12 метрів до львівського неба

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Це місто — солодкий наркотик, що звільняє від рутини і змушує постійно збільшувати дозу невгамовних розваг.

Весна — найкращий час, щоб навідатися до Львова. Тут ще не гаряче, однак вже теплі вечори для сидіння на терасі і неспішного смакування коктейлями. Тому пакуйте валізи і приїздіть на довгі вихідні!

В Парижі все починається з Монмартру, в Лондоні — з Пікаділлі, а у Львові — з Вірменки. Хочете вірте, хочете — ні, а звідси до неба дванадцять метрів. Принаймні так повідомляє вивіска однієї з численних арт-галерей. Стосовно небесних висот, то я обіцяти не беруся, але от до "Дзиґи" ця вуличка приведе точно. Перед входом вас зустрічає Усмішка — дивна риба з обличчям людини — обов’язково погладьте їй спинку, якщо вдасться проштовхатися крізь натовп галасливих туристів, які саме зібралися влаштувати тривалу фотосесію. Гарантовано — усмішка не залишить вас протягом всієї прогулянки Львовом.

львів_1

Прохолода старих мурів, запах міцної кави, медитативні ритми джазу — ніщо так не стимулює до сприйняття авангардного мистецтва. Живопис, графіка, фотовиставка чи мистецька інсталяція — невідомо, що приготувала "Дзиґа" цього разу, але обов’язково запам’ятайте ім’я автора — можливо, вам ще доведеться побачити його у списку номінантів на престижну премію у галузі сучасного мистецтва. Владко Кауфман, куратор галереї, має безвідмовне чуття на талановитих митців.

Пахощі кави починають відволікати вас від роздумів про долю сучасного українського мистецтва? Не опирайтеся! Залиште вдячний відгук у відповідному альбомі і швиденько підіймайтеся крутими сходами до "Квартири №35". Вас там вже чекають: музиканти с джазом, філіжанка кави, келишок медовухи та свіжа преса. Під дією ілюзії спокуси починає здаватися, що до неба вже значно менше, аніж дванадцять метрів. Так не хочеться покидати атмосферу богемного раю, але як то кажуть — хоча Львів і починається з "Дзиґи", та нею він не обмежується.

львів_2

Від місцевої магії нас пробудить дзеленчання трамваю. І саме вчасно — вже встигло стемніти і на Площі Ринок починаються "Вечори Старого Міста": кіно простонеба (сподіваємося, цього разу обійдеться без неодмінного міського атрибуту — дощу), жива музика і колоритні танцівники, які вицокують ритми аргентинського танго на львівській бруківці. Ви цілком можете приєднатися до них, оскільки "Люди вулиць" (так зветься клуб шанувальників танго) залюбки допоможуть опанувати ази цього пристрасного танцю.

Щойно неслухняні ноги перестануть заплітатися і більш-менш вдаватимуться танцювальні па, ви відчуєте нестерпну втому і ще більш нестерпний голод (це дається взнаки ранковий героїчний підйом на самісінькій вершечок ратуші, та й прогулянка містом переросла у марафон).

Далеко йти не треба, бо у "Трапезній" на Бернардинах вже парує борщик за рецептами монахів, томиться грушка у вині і звучить музика раннього бароко. Кого зараз здивуєш стравами, особливо борщем? Але до "Трапезної" йдуть не за тим: там нема туристів (ну, майже нема, а як є — то це не ті галасливі з площі Ринок), всі всіх знають в обличчя, і туди ще не дістався дух туристичного Львова.

Далі нам дуже знадобляться сили, бо ми вирушаємо до колиски української альтернативи — клуба "Лялька", що колись починався з рок-музики, але зараз там звучить джаз. Однак, якщо танцювати під музику джаз-бенду вже не до снаги, можна усамітнитися у лаунж-румі, неквапом курити кальян, згадувати все побачене й почуте за день, сортувати враження і складати плани на завтра.                  

Львова не може бути забагато. Це місто — солодкий наркотик, що звільнює від рутини і змушує постійно збільшувати дозу невгамовних розваг. "Хто стомився від цього міста, той стомився від життя," — так Оскар Уайльд описав Лондон, проте Львову цей вислів пасує не менше. Я живу тут усе життя і досі не знаю усіх таємниць цього міста.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу! 

Залиште свій коментар

Вибір редакції