Мадагаскар — острів невезіння

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Як китайці та росіяни перетворюють тропічну державу на зону економічної безнадії.

1 січня 2019 року в столиці острівної африканської держави Мадагаскар Антананаріву розпочалися багатотисячні акції протесту. Мітингувальники блокували вулиці та палили автомобільні шини. Поліція використала сльозогінний газ для розгону прибічників кандидата на посаду президента Марка Руваламанани (партія "Мені подобається Мадагаскар").

КРАДІЙ У КРАДІЯ ПЕРЕМОГУ ВКРАВ

Руваламанана, який вже обіймав посаду президента, не бажає визнавати своєї поразки на грудневих виборах та стверджує, що під час підрахунку голосів спостерігалися численні махінації й в цілому результати виборів є сфальсифікованими. За даними місцевої ЦВК, Руваламанана набрав 44% голосів, водночас його супротивник — колишній ді-джей та так само колишній президент Андрі Радзуеліна (партія "Молоді рішучі мадагаскарці") — отримав відповідно 55% голосів виборців.

Підставою у сумнівах щодо чесності та прозорості процедури підрахунку є те, що на користь Радзуеліни працював адмінресурс третього кандидата на найвищу посаду — ще чинного, проте вже непрохідного президента Ері Радзаунарімампіаніни. Він також брав участь у перегонах, але в першому турі отримав лише 8,8% голосів.

Прибічники Руваламанани не хочуть миритися з несправедливістю та готуються чинити опір шляхом мирного спротиву. Одночасно Руваламанана зібрав численні документальні підтвердження фальсифікацій та подав позов до Вищого Конституційного суду, прагнучи визнання підсумків другого туру виборів недійсним. На користь його позиції свідчать численні правозахисні організації, що зазначають: вибори відбулися із "масованими фальсифікаціями".

Особливістю малагасійських перегонів 2018 року є те, що в них брала участь рекордна кількість кандидатів — аж 36 осіб. Що характерно, у перегонах змагалися чотири із п’яти останніх президентів країни: Дідьє Рацирака (1975-1993), Марк Руваламанана (2002-2009), Андрі Радзуеліна (2009-2014) та Ері Радзаунарімампіаніна (2014-2019).

Отже, мадагаскарці ніби і мали з кого обирати — окрім чотирьох екс-президентів, у бюлетені були молоді політики, бізнесмени, а ще й три екс-голови урядів Жан-Омер Березіки (2011-2014), Жан Равелонаріво (2015-2016) та Ольв’є Махафалу (2016-2018), місцева поп-зірка Дама Махалео та пастор Андре Майхол. Проте до другого туру вийшли два кандидати-затяті супротивники, які вже очолювали країну: Марк Руваламанана з 35,3% голосів, а Андрі Радзуеліна — з 39,2% відповідно.

Обидва кандидати мали значні проблеми з легітимністю під час свого перебування на президентських посадах

Пікантність ситуації полягає в тому, що обидва вони мали значні проблеми з легітимністю під час свого перебування на президентських посадах. А Радзуеліна взагалі в 2009 році усунув Руваламанану від влади шляхом державного перевороту.

Сам Руваламанана у 2002 році очолив країну у дуже спірний спосіб: хоча в першому турі виборів 46% голосів виборців отримав тодішній президент Дідьє Рацирака, він не визнав таких результатів. Руваламанана твердо заявив, що в нього вкрали перемогу, адже він, мовляв, набрав більше голосів. Рацирака не хотів передавати владу і почав опір, що тривав п’ять місяців, але врешті Руваваламана переміг у судовій битві та став президентом за рішенням Вищого Конституційного суду. Рацирака втік з країни, проте легітимність Руваламанани була доволі сумнівною, бо він приніс присягу президента, не маючи необхідних за Конституцією для перемоги 50%+1 голос.

Ще більш сумнівною була втрата ним влади під час народних акцій протесту, розігнаних силою, та подальшого військового перевороту 2009 року. На хвилі народного повстання президентську посаду здобув колишній ді-джей, мер столиці Антананаріву 34-річний Андрі Радзуеліна. Проте його вважали маріонеткою військових, зокрема, за всіма його кроками виднілася постать контр-адмірала малагасійського флоту Іпполіта Рамарусуна.

