Відпочинок у Тунісі: арабська екзотика з європейським комфортом

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Це прекрасна країна, справжній Магриб — таємничий та стриманий вдень, звабливий та блискучий із заходом сонця.

— Україна? Я чув, у вас там війна.

— Україна? О, знаю, "Шахтар"!

— Я вчився в Одесі.

— В Харкові.

— Привіт, Україно!

Українці до Туніса доїжджають нечасто. Нас більше вабить дешевий Єгипет чи звична Туреччина. В турагенції, через яку ми з чоловіком купували путівку, розповідають: за сезон Туніс вони відправили лише 24 людини, в ту ж саму Туреччину — 618.

І дарма.

Туніс, для блогів_4
фото: Олександра Амброз

Чесно зізнаюсь, ми вирішили відпочити в Тунісі шляхом виключення. В нас був вільний вересень, бажання позасмагати та небажання летіти далеко чи перезавантажуватися активним відпочинком. Тому ми відкинули всю Європу — в Кіпрі, Греції чи Іспанії варто гуляти, а не "тюленіти" на пляжі, Туреччину через її надмірну цього року ціну та Єгипет, бо у вересні там ще досить спекотно.

НЕЛЕГКИЙ ВИБІР

Про Туніс я прочитала на сайті ТСН в статті "Де краще відпочити". Тепле та чисте море, писав автор, красиві пляжі, невисокі ціни. Те, що треба, подумала я і вперше в житті зважилася на ол-інклюзів.

Всі відпочивальники знають: найскладніше для туриста — обрати готель. Щоб був новенький, на першій лінії, з трьома десятками басейнів, сотнею цілодобових барів, з нормальним контингетном і дуже дешевий.

Туніс, для блогів_9
фото: Олександра Амброз

Тут би мали допомогти відгуки на численних сайтах типу booking чи tripadvisor, але на них я зіткнулася з небаченим: з’ясувалося, що англомовні та російськомовні туристи відпочивають в паралельних реальностях.

— Туніська кухня дуже цікава: гостра, трохи пряна і дуже смачна, — сповіщає англомовний турист.

— Це неможливо їсти! — жаліється турист російськомовний. — Немає картоплі на сніданок!

— Сервіс геть ненав’язливий, — стверджує жіночка з Баварії.

— Мені ледь не відірвали руки торговці на пляжі! — запевняє жіночка з Забайкалля.

Розумієте, як складно?

Нам також радили готелі, що належать європейським мережам, там, мовляв, і їжа краща, і ремонт номерів свіжіший. Справа в тому, що в Тунісі переважно відпочивають пенсіонери з Франції чи Німеччини, під них підлаштована вся туристична галузь країни, тому мережевих готелей повно.

Зрештою, головний критерієм вибору став душевний спокій, тому ми зупинилися в так званому готелі для дорослих, куди не приймають дітей до вісімнадцяти. Чомусь я завжди вважала, що це дороге задоволення, але "дорослий" готель виявився дешевшим за деякі "п’ятірки".

Туніс, для блогів_1
фото: Олександра Амброз

Важливий момент для тих, хто хоче зекономити: путівку на середину вересня я купувала в середині липня. Вже буквально за тиждень готель подорожчав майже в півтора рази.

КОЛИ ТУРИСТ — ЦЕ СВЯТЕ

— Ви з Росії? Ні? Польща? Україна? Дякую, Україна!

Туризм — це друга за прибутковістю галузь маленького та небагатого Тунісу. На туристів тут моляться, для них будують цілі міста. От, наприклад, ми відпочивали неподалік Хаммамета. Хаммаметів є два: старий, де живуть місцеві, та новий — Ясмін Хаммамет, в якому є лише готелі та набережна з мариною; місто, зведене виключно для відпочивальників.

За межами туристичних зон Туніс втрачає свій блиск. Країна має величезну проблему з вивезенням сміття. В різних районах по-різному: десь більше, десь майже немає, але в цілому помітно. Засипані пластиковими пакетами поля вздовж трас, гори мішків зі сміттям під покинутими будинками чи недобудовами, порожні ливневі канали, в яких валяються пляшки, недопалки на пляжах.

Але українця сміттям не налякаєш

Втім, в готелі, особливо якщо він п’ятизірковий, ніякого сміття ви не помітите, хіба що самі туристи не дуже чемні. Всюди стоять урни для сортування, ще й раз на тиждень влаштовують толоки на пляжі, до справи беруться працівники разом із відпочивальниками — справжня міжнаціональна дружба.

Але забудьмо про сміття. Туніс — прекрасний. Це справжній Магриб: таємничий та стриманий вдень, звабливий та блискучий із заходом сонця. Білі будинки тремтять на обрії, ці зелені пальми… міраж чи оаза посеред розпеченої пустелі? Безкраї оливкові гаї тануть в присмерковому тумані. І ласкаве вічне Середземне море, яке пам’ятає і Ганнібала зі Сципіоном, і арабську кінноту, і навіть піратів, які ще кілька століть тому висаджувалися на пляжі, де я засмагаю сьогодні з маргаритою в руці.

