Оман: володар ключів до Перської затоки

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Ця країна колись була значною морською імперією, яка контролювала транспортні комунікації між Близьким Сходом, Європою, Африкою та Азією.

Султанат Оман є вкрай недооціненою в Україні монархією Близького Сходу. Ще в середині ХХ ст. цю країну порівнювали з арабським Тибетом через закритість та маловідомість європейцям.

Оман є найстарішою незалежною державою регіону та колись був значною морською імперією, що контролювала транспортні комунікації між Близьким Сходом, Європою, Африкою та Азією. Так звана Оманська імперія (володіння султанів та імамів Оману та Маскату) проіснувала від 1696 до 1856 рр. Саме в цей час Оман стає регіональним лідером та контролює "бар аль-араб", "бар аль-зіндж", острови в західній частині Індійського океану (Комори, Сейшели, частину Мадагаскару), а також форпости на території Ірану та Індії, загальною площею 1,407 млн. кв.км., що в 2,3 раза більше розмірів території України.

До складу "бар аль-араб" (землі арабів) входили: метрополія Маскат та Імамат Оман, "Піратський берег" (сучасні ОАЕ), Дофар, Бахрейн, Кешм, Ормуз, Ларак, Катар, частини територій КСА та Ємену.

До складу "бар аз-зіндж" (негроїдний берег) — узбережжя країн Східної Африки від мису Рас-Хафун у Сомалі до мису Кабу-Делгаду у Мозамбіку. Сюди входили Занзібар, Пемба, Ламу, Кілва, Пате, Малінді, Геді, Момбаса, Кісмайо та Могадішо. Саме завдяки Оману мова суахілі, що є синтезом арабської та мов банту, наразі претендує на статус мови міжнаціонального спілкування в Африці, що сприймається як етнічно нейтральна мова, не пов’язана з жодним конкретним етносом.

Свою останню колонію Оман втратив в 1958 р., коли суверенний Пакистан викупив у них за 8 млн. доларів порт Гвадар. Втім, відгомоном колишньї могутності країни лишається ексклав Мусандам, що лежить з арабського боку Ормузької протоки.

Завдяки Оману мова суахілі, що є синтезом арабської та мов банту наразі претендує на статус мови міжнаціонального спілкування в Африці

Оман має дуже цікаві міжнародні зв’язки. Ще у 1833 р. країна уклала торгівельну угоду з США та стала другою серед арабського світу після Марокко, з якою були започатковані торгівельні відносини. Втім, першим арабським послом, який відвідав США, був саме оманець Ахмад бін Нааман ал-Каабі в 1840 р., який зустрівся з тодішнім американським президентом Мартіном Ван-Бюреном.

Отже, вважається, що Оман був першою арабською країною, що повноцінно визнала США, хоча посольство було відкрито лише 1973 р. Вашингтон та Маскат і зараз мають добрі стосунки. З 1980 р. американці використовують для своїх потреб військові бази в Омані. Мова йде про використання аеродромів в Маскаті, Тумірі, Масірах та Муснані в період проведення операцій в Афганістані та Іраку. Наразі в країні лише кілька сотень військових США, і це переважно льотчики.

Оман є володарем ключів від Ормузької протоки та часто виступає як посередник у конфліктах в середині арабського світу, так само, як і Кувейт. Країна проводить відносно самостійну зовнішню політику і має окрему позицію щодо регіональних проблем, що відрізняється від позиції Саудівської Аравії чи інших монархій Халіджу.

Оманці брали участь у врегулюванні кризи в Ємені, Сирії, ситуації довкола Катару та у саудівсько-іранському протистоянні. Також країна підтримує відносини з Ізраїлем. Зокрема в жовтні 2018 р. прем’єр-міністр Б.Нетаньяху відвідав султанат разом з директором Мосаду Йосі Коеном та провів зустріч з султаном Кабусом. Було започатковано еру відкритих відносин між сторонами (в Маскаті неофіційно діє ізраїльське представництво) з метою пошуку розв'язання палестинського питання та нормалізації відносин Ізраїлю з арабським світом. Вже зараз до цього схиляється ОАЕ.

Ще з часів завершення ірано-іракської війни Оман реалізує курс на мирне співіснування з Іраном. 2018 р. Оман підписав з Іраном угоду вартістю 1,2 млрд. доларів щодо будівництва газопроводу довжиною 400 км, аби постачати іранський газ з родовища Ассалує до місцевих заводів з виробництва скрапленого природнього газу.

Ще в 2013 р. була підписана угода щодо закупівлі Оманом 28 млн. куб.м. газу на добу протягом 15 років. Проєкт мав бути реалізований в 2020 р. Іран, що має другі за обсягом запаси газу в світі після Росії, наразі реалізує природний газ лише до Іраку та Туреччини, отже дуже потребує нових ринків збуту.

Оманці брали участь у врегулюванні кризи в Ємені, Сирії, ситуації довкола Катару та у саудівсько-іранському протистоянні

В Тегерані планували через Оман експортувати скраплений газ до країн ЄС, що послабило би позиції "Газпрому" на ринку Європи, а також вийти на ринки країн Азії (Індія, Пакистан). Існує проєкт перетворення Оману у газовий хаб для реалізації іранського газу до Індії шляхом будівництва газопроводу Middle East to India Deep-water Gas Pipeline (MEIDP) довжиною 1300 км.

Цей проєкт подобається далеко не усім, хоча Оман досі має потенціал для посередницької місії у примиренні США та Ірану, звісно, якщо на те буде політична воля з обох боків.

Оригінал

Залиште свій коментар

Вибір редакції