Міжнародна спільнота назвала прихід Радзуеліни до влади "антиконституційним заколотом". В роки правління Радзуеліни Мадагаскар перебував під санкціями Африканського союзу, який заморозив членство країни в лавах організації, що автоматично класифікувало Радзуеліну як узурпатора влади. Пізніше на всенародному референдумі 2010 року Радзуеліна легітимізував свій статус президента.

На виборах 2013 року за вказівкою військових Радзуеліна не висунув свою кандидатуру, оскільки роки його правління були дуже скрутними: економіка деградувала й падіння ВВП складало до 3,5%, народ істотно зубожів й не хотів так жити далі. Через це військові просунули на посаду президента "чорну конячку" — Ері Радзаунарімампіаніну. Проте вибори не були прозорими й опозиція подала 300 судових позовів щодо фальсифікацій.

Мадагаскар, мапа, для блогів
ТСН.ua

Правління Радзаунарімампіаніни було авторитарним, він не виконав обіцянок щодо демократичних реформ, зокрема реформи Вищого суду. Його вважають некомпетентним керівником, через що в 2015 році навіть було розпочато процедуру імпічменту. Проте він зміг зберегти владу.

Тож на виборах 2018 року відбулася зустріч старих знайомих політиків, обидва з яких у минулому не цуралися маніпуляцій Конституцією або загалом її цілковитим нехтуванням.

ПІД РУКУ З РОСІЯНАМИ ТА КИТАЙЦЯМИ

Ключовими темами порядку денного виборів були питання боротьби з бідністю та корупцією. На Мадагаскарі 78% мешканців живуть за межею бідності, тобто менше ніж на $1,9 на день. Причинами злиденного існування мадагаскарців є:

падіння міжнародної допомоги для розвитку на 30% через санкції, накладені на Мадагаскар в період антидемократичного правління 2009-2014 рр.;

просто жахливі умови для ведення підприємницької діяльності, що є одними з найгірших у світі, а за рівнем корупції країна знаходиться на 155 місці із 180 країн рейтингу Corruption Perceptions Index 2017 від Transparency International.

поганий стан транспортних комунікацій, наприклад, лише 16% автомобільних шляхів у країні мають тверде покриття, що ускладнює доставку товарів в глибинні райони острову;

деградація сільського господарства Мадагаскару через слабкий доступ до зовнішніх ринків, деградацію екології та часті природні катаклізми: за період 1980-2010 острів зазнав 53 природних лиха (землетруси, повені, посухи, епідемії, урагани), що сукупно за оцінками Світового банку завдали збитків на понад $1 млрд.

Після сумнівного підрахунку голосів перемогу виборов Радзуеліна. На виборах він співпрацював з політичним консультантами російського олігарха, відомого як "кухар Путіна", Євгена Пригожина. Радзуеліна вважається прокитайським та проросійським ставлеником.

На виборах Радзуеліна співпрацював з політичним консультантами російського олігарха, відомого як "кухар Путіна", Євгена Пригожина

Коли на Мадагаскарі почалися акції протесту на підтримку кандидата Руваламанани, в російських ЗМІ почали розміщувати експертні коментарі, нібито на острові відпрацьовується технологія "кольорової революції", навіть проводячи паралелі між подіями на Мадагаскарі та Помаранчевою революцією 2004 року в Україні. У ЗМІ Мадагаскару активно поширюються fake news про те, що масовий протест у столиці — це спроба прибічників Руваламанани не дати провести інавгурацію Андрі Радзуеліни, що призначена на 25 січня 2019 року.

В разі успіху ця російська технологія дискредитації може бути експортована до інших держав регіону, де наявні російські, та що найголовніше — китайські інтереси.   

Чому ж росіянам так важлива перемога Радзуеліни? Бо якщо Руваламанані вдасться вирвати перемогу із його рук,  в зоні ризику опиняться, перш за все, партнери Москви та Пекіна на Півдні Африки. Радзуеліна є представником мадагаскарських "лісових баронів", які заробляють свої статки на нелегальному експорті цінних порід червоного дерева. Мадагаскар інколи називають восьмим континентом. Острів є місцем з унікальною флорою та фауною, більшість видів, які тут представлені — ендеміки та не зустрічаються більше ніде у світі.

