" та у кліпі Адель на пісню "Skyfall".
Віадук на висоті 98 метрів почав функціонувати 1916 року. Оскільки збудували його німці, місцеві часто називають його Німецьким мостом. Він перетинає досить глибокий каньйон, з якого, навіть якщо ви не боїтеся висоти, стрибати як Деніел Крейг таки не варто – водойми під ним немає, у фільмі це лише монтаж. А от походити чи посидіти на ньому можна, лише обережно – ним досі їздять потяги.
Навіть якщо ви не належите до фанатів "бондіани", це місце зачарує вас красою природи та свіжим повітрям.
Доїхати до села можна електричкою о сьомій ранку з Адани, а повернутися – близько 11-ої. Сам віадук розташований дуже близько до станції (1 км), тому часу вам вистачить.
Не варто хвилюватися і щодо мовного бар'єру – хоча місцеві жителі рідко знають англійську, вони дуже привітні і з радістю вас проведуть до мосту, та ще й пригостять смачним турецьким чаєм. До речі, відмову від чаю там вважають поганим тоном.
Усі, кого ми з друзями зустріли, були ввічливими. Один із працівників залізниці навіть показав нам своє житло-вагончик, де він має все необхідне.
Перед тим, як зайти, ми за турецьким звичаєм зняли взуття, бо хоч це і вагончик, але в ньому мешкає людина, тож традиції порушувати не можна. Господар пригостив нас гарячим чаєм з вафлями і показав, як він сам робить сигарети. Хоч ніхто з нас не палить, але було цікаво подивитися, як швидко він їх згортає. У нас теж була змога спробувати зробити самокрутку, та вдавалося не дуже: не вистачало впевненості і швидкості в рухах.
Поки ми були в селі, дощ то накрапав, то переставав. Того дня ми прокинулися дуже рано, тому щойно сіли в електричку, одразу заснули. Електрички там зручні і затишні: сидіння розміщені по два, у вагонах чисто, є багато маленьких смітничків, прикріплених до сидінь. Іноді продають цукерки чи якісь інші смаколики. Ми й незчулися, як доїхали до Адани, де почали планувати наступну поїздку. Але це вже зовсім інша історія.
Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!