Шостий день Кіліманджаро: спускання

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Тепер розумію, чому альпіністи ризикуючи усім підкорюють вершину за вершиною.

Краєвид місця, по якому спускався, дуже нагадував мені гірську пустелю із фільмів про Афганістан.

Валерій Ананьєв, Кіліманджаро, для блогів_2
фото: Валерій Ананьєв

Після того, як cпустився метрів на 500, мені усе ще було зле, нудило, боліла голова, і що найгірше – я відчув тотальну втому. Мене так накрило, що навіть слова вимовити не міг, не те що ногами рухати. Я хотів лише спати і мене більше ніщо не хвилювало.

Озирнувся, щоб ще раз охопити поглядом гору. Тепер розумію, чому альпіністи ризикуючи усім підкорюють вершину за вершиною. Це найскладніша боротьба, яка може бути в житті кожної людини, це боротьба з самим собою. Моїм найстрашнішим ворогом під час підйому були мої думки. Вони вмовляли мене зупинитися, припинити, піти вниз.

Опустив погляд з вершини на колії в землі, залишені шарканням моїх ніг, які тягнулися від самої гори. Мені було важко.

Перед сходженням я не мав нормальної вечері, сну і близько десяти годин витрачав ресурс свого організму, доки не дійшов до критичної межі.

На щастя, вже було тепло. Впав біля найближчої каменюки, поклав поруч наплічник, завів будильник і заплющив очі. Я знав, якщо не посплю бодай трохи, до табору не дійду.

Валерій Ананьєв, Кіліманджаро, для блогів_3
фото: Валерій Ананьєв

Буквально хвилин за п'ять, коли я вже практично від’їхав у світ, де завжди тепло й затишно, до мене підійшов чорношкірий хлопець на ім’я Северин. Навіть не згадаю як, але він змусив мене віддати йому рюкзак і дуже-дуже повільно йти вниз.

Через чотири години я доковиляв до табору, заліз у свій намет і впав спати. Через три години наша група має покинути це місце і спуститись ще на 800 метрів, щоб завтра продовжити спуск і вже залишити заповідник.

Валерій Ананьєв, Кіліманджаро, для блогів
фото: Валерій Ананьєв

Поспавши дві години, я прокинувся свіжий, неначе наново народився. Виліз з намету і подивився навколо. Мене оточував засипаний камінням перевал без єдиної рослини, який, що далі віддалявся від гори, то перетворювався на широку рівнину з невеликим нахилом. А через декілька кілометрів вже починалися невеликі дерева з травою. Я дивився вдалечінь і думав про те, що мені вдалося зробити. Я переміг... Самого себе. А 10 баксів віддав Северину.

Читайте більше на facebook/Валерій Ананьєв

Залиште свій коментар

Вибір редакції