Новий президент готовий довірити себе та країну Росії, не усвідомлюючи, які катастрофічні наслідки це може мати.
Республіка Зімбабве, що розташована на півдні Африки, знову опинилися в зоні підвищеної суспільно-політичної турбулентності. Лише через 14 місяців після падіння диктаторського режиму 94-річного президента Роберта Мугабе, який стояв біля керма країни 37 років, зімбабвійські міста охопили масовими демонстраціями розлючених людей.
Новий уряд Зімбабве на чолі з президентом Емерсоном Мнангагвою, який був правою рукою усунутого від влади Мугабе, виявився неспроможним вжити адекватні кроки, аби хоча б трохи поліпшити катастрофічну ситуацію в економіці республіки. Попри введені урядовим кабінетом заходи жорсткої економії, врівноважити наявні фінансові дисбаланси не вдалося.
КОЛИ ПАЛЬНЕ СТАЄ ЛЮКСОВИМ ТОВАРОМ
Вже в середині осені 2018 року Зімбабве накрив величезний дефіцит іноземної валюти, що стало причиною закриття великих підприємств, та сприяв зростанню безробіття, і це без того, що до 80% працездатних зімбабвійців не мають роботи. Інфляція у грудні 2018 року досягла позначки 42,1% та стала найвищою за останні 10 років. Брак валюти потягнув за собою дефіцит товарів першої необхідності, зокрема харчів, ліків та що найголовніше – пального.
Відсутність пального стала хронічною, і водії автотранспорту та мотоциклісти були змушені годинами простоювати в чергах за ним. Дуже часто люди просто ночували на під’їздах до АЗС, аби отримати бензин чи дизпаливо. Серед тих, хто ще мав робочі місця, почало зростати невдоволення через затримки виплат заробітної плати, і люди виходили на страйки.
Попри введені урядовим кабінетом заходи жорсткої економії, врівноважити наявні фінансові дисбаланси не вдалося
Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння зімбабвійців, стало надзвичайно суперечливе рішення президента Мнангагви від 12 січня 2019 року про раптове підвищення цін на пальне на 130%: вартість бензину зросла з 1,43 $/літр до 3,31 $/літр, а вартість дизелю з 1,38 $/літр до 3,11 $/літр. За одну ніч пальне у Зімбабве стало найдорожчим у світі. За підрахунками експертів Global Pertol Prices, це у 1,6 рази більше, ніж вартість літру бензину у Гонконгу та Монако, де до цього фіксувався найвищий рівень цін.
Натомість у сусідніх країнах, таких як Ботсвана, ПАР та Мозамбік, вартість пального перебуває у діапазоні між 0,87 до 1,02 $/літр. Мнангагва пояснив підвищення цін тим, що воно дозволить зменшити його дефіцит та викоренить нелегальну торгівлю. Дійсно, небачене підвищення цін дуже сильно зменшить попит на пальне, бо людям не буде сенсу його купувати, адже поїздки на власному транспорті будуть просто золотими у буквальному сенсі цього слова.
Проте не слід забувати, що у вартість багатьох товарів закладена складова транспортних витрат, тобто подорожчання палива спричинить стрибок цін на усі категорії товарів в середині країни. Для прикладу: до підвищення цін мінімум коштів, що був необхідним на проживання, складав $305, тоді як середня заробітна плата для некваліфікованого персоналу в країні складала лише $231 на місяць. Тепер вартість життя стане ще дорожчою, а зростання зарплат годі очікувати.
До того ж люди стверджують, що через бензинову кризу на межі розвалу вже опинилися усі публічні служби: швидка допомога, поліція та пожежники, які, не маючи грошей на пальне, не зможуть виїжджати на виклики. З огляду на це Конгрес профспілок Зімбабве видав прокламацію із закликом до триденного загальнонаціонального страйку проти підвищення цін.
Вже 14 січня перестали працювати великі магазини та крамниці, офіси та виробничі компанії у таких містах, як Хараре, Булавайо, Мутаре, Кадомі, де натомість розпочалися велелюдні демонстрації, що переростали до сутичок з поліцією та силами безпеки, а також спостерігалися акти мародерства та пограбування.
