Груднева інтифада у Судані: в очікуванні розв’язки

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

За тиждень до Нового року народу Судану не до святкування — він веде боротьбу за хліб та демократичне майбутнє.

Суданські міста в різних частинах величезної країни заповнені людьми, і це не передріздвяні зібрання з нагоди святкування прийдешнього Нового року. Суданська вулиця піднялася на протест, аби висловити уряду свій вирок його провальній соціально-економічній політиці, помноженій на відсутність реальних демократичних свобод.

Сьогодні в Судані вже п’ятий день масових народних виступів, що вже охопили 23 міста у 13 з 18 штатів. Перші акції народного гніву стартували 20 грудня у місті Ум Руваба (штат Північний Кордофан), що в центральній частині країни, а пізніше їх підтримали мешканці Атбари (штат Ріки Ніл) — великого залізничного вузла, справжнього "міста залізничників", де розташований центральний офіс Sudan Railways (експлуатує понад 4.700 км вузьколійних доріг).

Суданська вулиця піднялася на протест, аби висловити уряду свій вирок його провальній соціально-економічній політиці, помноженій на відсутність реальних демократичних свобод

Наступного дня протести охопили міста Порт-Судан, Хартум, Омдурман та низку інших населених пунктів. Мітингувальники в цілому поводили себе мирно, хоча на знак протесту підпалювали старі автомобільні шини та сухе гілля дерев. Водночас сили поліції та безпеки (так звана Національна служба безпеки та розвідки) почали розганяти людей з використанням снарядів із сльозогінним газом, понад це була застосована й летальна зброя.

При цьому обстрілювали демонстрантів, як зазначають очевидці подій, люди в цивільному одязі. Внаслідок цього в місті Гадареф загинули шість осіб, а в Атбарі ще дві людини. Станом на 24 грудня жертвами протистояння між відданими уряду силами безпеки та "підрозділами" арабської вулиці вже стали 22 людини, ще сотні осіб отримали поранення.

Судан, мапа, для блогів

Поява "шахідів" (в перекладі з арабської "мучеників") під час перших виступів призвели до радикалізації протесту. В соціальних мережах разом з хештегом "суданські міста повстають" почали постити портрети перших чотирьох загиблих молодих суданців — Ахмада Махмуда Адб аль-Кадара, Таріка Мохаммада Сулеймана, Мохаммада Іси Хасана та Таріка Ахмада.

Вже 21-22 грудня відбулися підпали офісів керівної "Партії національної конференції", зокрема було спалено партійну будівлю у місті Ер-Рахад, а це між іншим стратегічний транспортний вузол, що з’єднує Схід, Центр та Захід Судану. Далі протести поширилися на штати Південний Кордофан, Південний Дарфур та столичну агломерацію.

Чому ж суданці виходять на вулиці та піднімаються на боротьбу з урядом? Найголовніша причина — це "хлібна криза". Уряд країни скасував субсидії на хлібну продукцію, що спричинило різкий стрибок вартості свіжого хліба. Ціна зросла втричі, а місцями вп’ятеро, що природньо викликало народний гнів, бо це лише початок нової хвилі удорожчання інших видів споживчих товарів широкого вжитку в країні. При цьому в 2018 році ціни і без того вже зросли майже вдвічі порівняно з попереднім календарним роком. На це наклалася криза на ринку пального: від кінця листопада в Судані відчувається істотний брак бензину, і ціни на нього стрімко зростають.

Як це не парадоксально, Судан колись мав репутацію "хлібного кошика Африки", але ці часи вже давно минули. Нині зерно місцевого виробництва складає лиш 17% від загальних потреб місцевих мірошників та хлібопекарів, які щороку виробляють 2,5 млн. тон хліба.