Туніс, для блогів_5
фото: Олександра Амброз

У разі правильного вибору Туніс — це поєднання екзотичного для нас арабського світу з дуже комфортним європейським сервісом. Так, для цього доведеться кілька днів поперебирати готелями або подіставати свого улюбленого туристичного агента, але так само ми мучимось, перебираючи бази відпочинку в Затоці чи квартири в Римі на сервісі airbnb. У Тунісі деякі "п’ятірки", за відгуками в Інтернеті, не дотягують до своїх зірок, "четвірки" мають дуууже різний рівень сервісу (що ми згодом перевірили на собі під час екскурсії в Сахару), а на "трійки" варто дивитися тільки якщо у вас сильно обмежений бюджет або ви плануєте зупинитися там лише на кілька ночей.

Але незалежно від вартості готеля люди, які там працюють, будуть вам раді, завжди намагатимуться вам допомогти чи підказати. В Тунісі туристи — це святе.

ТАКА РІЗНА САХАРА

Туніс, для блогів_7
фото: Олександра Амброз

Море морем, але відірватися від лінивого пляжного відпочинку в Тунісі треба обов’язково бодай раз — заради подорожі в Сахару.

Я знаю, почувши слово "Сахара", всі уявляють собі піщані бархани чи, ще гірше, стару рекламу з харизматичним принцем-вершником.

Насправді, Сахара неймовірно різноманітна. За два дні і 1500 кілометрів дороги ми побачили пейзажі наче з різних планет. Густі як джунглі оази, де між фініковими пальмами буяють бананові кущі, вигинається від важких плодів гранат, квітне бавовна та навіть росте рідна картопелька. А ці червоні Атласні гори — дивлюся на фотографії, здається, на Марс злітала, а не в Африку.

Туніс, для блогів_6
фото: Олександра Амброз

Печери берберів, які тікали від арабської навали все далі на південь, все вище в гори, вгризалися все глибше і так і залишилися там, живуть досі в багатокімнатних кавернах, чавлять собі оливкову олію, замість котів тримають молодих яструбів та чекають дітей з університетів на канікули. Російська туристка все дивувалася, як же вони перуть тут, у своїх печерах (стіраєш ти как, бєдолашная?) Приголомшена берберка чотирма мовами — арабською, франузькою, німецькою та англійською — намагалася пояснити, що російською не говорить. Її не зрозуміли.

Насправді, Сахара неймовірно різноманітна. За два дні і 1500 кілометрів дороги ми побачили пейзажі наче з різних планет

Ну, і звичайно, бархани, де білий пісок на дотик наче борошно, де верблюди, терплячі, причепливі та гордовиті. Плюються, каже наш провідник пустелею, лише самиці верблюдів. Не знаю, правда це чи ненав’язливий арабський сексизм.

Де колись каталися безстрашні гонщики ралі Париж-Гранада-Дакар (так-так, ви теж їхатимете цією дорогою на стареньких джипах і волатимете, як п’ятирічна дитина на американських горках); де ще залишилися декорації четвертих, тобто, перших "Зоряних війн"; де живуть дивовижні прибульці: фенеки, маленькі лиси з величезними вухами та пронизливим голосом. Чи знали ви, що Антуан Сент-Екзюпері в своєму "Маленькому принці" писав саме про фенека, а не про рудого європейського лиса?

Туніс, для блогів_10
фото: Олександра Амброз

Словом, Сахара — це окрема країна в країні, а точніше навіть — планета на планеті. Два дні екскурсії здаються тижневим заїздом, а повернення в реальність теплого моря та зручних ліжаків дозволяє ще більше розтягнути задоволення від відпустки.

Туніс, для блогів_8
фото: Олександра Амброз

ПІДРАХУНКИ ПО-ТУНІСЬКИ

Українцям в Тунісі рахувати легко: 1 місцевий динар — це приблизно 10 гривень. Чайові бармену — один динар. Покоївці, що викручує лебедів з рушників у вашому номері — 2 динари. Крем для обличчя з соком кактусу — сувенір для мами — 20 динар.

Кактусовий плід, який подають в ресторані готелю кожного вечора — у  пляжного торговця 3 динари (але це неточно, на те він й торговець, щоб торгуватися з ним до втрати свідомості, так з гранатами ми починали з двадцяти п’яти динарів за два, а закінчили динаром за штуку). Шкіряний рюкзак — від 10 до 80 динар.

Кіло фініків — від 5 до 10 динар, але це королі фініків, вони геть інші від тих крихітних чорних почвар, що продаються у нас в магазинах. Гід розповів: те, що в Україні називають фініками, в Тунісі згодовують худобі. Прогулянка на квадроциклі — 17 динар з людини. 10 хвилин парасейлінгу — 80 динар на двох.

Захід сонця в Сахарі чи ранковий спів туніських шпаків, в яких Джордж Лукас безумовно вкрав звук лазеру для своїх "Зоряних війн" — безцінно.

Туніс, для блогів_2
фото: Олександра Амброз

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції