Вихідні у Качанівці: що побачити в казковій садибі на Чернігівщині

Вихідні у Качанівці: що побачити в казковій садибі на Чернігівщині

Фото: ТСН.ua

Вікові дерева, розкішні види з балконів і аристократичний шарм – у Качанівці своя атмосфера, і в неї варто зануритися.

Садиба "Качанівка" – це грандіозний пейзажний парк з екзотичними деревами та благородний палац, який увійшов до рейтингу семи найкращих фортець в Україні. На території маєтку збереглися кілька десятків старовинних будівель: флігелі, Георгіївська церква, альтанка Глінки, будинок садівника та інші господарські споруди.

"Качанівка" славиться й тим, що її відвідало чимало історичних постатей. Тут у різний час жили, творили або гостювали у власників маєтку Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Михайло Глінка та Ілля Рєпін. Між іншим, одним із господарів садиби був рід Тарнавських – вони були відомі далеко за межами українських земель та володіли неймовірними статками.

Розташована "Качанівка" в однойменному селищі на Чернігівщині, за кілька годин їзди від Києва. Однак, дістатися сюди не дуже просто – і справа не у відстані, а в якості доріг і в маршрутках, що зазвичай переповнені.

ЯК ДОЇХАТИ

Від Києва до Качанівки курсують автобуси з Дарницького автовокзалу. Займати собі місце варто за кілька днів, чого я, звісно, не зробив. А тому, коли приїхав на вокзал о дев'ятій ранку, побачив вщерть переповнену маршрутку.

Наступний рейс – аж о 10:50 до сусіднього з Качанівкою села Парафіївка. Однак, "вестися" на нього не варто – їде автобус довшим маршрутом, а до палацу від кінцевої зупинки ще 5 км пішки. Ліпше зайняти місця у маршрутці Київ-Качанівка, що виїжджає об 11:50, і доїхати до самого маєтку. Також варто забронювати місце у водія на зворотній рейс. Вартість проїзду до Качанівки – 90 гривень.

ДЕ ЗУПИНИТИСЯ

Якщо ви їдете до Качанівки на вихідні й хочете вдосталь нагулятися, можете зупинитися в готелі, що на території самого заповідника. Вхід на територію "Качанівки" коштує 15 грн, а орендувати кімнату в одному з бокових флігелів можна за 300 грн, і якщо домовитеся заздалегідь, отримаєте номер з розкішним балконом і видом на палац.

Більшість кімнат облаштовані досить скромно. Розглянувши кілька з них, я не зміг відмовити собі в задоволенні прокинутись вранці і побачити через величезне вікно фасади палацу, – тож орендував номер на одну ніч. 

Палац у Качанівці / Фото: фото: Ігор Воловодівський

До слова, кімнати можна орендувати також у будинку садівника, хоча з нього, мабуть, не побачиш такі панорами.

Звісно, захочеться і перекусити. У будівлі колишньої свинарні, що на території садиби, сьогодні облаштована їдальня (символічно, чи не правда?). Щоправда, про минуле в приміщенні більше нічого не нагадує, а годують тут дуже смачно й недорого. Працює кафе до 18:00.

ЙДЕМО ГУЛЯТИ

У другій половині XVIII століття у Качанівці палац і сад збудував генерал-губернатор Лівобережної України – Петро Рум'янцев-Задунайський – це мало не перше, про що ви почуєте на тутешній екскурсії. Між іншим, у групі до десяти осіб вона коштуватиме 200 грн, а якщо туристів більше – то за лекцію гіда кожному доведеться викласти по 20 грн. І зауважте: якщо замовляєте екскурсію, то окремо за вхід до палацу платити не доведеться.

Розкішні пейзажі на території садиби / Фото: фото: Ігор Воловодівський

ПАРК

Отже, розпочали ми з прогулянки усією садибою. Навколо палацу – чудові краєвиди, а із його заднього двору відкривається вид, вартий пензлика художника. Зупиняєшся на кілька хвилин – і не можеш повірити власним очам – невже це така Україна?

Мальовничий схил біля палацу спускається до центрального ставка, біля нього росте кілька екзотичних дерев віком понад 250 років! По обидва боки від водойми розрісся величний парк. Екскурсовод гордовито нам повідомила, що його площа – аж 568 гектарів – він найбільший у Європі.