Уряд президента Мнангагви та керівної партії Зімбабвійський африканський національний союз-Патріотичний фронт (ЗАНУ-ПФ) вдалися до фізичних розправ над незгодними та масових репресій. 18 січня 2019 року у прес-заяві Zimbabwe Human Rights NGO Forum зазначалося, що від моменту початку протестів було задокументовано 844 порушення прав людини. Зокрема, 12 випадків загибелі демонстрантів, щонайменше 78 поранень від використання зброї силами поліції, 242 випадки нелюдської поведінки та тортур, 46 актів вандалізму та пограбувань, а також 466 затримань та арештів.
Вартість бензину зросла з 1,43 $/літр до 3,31 $/літр, а вартість дизелю з 1,38 $/літр до 3,11 $/літр. За одну ніч пальне у Зімбабве стало найдорожчим у світі
Одночасно зі скоординованими діями у відповідь на протести з боку поліції та спецслужб Зімбабве уряд видав розпорядження про блокування доступу до соціальних мереж та месенджерів WhatsApp, Facebook, Twitter. Пізніше відбувся тотальний інтернет блек-аут, бо урядовці непокоїлися, що зімбабвійці за допомогою VPN отримають доступ до новин про протести. Інформацію про те, що інтернет у країні зник через вказівку уряду, підтвердив найбільший інтернет-провайдер країни Econet.
Урядовці та функціонери керівної партії ЗАНУ-ПФ в дестабілізації ситуації обвинувачують сили опозиції, уособлені Рухом за демократичні зміни (РДЗ), який очолюється Нельсоном Чамізою. На президентських виборах у липні 2018 року він отримав 44,3% голосів та заявив, що вибори не були прозорими та чесними, і пообіцяв своїм прибічникам розробити стратегію повернення вкраденої перемоги.
Те, що найбільші демонстрації відбулися у Хараре та Булавайо, що є форпостами опозиції, дає можливість уряду вести мову про підбурювання протестів з боку РДЗ. Також подібні обвинувачення були висунуті на адресу зімбабвійських неурядових організацій, що отримують фінансування з США та Німеччини. Отже, зімбабвійське керівництво прагне всю відповідальність за початок антиурядових демонстрацій покласти на опозицію, хоча витоки поточної кризи кореняться в самій урядовій політиці, а також у діях попередників.
БЕНЗИНОВА КРИЗА ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ДЕРЖАВНОГО ПЕРЕВОРОТУ
Щоб зрозуміти, як Зімбабве скотилося до прірви, в якій перебуває зараз, треба повернутися на 20 років назад. Заради народної популярності уряд президента Роберта Мугабе на початку 2000-х рр пішов на реалізацію радикальної земельної реформи, зміст якої зводився до банальної конфіскації земель білих фермерів та передачі їх чорношкірому населенню.
Проте продуктивність виробничої діяльності нових власників землі була в кілька разів меншою, ніж у їхніх попередників, і згодом Зімбабве почало економічно деградувати. За період 2000-2007 рр виробництво продукції сільського господарства у країні скоротилося на 51%, а промислової продукції – на 47%. Притік іноземних інвестицій впав у понад 10 разів: з $400 до 30 млн на рік. Зріс зовнішній борг, який у 2008 році склав 131% ВВП, при цьому власне ВВП невблаганно скорочувалося.
Ситуацію погіршило введення міжнародних економічних санкцій з боку ООН проти 130 вищих функціонерів ЗАНУ-ПФ, які чинили свавілля. Країна пережила страшенну гіперінфляцію, що лише у 2008 році склала 231000000%. Спроби міністерства фінансів стабілізувати грошову сферу проведенням двох хвиль деномінацій, які забрали 10 та 12 нулів відповідно, не дали результатів. Національна валюта країни – зімбабвійський долар – припинив своє існування 30 червня 2009 року, бо Резервний банк не встигав друкувати нові купюри на тлі щодобового подвоєння цін. Відбувся перехід усіх розрахунків на долар США та британський фунт стерлінгів.
В умовах постійного дефіциту іноземної валюти уряд Зімбабве в 2016 році вдався до випуску "сурогатних доларів" - державних бондів, що офіційно дорівнювалися долару США та мали зменшити валютний дефіцит. В народі їх прозвали "боларами", але вони виявилися малопридатними – швидко знецінювалися, бо не мали відповідного забезпечення. Спроби змусити бізнесменів та торгівців приймати "болари", вартість яких складала від 12 до 30% від номіналу, в адміністративному порядку спричинила дефіцит багатьох видів товарів широкого вжитку, особливо мова йде про пальне, попит на яке стрімко зростає.