Проте від моменту здобуття незалежності диво-острів піддається нещадному вирубуванню лісу. Зокрема, мова про нелегальне вирубування дерев роду дальбергія, що більш відоме як червоне дерево. За різними оцінками, Мадагаскар вже втратив від 80% до 90% своїх фантастичних лісових угідь, які між іншим є частиною "легень планети".

Нелегальне вирубування лісу триває у національних парках, що, по-перше, вже спричинило зникнення 80% популяції лемурів, а по-друге, країні загрожує опустелювання та втрата родючих земель. Це веде мадагаскарців до ще більшого зубожіння та зростання бідності серед населення, значна частина якого живе саме за рахунок сільського господарства.

Головним винуватцем трагедії Мадагаскару є безмірна ненажерливість місцевих еліт регіону Сава (узбережжя Мадагаскару), які ладні проміняти безцінні та вичерпні лісові ресурси, що формувалися століттями, на швидке збагачення. Майже уся деревина з острова нелегальним шляхом потрапляє до Китаю, де з неї роблять елітні меблі в імператорському стилі "Хонгму". Ці меблі дуже високо цінуються, подекуди їхня вартість може сягати $1 млн за одиницю.

Радзуеліна є представником мадагаскарських "лісових баронів", які заробляють свої статки на нелегальному експорті цінних порід червоного дерева

У порівнянні з 2000 роком китайський імпорт червоного дерева та відповідних пиломатеріалів зріс на 1250% і сягає майже 2 млн куб. метрів на рік! Від китайських бізнесменів деревообробного сектору потерпає вже не лише Південно-Східна Азія, Океанія та Південна Америка, а тепер ще й африканці. Те, що до влади в політично нестійких країнах регіону приходять прокитайські сили, веде їх до поглиблення зубожіння.

У випадку з Мадагаскаром китайці не лише забирають у місцевих мешканців їхні ліси, а також посягають на рибні запаси остров’ян. У вересні 2018 року уряд президента Радзаунарімампіаніни уклав з китайським консорціумом Taihe 10-річну угоду, яка дозволяє 330 китайським сейнерам ловити рибу в мадагаскарській виключній економічній зоні.

В обмін на це китайці обіцяють створити 10 000 нових робочих місць, але це дасть змогу виживати лише 10% мадагаскарських рибалок, тоді як 90 000 місцевих риболовів втратять останню можливість заробляти на життя. Як пишуть аналітики порталу Stop Illigal Fisihing, мадагаскарсько-китайська риболовецька угода стала можлива лише після того, як місцеві чиновники, так звані "рибні барони", отримали величезні хабарі.

Отже, "лісові" та "рибні барони" Мадагаскару планомірно віддають, хоч і за великі гроші, безцінні ресурси своєї країни в руки китайцям. Натомість мадагаскарці отримують жалюгідні крихти, яких стає дедалі менше. Слідом за китайцями експансію на Мадагаскар ведуть і росіяни. Не можна виключати, що вже найближчим часом до складу особистої охорони новообраного президента-діджея Радзуеліни долучаться російські найманці з ЧВК "Вагнера".

Звісно, вони є лише гарантами для заходу вже російського бізнесу на острів. Росіяни планують розвивати багатопланове партнерство з мадагаскарськими компаніями, особливо їх цікавлять мадагаскарські залізниці, що управляються компанією Madarail. Також росіяни хочуть увійти до газових та нафтових активів острову, придбати низку родовищ мінералів і перетворити Мадагаскар на хаб для експорту російського зерна та борошна в держави Південної Африки. Отже, Москва хоче частково перебрати на себе позиції Франції, яка колись була метрополією для четвертого за розміром острову у світі.

Схоже, що президент-екс-ді-джей Радзуеліна, за спиною якого стоять люди у погонах, економічні барони та "друзі" з Китаю і Росії, може остаточно доконати і без того проблемний острів. Проте сьогодні про це ніхто не хоче думати — жити одним днем легше, а діти хай самі вже думають, що їм робити з важким спадком. Шанси вийти зі стану невезіння та безвиході в мадагаскарців ще лишаються, але їх з кожним новим виборчим циклом стає дедалі менше. Репутація "острова невезіння", на превеликий жаль, і далі буде переслідувати Мадагаскар.​​​​​​

Залиште свій коментар

Вибір редакції