Вид на ставки / Фото: фото: Ігор Воловодівський

А ще тут є казкова центральна алея. Вона з'єднує палац та Георгіївську церкву і тягнеться цілих 400 метрів. Тут майже не було людей – такого затишшя ви не знайдете у київських парках. На території садиби ще розташована альтанка, в якій колись стояло піаніно композитора Михайла Глінки і де він писав оперу "Руслан та Людмила". З альтанки видніються могутні столітні дуби, що стоять саме на березі – словом, атмосфера тут особлива.

ПАЛАЦ

Другого дня, коли ми, зрештою, вирушили до палацу, уся садиба ніби постала для нас у новому світлі – і все завдяки дивовижним розповідям про гостей палацу.

Поміщики Тарновські, які довгий час володіли будівлею, були колекціонерами й меценатами, підтримували мистецтво в Україні. У Василя Тарновського-старшого якось гостював його друг по ліцею – Микола Гоголь. Кімната письменника з деякими меблями та особистими речами збереглася дотепер. Саме тут він прочитав першу версію "Тараса Бульби".

Фасад палацу / Фото: фото: Ігор Воловодівський

До Тарновських неодноразово приїжджав і Тарас Шевченко, якого пов'язує з маєтком ще й кохання. У Качанівці жила жінка, якій він присвятив рядки: "І стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла..."

У палаці зберігся не лише інтер'єр залів, а й багато старовинних меблів і два каміни. З першого поверху розкішними дерев'яними сходами з декоративним поручнем ми піднялися на другий поверх. На ньому розташовані зали для балів, фуршетів, вистав, а також чайна кімната зі стилізованим романтичним балконом. Із нього можна побачити чарівний парк і ставки.

Камін у маєтку / Фото: фото: Ігор Воловодівський

З розповідей екскурсовода мене найбільше здивувало те, що в палаці піч розпалювали лише один раз за зиму. Виявляється, що тепло тут зберігалось три місяці в товщі стін. Ще одна дивовижа – плитка на стінах, яка "дожила" до сьогодні і не зазнала пошкоджень.

На перший поверх ми спустилися вже незручними сходами прислуги. Далі розташовувалася кімната, в якій жив художник Ілля Рєпін. Він приїжджав до поміщиків, щоб збирати матеріал для своєї картини "Запорожці пишуть листа турецькому султанові".

Справа в тому, що Тарновські мали найбільшу колекцію зброї та інших речей козаків – саме їх і приїжджав розглядати та зарисовувати художник. А для зображень запорожців йому позували жителі Качанівки. На картині також увіковічнено Василя Тарновського-молодшого і його кучера, що зображений в образі козака Голоти.

Кімнати всередині палацу / Фото: фото: Ігор Воловодівський

Гід нам розповіла, що останній, кому належав маєток "Качанівка", був цукровий король Павло Харитоненко. Під час весілля своєї доньки він засипав усю алею від церкви до палацу цукром, щоб життя в неї було солодким.

Однак, незабаром прийшла радянська влада. Майно садиби було оцінено в 30 млрд рублів – сума просто колосальна. Проте з часом більшу частину оздоблення палацу було розграбовано, і воно зникло безслідно. Навіть чавунну піч, якою обігрівали будівлю, було порізано на брухт.

Якщо вийти з палацу, то поряд із ним можна побачити скульптуру старого чоловіка. Вона називається "Зима". Таких скульптур колись було чотири – саме як пір року. Вони уособлювали різні етапи життя людини, однак, до сьогодні вони не збереглася жодна, окрім "Зими".

Скульптура "Зима" / Фото: фото: Ігор Воловодівський

Недалеко від цієї скульптури стоїть пам'ятник Тарасу Шевченку. Його оточують густі старовинні туї, додаючи цьому місцю шарму. Коли стоїш між ними, то відчуваєш себе ніби в якомусь британському графстві. Тут мало що нагадує про метушню, яка вирує десь далеко за межами садиби.

Їхати до Качанівки варто. Місцеві люди дуже привітні – із радістю відповідають на всі запитання. Попри століття, коли палац стояв занедбаним, він все одно виглядає неймовірно і навіть нагадує Білий дім в США. Наразі ж його потроху реставрують, і, сподіваюся, незабаром ми побачимо повністю відновлений палац. Безсумнівно, такого затишного і водночас видовищного місця я досі ніде не зустрічав. Раджу і вам його відвідати.  

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу! 

Повʼязані теми:

Наступна публікація