Сан-Томе може отримати певну вигоду від Пекіна, але натомість — втратити набагато більше.
Мала африканська острівна держава — Демократична Республіка Сан-Томе і Прінсіпі (ДРСТП) — відсутня в глобальному інформаційному просторі. Два великих вулканічних острови в Атлантиці фігурують у ЗМІ значно рідше, ніж інші португальські колишні колонії, такі як Ангола, Мозамбік чи навіть Гвінея-Бісау.
Фактично держава є забутою світовим співтовариством, хоча ще на початку ХХ ст вона була найбільшим у світі виробником какао-бобів та серйозним гравцем на ринку цукру. Втім, зараз в ДРСТП з’явився гучний шанс нагадати про своє існування, і навіть більше — набути ваги в системі міжнародних відносин на глобальному рівні.
З 8 по 9 липня 2019 року місто Сан-Томе, столиця ДРСТП буде приймати Форум з економічної та комерційної кооперації португаломовних країн та Китаю. На подію прибудуть понад 300 бізнесменів та політиків, які обговорюватимуть питання залучення португаломовних країн до участі в китайському проєкті "Один пояс, один шлях". Для ДРСТП це чудовий шанс промотувати себе в якості зв’язувального елементу цієї геостратегічної ініціативи Пекіна.
Мала, незаможна острівна економіка однак володіє багатими біоресурсами та унікальним геостратегічним розташуванням у Гвінейській затоці. Вона лежить на перетині шляхів з Європи, Латинської Америки та Західної Африки. Але тепер Сан-Томе хоче посісти місце хабу, що поєднає ці регіони з Китаєм. Місцевий уряд розглядає участь у китайському проєкті в якості ключа до сталого розвитку та модернізації економіки, що перебуває в стані стагнації, а також такого, що дає багато переваг та базується на мирній та взаємовигідній кооперації.
У ДРСТП з’явився гучний шанс нагадати про своє існування, і навіть більше — набути ваги в системі міжнародних відносин на глобальному рівні
Останні роки стали поворотними у відносинах між ДРСТП та КНР. У березні 2019 року Пекін відвідав голова сантомейського уряду Джордж Бом Джесус, де він перебував протягом тижня і зустрівся з головою КНР Сі Цзіпіном та прем’єр-міністром Лі Кецяном. Макао, що колись було португальською колонією на китайській території, тепер стало вікном для входження китайців в португаломовний світ. За підсумками візиту Пекін взявся за модернізацію міжнародного аеропорту Сан-Томе, що передбачає подовження злітно-посадкової смуги з 2170 м до 2800 м та облаштування вантажного терміналу. Вартість проєкту складає $31 млн.
7-10 червня 2019 року президент ДРСТП Еварісту Карвалью відвідав Пекін з триденним візитом та провів зустріч з головою Всекитайських зборів народних представників Ван Ченем, який передав йому послання від Сі Цзіньпіна. Китайці наголошують, що готові до всебічної кооперації та поглиблення партнерських відносин з сантомейцями в рамках win-win стратегії.
Китайці дуже зацікавилися й портовою інфраструктурою Сан-Томе і Прінсіпі і розглядають країну як трамплін до ринків Західної Африки в рамках інтеграції до проєкту "Один пояс-один шлях". Зараз самі сантомейці усіляко намагаються довести свою корисність для китайців, аби отримати свою порцію інвестицій з бюджету їхнього мега-проєкту, що коливається в межах $195-296 млрд.
Прикметно, що ще нещодавно ДРСТП належала до числа стратегічних партнерів Тайваню, з яким протягом 1997-2016 рр. підтримувала дружні відносини та від якого отримувала солідні пакети фінансової допомоги. Але тодішній президент Пінту да Кошта вирішив, що Пекін є більш заможнім партнером, ніж Тайбей, і вирішив покласти республіку під КНР.
Досвід відносин КНР з іншими острівними країнами, такими як Мадагаскар засвідчує наявність численних ризиків
Чим закінчиться цей очевидний мезальянс поки не відомо, але схоже, що сантомейський уряд має грандіозні плани щодо залучення до китайських ініціатив. Проте досвід відносин КНР з іншими острівними країнами, такими як Мадагаскар, засвідчує наявність численних ризиків.
Зокрема, це:
- Встановлення китайськими компаніями контролю над вичерпними ресурсами країни, як мінерального, так і біологічного походження. Один із методів — нав'язування нерівноправних концесійних угод.
- Розбудова об'єктів внутрішньої транспортної та логістичної інфраструктури, що використовуються не для потреб самої країни, а для екстракції з неї ресурсів в інтересах Китаю.
- Нав'язування таємних умов в кредитиних угодах щодо передачі обєктів країни під контроль китайських військових у разі, якщо країна не зможе віддати борги, а також політика скуповування державного боргу країн Африки та формування їхньої постійної фінансової залежності від Пекіна.
- Об'єкти інфраструктури, які отримують країни Африки у подарунок від Китаю, зокрема президентські палаци чи будівлі парламентів, облаштовуються апаратурою для прослуховування, що використовується китайськими спецслужбами для збору компромату. Те саме стосується надання Китаєм різного високотехнологінчого обладнання, що має зливати інформацію китайським спецслужбам.
- Активна експансія Китаєм країн Африки робить їх плацдармами для конфронтації з іншими країнами.
Отже, не можна виключати, що і в цьому тропічному екваторіальному раю скоро можуть початися політичні негаразди. Зміни політичної орієнтації рідко кому йдуть на користь.