Незабутні враження на все життя: як я закохалась у Південну Африку

Незабутні враження на все життя: як я закохалась у Південну Африку

Сафарі на сурикатів, запливи з пінгвінами та небачені краєвиди — ця країна вражає та полонить своєю красою.

Цього літа я закохалась у нову країну — ПАР. Там я вперше плавала в холодному Індійському океані з пінгвінами, спостерігала за сурикатами та промокла до нитки під проливним дощем під час трекінгу узбережжям, милуючись шаленої краси природою. Раніше я радила всім їхати до Бразилії, взагалі всім. А тепер я знаю, що ще й Південну Африку можу також порадити. Чому — читайте далі.

ТРЕКІНГ УЗДОВЖ УЗБЕРЕЖЖЯ ІНДІЙСЬКОГО ОКЕАНУ

Наша експедиція почала знаймоство з ПАР дводенним трекінгом, який називається Дельфіняча стежка, — це один із найпростіших маршрутів. Є ще Китова стежка та стежка Видри, але вони довші, та й жити треба в наметах. 

Національний парк, де відбувався наш трекінг, називається Тсітсікамма, що в перекладі означає "багато води". Це тому, що велика кількість опадів випадає саме на цій території. Наприклад, у столиці ПАР Кейптауні цього року посуха. У всіх готелях висять таблички з проханням економити воду. В парку Крюгера — найстарішому національному парку країни — така ж ситуація.

За планом перший день у нас мав бути складним, другий — легшим. Усе почалося з двох перевалів і неймовірної краси: ми насолоджувалися видами узбережжя океану та лісу, обідали на скелях, багато фотографували. Ночували в прекрасному шале. А ось на другий день ми навіть не зупинялися перекусити, взагалі намагалися не зупинятися, тільки тоді, коли на когось чекали: безперервно лив дощ, а нам ніде було сховатися. Але настрою нам це не псувало, адже нас оточували невимовно красиві пейзажі.

Йти під дощем було нелегко, але добре, що ми всі правильно вдягнулися. Жодна тепла річ не пролежала у валізі просто так. Ми йшли прямо біля океану зі штормом в 4-5 балів. Щоправда, маршрут довелося перервати, бо погода ще погіршилась. Нас забрали на автобусі, й поки везли, від нас йшов пар! Але потім ми відігрілися та побачили веселку після дощу над океаном. Так, було важко, холодно, мокро, але я зі своїм travel-досвідом все одно не проміняла б цей похід ні на що. 

ЗАПЛИВ ІЗ ПІНГВІНАМИ В КРИЖАНОМУ ОКЕАНІ

У день екстремального запливу ми відвідали мис Доброї Надії, заїхали в гості до морських котиків і в резервацію пінгвінів. Три незабутніх враження за один день, але найяскравіше — цілий пляж із пінгвінами біля заповідника. Ми приїхали, припаркувалися, і тут назустріч вийшли три ділових пінгвіни й спокійнісінько пішли вздовж дороги, не звертаючи на нас жодної уваги.

На пляжі вирувало життя: дуже багато пташенят, одні пінгвіни носять гілочки для гнізд, інші компанією стрибають в океан вниз животиками, прямо у хвилі. І все це під чудернацькі звуки. На тлі цієї нестримної мімімішності один учасник експедиції захотів поплавати в океані, більше того — він наполягав. Завдяки йому ми купалися з пінгвінами.

Це не був справжній заплив — символічно пірнули, тому що вода була холодною — 15 градусів. На березі стояли люди в куртках і шапках, які нас фотографували, африканський хлопчик, який співав традиційні пісні та кілька груп пінгвінів — таке ось поєднання... Я не боюся холодної води та плаваю практично скрізь, але ось зайти в океан на крайній точці Африки, мисі Голковому — другого за суворістю погоди після мису Горн — я не змогла.

З пінгвінами нам пощастило навіть поплавати, а ось китів близько побачити не змогли. Коли настає штиль, вони заходять просто до бухт, аби розмножуватися, бо води в затоках тепліше, ніж в океані. У нас була запланована екскурсія на катері в Херманусі. Але тривав шторм, і вже п'ять днів до нашого приїзду човни не виходили в океан. Та все ж ми бачили китів з берега.