При цьому цифри зростання споживання є приголомшливими: лише в липні 2018 року обсяг споживання бензину зріс на 30%, а загалом за останні півроку споживання бензину зросло з 1,5 млн літрів до 3,8 млн літрів. Уряд не розуміє цієї динаміки, і спочатку пояснював її виборами у липні, бо люди могли очікувати на кризу, і запасалися пальним, але ця гіпотеза не підтвердилася. Після легітимізації уряду Мнангагви падіння попиту на пальне не відбулося, і чиновники тепер пояснюють це стрімким розвитком місцевої економіки.
Зімбабвійський ринок щомісяця потребує імпортного пального на $100 млн, при цьому компанії-імпортери вимагають від Резервного банку країни, аби розрахунки з ними відбувалися у твердій валюті. Компанії-імпортери пального постійно звертаються до центробанку за валютою, щоб збільшити закупівлі, але не отримують підтримки. Це веде до збільшення обсягу контрабанди бензину, що стає дедалі більш прибутковою справою.
У прес-заяві Zimbabwe Human Rights NGO Forum зазначалося, що від моменту початку протестів було задокументовано 844 порушення прав людини
Проте є ще одне пояснення поточної паливної кризи в Зімбабве: це боротьба за вищу владу в країні, для якої маніпуляції з дефіцитом пального та цінами на нього є лише інструментом досягнення цілі. Топове керівництво країни виявилося розколотим: новобраний президент Мнангагва відчуває, що його два віце-президенти Константіно Чівенга та Кембо Мохаді хочуть позбавити його влади. При чому у той саме спосіб, яким він нещодавно усунув свого попередника Мугабе.
Суть політичної технології полягає в створенні кризових економічних умов, що підштовхнуть народ до нового повстання та усунення уряду, яке буде підтримане збройними силами. За Чівенгою стоїть зімбабвійський нафтовий магнат Кудакваше Тагвіреї, який володіє компанією Sakunda Holding, що співпрацює з глобальним постачальником пального, голландською компанією Trafigura.
Мнангагва та його союзники намагаються поставити вкрай прибутковий ринок пального країни під свій контроль та викинути з нього Тагвіреї. При цьому його вже публічно обвинуватили у захопленні "держави та її інституцій", хоча за часів Мугабе він вважався однією з опор режиму. Радник Мнангагви та ветеран війни за незалежність країни Крістофер Муцвангва заявив: бізнесмен Тагвіреї у змові з військовими (віце-президент Чівенга є військовим) впливає на роботу президії ЗАНУ-ПФ, і його дії перетворюють країну на "бананову республіку".
Мова про те, що саме кампанія Тагвіреї отримує від Резервного банку Зімбабве преференції на дефіцитну валюту у розмірі від $80 до 90 млн. в місяць. І саме за рахунок частини цих коштів Тагвіреї та Чівенга готові профінансувати повалення режиму Мнангагви, підкупивши верхівку військових. Аби зупинити притік кешу до групи опонента, Мнангагва вдався до низки заходів: по-перше, від підняв питання на позбавлення компанії Trafigura монопольних прав щодо прокачки нафтопродуктів через нафтопровід Бейра (Мозамбік) – Хараре (Зімбабве).
По-друге, Мнангагва закрив державну програму "Управління сільським господарством", яка фінансувалася через банки фірми Trafigura у розмірі $192 млн в 2017 році. Виходить, що Тагвіреї та Чівенга втратили чудову нагоду заробити, і з огляду на втрату контролю над фінансовими потоками, їх політичний вплив стає дедалі меншим, і вони загалом можуть залишити політичну та бізнесову арену Зімбабве. Тут важливо відзначити, що голландську Trafiguru, як найбільшого постачальника пального на зімбабвійський ринок, можуть замінити росіяни.