Уряд країни скасував субсидії на хлібну продукцію, що спричинило різкий стрибок вартості свіжого хліба. Ціна зросла втричі, а місцями вп’ятеро

Отже, 83% пшениці Судан імпортує з-за кордону, зокрема, дуже значну частку складає так зване чорноморське зерно, що його виробляє Україна. Виходить, що уряду країни постійно необхідна валюта для закупівлі дефіцитної пшениці, проте останнім часом її все більше бракує. На чорному ринку курс суданського фунта (с.ф.) давно складає понад 60 с.ф. за $1 США, офіційний урядовий курс — 47,5 с.ф./ $1. Стрімка девальвація суданського фунта ускладнює закупівлю продовольства, що своєю чергою пришвидшує інфляцію, яка вже перетнула межу у 70% на рік.

Гроші знецінюються щодня, тому населення від початку грудня щодня вишикувалося у черги до банкоматів, аби отримати готівку та конвертувати її у товари чи валюту. Проте через масовий наплив людей кеш, щодо зняття якого і без того запроваджені значні урядові обмеження, став зовсім недоступним. Люди, які відстоювали кількагодинні черги до АТМ, розлючені усім тим, що відбувається, почали гуртуватися та виходити на акції протесту.

Майже одночасно із економічними вимогами щодо дешевого хліба та пального, можливості зняти гроші з банківських рахунків додалися ще й політичні вимоги. Народ почав вигукувати гасла "Геть уряд-крадіїв" та "Омара аль-Башира до відставки".

Дійсно, згідно з оцінками Transparency International, уряд Судану на шостому місці у світі за ступенем корумпованості. В країні існує надзвичайно важка атмосфера для ведення бізнесу, що гальмує її розвиток та притік іноземних інвестицій.

Чинний президент Судану Омар аль-Башир отримав владу шляхом військового перевороту в 1989 році, який потім отримав саркастичну назву "Революція національного порятунку". Обіцяючи здолати корупцію, зазвичай притаманну цивільним урядам в Африці, аль-Башир навпаки підвів її дос тану державної політики. Хабарництво, як ракова пухлина, охопила усі сфери життя Судану: починаючи від силового блоку і закінчуючи сферою державних закупівель.

Вище керівництво владної партії контролює щонайменше 164 провідних компанії в країні. Сам президент входить до числа найбільш заможних олігархів і повністю взяв під контроль цементну галузь країни, що є дуже прибутковою з огляду на потребу країни у реконструкції після десятиліть внутрішніх конфліктів та війн. Рідні брати президента аль-Башира є акціонерами 20 великих підприємств.

Хабарництво, як ракова пухлина, охопила усі сфери життя Судану: починаючи від силового блоку і закінчуючи сферою державних закупівель

Інститути представницької демократії в самому Судані не є дієздатними, оскільки президент аль-Башир маніпулює конституцією. Основний документ передбачає, що найвищу посаду не можна обіймати понад два п’ятирічні терміни поспіль. При цьому аль-Башир біля керма держави вже майже 30 років, що дорівнює шести конституційним термінам, і в 2020 році планує висуватися на новий термін.

За даними Freedom House, Судан класифікується як країна, що перебуває під авторитарним управлінням, де поширені репресії проти опозиції, обмежується політична діяльність та свобода слова.

Підтвердженням цього є реакція суданського уряду на "грудневу інтифаду" 2018 року.

Алгоритм дій каральної машини президента аль-Башира виглядає доволі простим:

  1. розгони силами поліції та безпеки масових народних акцій, що вже вилилися у людські жертви;
  2. переслідування представників опозиційних сил, зокрема арешти 14 лідерів опозиційної партії "Сили національного консенсусу";
  3. спроби блокувати опозиційні сайти, соціальні мережі, аби унеможливити поширення протестів;
  4. передислокація армійських підрозділів разом з бронетехнікою до міст, що повстали. У штатах Гадареф та штат Річки Ніл введено надзвичайний стан, а у Атбарі запроваджено комендантську годину.
  5. введення тимчасової заборони на навчання у ВНЗ та освітніх закладах (штати Хартум, Гадареф, Сеннар, Північний Кордофан та Штат Річки Ніл) на невизначений термін, щоб студенти не могли спілкуватися один з одним та виходити на протести.