САФАРІ В НАЦІОНАЛЬНИХ ПАРКАХ

У ПАР ми встигли побувати на сафарі в парку Крюгера й пожити в прекрасних лоджах, біля яких пасуться бегемоти й гуляють жирафи та зебри. У країні приватна власність на землі настільки поширена, що навколо парку Крюгера побудовані окремі готелі, які на своїй землі мають фактично власні нацпарки з тваринами. Леви та інші хижаки люблять сидіти у відкритих місцях, тому їх можна добре розглянути.

Нам навіть вдалося побачити леопарда. Він лежав біля дороги — його помітили рейнджери на джипах, що їхали попереду нас. Спочатку хижак лежав біля заповідника. Дивимося — машина зупинилася. Звір лежав хвилин 15, потім підвівся, почав ходити та прийшов на дорогу до машин. Знімаємо його — виходити не можна — а він йде прямо на нас. Трохи злякалися, але він не став нас їсти й пішов у своїх справах мітити територію. Коти такі коти.

Ці хижаки не сприймають людей як небезпеку, поки туристи знаходяться в машині. Вони бачать авто як одне ціле. Але якщо ти існуєш окремо від джипу, вони можуть напасти.

КУХНЯ: ВИНОГРАДНИКИ, УСТРИЧНА ФЕРМА ТА СУШІ-БАРИ

Якщо на Мадагаскарі потрібно пити ром, то в Південній Африці — насолоджуватися різними сортами прекрасного вина. Я ніколи не була його прихильницею, проте після відвідування місцевих виноградників я тепер вважаю себе любителем виноградників.

Несподівано, але в ПАР дуже смачні суші. Ми куштували їх у суші-барі в Кейптауні. Я думала, що після Японії мене не здивувати смачними суші, але тут вони на диво шикарні. Ще їли м'ясо антилоп і страусів, морепродукти. За устрицями їздили на екскурсію до міста Найзна — там знаходиться ферма молюсків і заповідник, де живуть морські коники. На човні пливли до виходу з бухти, там пили шампанське та їли устриць, яких відкривали за нашої присутності. З нами були гурмани, які дуже добре знаються на устрицях, і вони дуже хвалили ПАРівських.

Ще ми були на страусиній фермі. Дізналися багато про страусиний бізнес: про вартість пір'я, що шкіра цих птахів друга за міцностю після кенгурячої. А ще відвідали цікавий масаж — шиями страусів. Тобі дають відро з кормом, і ти підходиш до стайні з птахами, а далі вони починають сеанс — труться своїми м'якими шиями.

Активності в Південній Африці настільки різноманітні, що ми навіть змогли зайнятися кейвінгом у печерах Кенго. Маршрути середньої складності та досить короткі, але дуже красиві.

ЕКСКЛЮЗИВНЕ САФАРІ НА СУРИКАТІВ

Спочатку сафарі на сурикатів не викликало захвату в нашої групи. Як відбувається сафарі на сурикатів: ви приїжджаєте рано вранці до зазначеного місця у заповіднику, на вході вам видають розкладний стільчик, і ви йдете далі саваною. Приходите до норок сурикатів, сідаєте півколом з іншими учасниками. Шуміти можна, вставати — ні. Фішка в тому, що організатори сафарі привчили сурикатів до того, що люди безпечні.

Як вони це зробили? Розповідаю: кожного дня вони приходили до нір, розмовляли біля них, щоб сурикати звикали до звуку голосу. Потім вони зрозуміли, що звірі ще бояться клацань фотокамер, тому почали приходити до них і просто включати фільми з різноманітними звуками. Оскільки люди на них не нападають, сурикати не асоціюють їх із небезпекою.