ДОВГЕ ТУРНЕ МНАНГАВА ЗА РОСІЙСЬКОЮ НАФТОЮ
Попри хвилі народних протестів, що накрили Зімбабве, президент Емерсон Мнангагва вирішив здійснити двохтижневий вояж за кордон. Програма турне Мнангагви охоплює триденне перебування у Росії, відвідання Білорусі, Азербайджану та Казахстану. Після чого він попрямує до Давосу, де візьме участь у Всесвітньому економічному форумі.
Виникає питання, чому Мнангагва обрав для відвідання саме ці чотири країни. Відповідь лежить на поверхні: їх усіх об’єднують вагомі позиції на глобальному нафтовому ринку. Росія перебуває на 2 місці у світі за обсягами видобутку нафти (11,2 млн барелів/день), Казахстан на 16 позиції (1,6 млн.барелів/день), а Азербайджан на 23 сходинці (0,83 млн.барелів/день), у свою чергу Білорусь є значним гравцем в сфері нафтопереробки та експортує 70% бензину, що виробляє на свої території.
Президент РФ Володимир Путін під час зустрічі з своїм зімбабвійським колегою Мнангагвою, який так само, як і він сам, є вихідцем з миру спецслужб, зазначив, що Зімбабве є важливим для Росії партнером в Африці. Путін зазначив, що Мнангагва отримав переконливу перемогу на виборах президента, і тепер народ очікує від нього ефективної роботи, а Москва готова допомогти йому в цьому.
Програма турне Мнангагви охоплює триденне перебування у Росії, відвідання Білорусі, Азербайджану та Казахстану
Як відомо, саме політичні технологи з оточення російського бізнесмена Євгена Пригожина, який є власником сумно відомої ПВК "Вагнера", займалися координацією роботи передвиборчого штабу Мнангагви. Тепер Москва намагається отримати з цього максимум дивідендів.
З протокольних матеріалів зустрічей лідера Зімбабве з представниками російської сторони відомо, що компанія "Алроса" запускає свою діяльність в Зімбабве за урядової підтримки та буде вести видобуток мінеральних ресурсів на нових родовищах алмазів. Про це заявив генеральний директор "Алроса" Сергій Іванов. З цією метою в грудні 2018 року була заснована її дочірня компанія Alrosa Zimbabwe Limited, а на лютий заплановий приїзд російських фахівців для початку роботи.
Представники АО "ОАХ "Уралхім" підписали з головою МЗС Зімбабве Перенсом Ширі меморандум щодо взаємопорозуміння, який започатковує підготовку підприємства до інвестицій в зімбабвійську компанію Chemplex Group шляхом придбання частки її статутного капіталу в рамках налагодження постачання калійних та азотних добрив. Нагадаю, в Зімбабве працював проект "Управління сільським господарством" (в секторі с/г задіяні 30% працездатного населення країни), що фінансувався через нідерландську фірму Trafigura, і, схоже, тепер їй буде необхідно поступитися позиціями росіянам.
Проте ще більші втрати нафтовий трейдер Trafigura понесе від експансії росіян до енергетичного сектору країни. Стратегічним проектом росіян, що буде втілюватися компанією "Роснефть", є будівництво нового нафтопроводу довжиною 700 км з мозамбікського порту Бейра до столиці Зімбабве Хараре вартістю $700 млн (без урахування вартості будівництва терміналу). Також росіяни планують збудувати велике нафтове сховище та інтерес долучитися до видобутку нафти та газу на шельфі Мозамбіку, що зробило би проект більш рентабельним.
Росіяни і раніше виходили з розрахунків, що на ринку Зімбабве одна з найдорожчих у світі ціна на пальне. Після того, як Мнангагва збільшив його вартість на 130%, це значно підживлює російський інтерес до цього проекту. Щоправда, на заваді планам нового проросійського керівника Зімбабве можуть стати іноземні нафтові конкуренти росіян, потужна внутрішня політична та військова опозиція й, насамкінець, зімбабвійський народ.
Люди не для того брали участь в усунені диктатури Мугабе, щоб замінити її на ще більш економічно репресивну диктатуру Мнангагви. Те, що він придушує прояви народного гніву силою та демонстративно не хоче вести діалог зі своїм народом, є передвісником його неминучого падіння. Але поки він не хоче над цим замислюватися та готовий цілком довірити себе та свою країну у руки росіян, не усвідомлюючи, до яких катастрофічних наслідків це може призвести.