Замість політики національного діалогу та спроб вирішення економічних проблем, уряд вдається до репресій та використання сили. Більше того, уряд в Хартумі вважає, що протестна хвиля була спровокована антисуданськими силами з-за кордону.

На прес-конференції для ЗМІ голова Національної служби безпеки та розвідки Судану Салах Абдаллах "Гош" звинуватив ізраїльські спецслужби у підбурюванні людей у місті Атбарі до участі в акціях протесту. Цю інформацію активно поширюють й російські ЗМІ. Москві дуже вигідно зберегти у владі президента Омара аль-Башира з багатьох міркувань. В політичній площині президент Путін солідаризується зі своїм африканським колегою, який також є вигнанцем на світовій арені. Як відомо, через геноцид в Дарфурі Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт аль-Башира.

У безпековій площині росіяни зацікавлені у створенні опорного військового пункту на узбережжі Червоного моря. Якщо на повноцінну військову базу в Судані Міністерство оборони РФ не має коштів, то на пункт для російських найманців, подібного до того, що є у ЦАР, ресурси знайдуться.

По-третє, в Кремля є й економічні інтереси в Судані. Йдеться про постачання російської зброї суданцям, зокрема в 2013 році "Рособоронекспорт" уклав угоду на продаж 24 ударних гвинтокрилів Мі-24П та Мі-8 МТ (вартість до 200 млн.$). Також "Газпромбанк" планував профінансувати будівництво НПЗ у Порт-Судані, а РЖД прагне долучитися до будівництва трансафриканської залізниці "Дакар — Порт-Судан — Кейптаун".

Це далеко не повний перелік проектів, що цікавлять росіян, отже, РФ цікавить збереження режиму аль-Башира у владі. Особливо після того, як той тиждень тому відвідав Дамаск та став першим лідером арабського світу, який відвідав Сирію після початку громадянської війни в 2011 році. Саме цим фактом деякі російські експерти пояснюють початок антиурядових виступів у Судані, проте є величезні сумніви щодо актуальності "нормалізації" відносин між Дамаском та Хартумом для тотальної більшості суданців.

В політичній площині президент Путін солідаризується зі своїм африканським колегою, який також є вигнанцем на світовій арені

Водночас нагальним лишається питання, чим же може завершитися груднева суданська інтифада, яка набирає обертів. Тут варіантів може бути кілька: перемога опозиції; перемога уряду та варіант "чорний лебідь". Якщо під час інтифади переможе опозиція, то є вірогідність, що владу здобуде екс-прем’єр-міністр Судану та лідер партії "Умма" Садик аль-Махді. Йому вже 83 роки, і він є старим обличчям у суданському політикумі, тож очікувати за його влади істотного прориву Судану не варто. Але інші опозиційні лідери поки не мають достатньої політичної ваги на національному рівні, щоб  очолити країну.

Якщо перемогу в боротьбі виборе все-таки уряд президента аль-Башира, який вже виходив переможцем після подібних народних повстань в 1996-му, 2011-му та 2013-му, то Судан переживатиме черговий період реакції. Уряд буде мститися заколотникам та розширювати репресії, і в найгіршому разі ситуація може перерости навіть у громадянську війну низької інтенсивності.

Щодо сценарію "чорного лебедя", то мова про вірогідність усунення аль-Башира частиною його оточення чи армійцями під час військового перевороту. Вже зараз є чутки про розкол у вищому керівництві збройних сил. Це може стати початком перевороту. В цьому випадку події будуть відбуватися за схемою 1985 року, коли військові усунули колишнього диктатора Джафара Німейрі від влади, і вже за рік передали владу цивільному демократичному уряду.

За яким із трьох сценаріїв відбуватиметься далі суданське народне повстання,  однозначно спрогнозувати складно. Місцеве суспільство стає дедалі більш поляризованим і хоче дешевого хліба та демократичних змін, уряд своєю чергою не прагне вирішити системні проблеми народу і силою приборкує повстання. А це вибухова суміш.

Залиште свій коментар

Вибір редакції