Загалом, просиділи півколом ми десь хвилин сорок до того моменту, як зі сходом сонця вийшов перший сурикат. "Дозорний" одразу ж стає на задні лапи та хвіст і починає крутити головою — нервово перевіряє обстановку. Потім поступово вилазить усе інше сімейство, й вони йдуть "у поля" снідати. А якби було похмуро, то сурикати продовжили би спати. Їхній закон — немає сонця, спи далі. Для мене це було одним із найяскравіших вражень під час подорожі до ПАР.

ОКРЕМИМ ПУНКТОМ  — ЖИТЛО

У Південній Африці усе відмінно з житлом: хочеш — живеш в лоджах і шале, хочеш — у звичайних готелях. Під час трекінгу я дізналася, що таке шале на березі океану — дерев'яні будиночки з чудовим інтер'єром, деталями, красивими меблями. Вперше за свою чималу історію мандрівок хотілося фотографувати номери. Зруби зі справжнім каміном, величезним ліжком і двома відкритими душами з видом на гірську річку. І в кожного було своє шале. Жили також у лоджах, де у всіх кімнат були назви тварин. У когось — кімната страуса, у когось — зебра, у нас була черепаха. В таких умовах дуже швидко відновлюєшся і забуваєш, що ще півгодини тому дерся по скелях під проливним дощем.

СКІЛЬКИ ЦЕ МОЖЕ КОШТУВАТИ

Якщо ви боїтеся дощів, їхати до ПАР краще взимку — тобто з листопада по березень. Авіаквиток в обидва боки коштуватиме від $800. Раджу планувати бюджет досить ретельно. Якщо вирушите в подорож групою — зекономите. Усі активності, екскурсії та інше будуть уже включені у вартість. Наприклад, найбільша кількість грошей піде на сафарі — мінімум $180. Але великій компанії людей можуть зробити знижку — сума знизиться до $120.

У групі ви витратитесь лише на деякі специфічні розваги, сувеніри та харчування. Із приводу останнього: на їжу треба взяти не менше, ніж $40 на день. Обід, до складу якого входить суп, салат та гаряче в середньому ресторані обійдеться в $25. 0,5 л пива коштуватиме $2, а мінеральна вода — $1 за 1,5 л. Тут дуже смачна кава і досить недорога — $2 за філіжанку.

Таксі містом — 1 дол/км. У ПАР немає інтернету у вільному доступі — Wi-Fi лише в готелях. Придбайте місцеву сім-карту в аеропорті, аби завжди бути на зв'язку. Дзвінки та вихід у мережу варіюються від $10 до $20. Місцеві вина надзвичайно смачні, їх прирівнюють до французських. Але вони набагато дешевші — пляшку можна придбати за $3. Під час обміну валюти комісія сягає $20 незалежно від суми. Тому варто одразу поміняти велику суму грошей, аби потім не переплачувати дарма.

ПОРАДИ

  • Візьміть із собою теплий та вологостійкий одяг. Дізнайтесь, яка температура буде в тих місцях, куди ви їдете, та беріть відповідний одяг, щоб за будь-якої ситуації відчувати себе комфортно.
  • Не розраховуйте на 4G у ПАР. Він є тільки в містах і на трасах, тому не варто розраховувати на те, що ви зможете працювати з мобільним інтернетом у готелі вечорами.
  • Вино. Пийте вино! Я не "винна" людина, зовсім, але конкретно в цій країні вино варто пити.
  • Правильно налаштуйтеся на те, що погода сильно змінюється, й позитивно до цього ставтеся.
  • Найголовніший лайфхак для мене: завжди брати з собою штормовку — куртку, що не продувається.
  • Проконсультуйтеся з лікарем перед подорожжю та після — не можна приймати протималярійні засоби для профілактики без дозволу спеціаліста. Візьміть із собою репеленти та обирайте готелі з москітними сітками.
  • Покладіть до валізи купальник. Коли ще в житті ви зможете поплавати з пінгвінами?

У якості висновку. До ПАР варто їхати тим, хто вже відвідав кілька країн; не полює за "попсою" — місцями туристичних путівників; любить комфорт; хоче в Африку й шукає одні з кращих у світі видів. Я закохалася в ПАР і вам того ж бажаю. Це дуже цікава країна, де ви не будете сумувати ані хвилини.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація