Бійня над Нілом: як хунта витоптує парости суданської демократії

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Події у Судані можуть стати доленосними не лише для тамтешньої революції, а й для сусідніх країн. Понад те — для всієї світової демократії.

3-4 червня 2019 року, коли мусульманський світ відзначав Ід аль-Фітр — завершення священного місяця Рамадан — на суданській землі сталися події, що підвели риску під мирним етапом революції. Бійці парамілітарного збройного формування Сили швидкого реагування (Rapid Support Forces, RSF), яких місцеві називають не інакше як проурядові муртазаки (найманці, злодюги, головорізи), здійснили розгін наметового містечка опозиції на площі біля штаб-квартири Збройних сил Судану у Хартумі.

Певний час масштаб трагедії був незрозумілим, бо військова хунта — Перехідна військова рада Судану (ПВРС) — віддала наказ блокувати доступ до Інтернету та соціальних мереж. За останніми відомостями, під час розгону мирних демонстрантів із застосуванням станкових крупнокаліберних кулеметів (патрон 12,7×108 мм) загинули 113 осіб.

Судан, мапа, для блогів

Речник ПВРС заявляє, що цифра загиблих є нижчою — 61 людина, в тому числі 3 співробітників сил безпеки, та зазначає, що операція із зачищення не була спрямована проти мирних демонстрантів, а лише проти злочинців, які перебували з-поміж благонадійних громадян. Втім, опозиція заявила, що припиняє переговори з військовою хунтою та оголосила початок загальнонаціональної акції громадянської непокори.

Під час розгону не тільки розстрілювали, а ще й спалювали живцем, скидаючи тіла до Нілу. Зокрема, є свідчення про 40 тіл, яких виловили з найбільшої африканської річки. Ці дані дають змогу зробити висновок, що це дійсно схоже на почерк проурядової міліції екс-президента аль-Башира "Джанджавід" ("джини на конях"), що використовувалася під час геноциду в Дарфурі 2003 року. Саме за ці військові злочини його та його оточення Міжнародний кримінальний суд прагне притягнути до відповідальності. До числа поплічників аль-Башира, який керував "Джанджавід" та провів його реорганізацію у RSF, стоїть генерал Мохаммад Хамдан Дагло "Хамідті", якого називають "генерал терору". Ймовірно, саме за його ініціативи і відбувся кривавий розгін мирних демонстрантів.

ВідеоКривава бійня у Судані: військові, які захопили владу, жорстко розігнали опозиційний мітинг

Опозиційні сили кажуть, загинуло щонайменше 100 людей. Військові заперечують, мовляв насправді жертв удвічі менше. Й попри відео та наявні докази, заколотники стверджують, ані силу, ані зброю проти мітингарів не застосовували.  

Кривава бійня у Судані: військові, які захопили владу, жорстко розігнали опозиційний мітинг

На міжнародній арені очікувано обмежилися численними занепокоєннями та закликами. Генеральний секретар ООН Антоніу Гуттереш рішуче засудив насильство, нагадавши, що ПВРС несе відповідальність за безпеку населення. Також він закликав сторони до відновлення політичного діалогу. Верховний комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет висловила жаль щодо надмірного застосування сили проти мирних демонстрантів та закликала захистити фундаментальні права людини.

ЄС своєю чергою закликав до спокою та швидкої передачі влади цивільному уряду, а також наголосив на праві суданців на мирний протест. Велика Британія в особі голови МЗС Джеремі Ханта зазначила — розгін демонстрантів лише поляризує суданське суспільство та спричинить ще більше насильства. Британський посол у Хартумі Іфран Сіддік заявив, що чув звуки стрілянини біля посольства та вказав, що жодних виправдань цьому бути не може.

Уряд США поклав усю відповідальність за розгін багатомісячного табору опозиції на ПВРС та назвав їхні дії хибними. Росія ж дуже лояльно ставиться до поточних процесів у Судані, вказавши, що ніхто не може втручатися у його внутрішні справи. Зокрема, МЗС РФ підтримав ініціативу ПВРС щодо створення технократичного уряду та проведенні виборів в 2020 році.

На дипломатичному рівні єдиною структурою, що прагне конструктивно вирішити поточну кризу в Судані, виступає Африканський Союз. Організація жорстко засудила насильство у Хартумі, закликало до проведення ретельного розслідування та покарання винних. АС схвалив рішення про призупинення членства Судану в організації. ПВРС ще після 846 зустрічі Ради миру та безпеки АС в Тунісі 30 червня цього року отримала 60-денний дедлайн для передачі влади цивільному уряду. Тепер суданська хунта має до 2 липня здійснити передачу влади, інакше міжнародна ізоляція Судану може стати реальністю.

На цьому тлі за мандатом Міжурядового органу з розвитку (ІГАД) прем’єр-міністр Ефіопії Ахмед Абій 7 червня здійснив посередницьку місію до Хартума з метою відновити політичний діалог всередині країни. В аеропорту його зустрічав речник ПВРС, генерал-лейтенант Шамсуддін Ібрагім Каббаші. Також саме він був присутній на переговорах між Ахмедом Абієм та головою ПВРС Абдель Фаттахом аль-Бурханом. Це є свідченням того, що в лавах ПВРС відбувається внутрішня реконфігурація: влада поступово переходить до групи генералів другого ешелону та офіцерів середньої ланки.

Оскільки на їхніх руках кров не лише за Хартум, а й за геноцид в Дарфурі, цим людям не має чого втрачати

По суті, токсичний Мохаммад Хамдан Дагло "Хамідті", який є фактичним керівником країни, може бути повністю усунутим від влади та стане цапом-відбувайлом за різанину на Рамадан. Але є важливий момент: так просто його прибрати не вийде, бо муртазаки з RSF є головною опорою керівної військової хунти. Оскільки на їхніх руках кров не лише за Хартум, а й за геноцид в Дарфурі, цим людям не має чого втрачати. Отже, вони можуть організувати масштабний антиурядовий заколот та створити радикальну тиранічну хунту за єгипетським зразком, придушивши спротив опозиції. Для Судану це може завершитися громадянською війною.

Щодо мирних посередницьких ініціатив Абія, вони у дусі "швидкого демократичного переходу" з метою відновлення "політичної єдності країни":

  1. Необхідно утворити "Суверенну раду" у складі 15 осіб, при цьому 7-8 місць в ній мають належати висуванцям цивільних політичних сил на базі згоди з рухом Сил свободи та змін (ССЗ);
  2. ПВРС має визнати злочин проти мирних демонстрантів, здійснений 3-4 червня, та провести судове розслідування в рамках міжнародної комісії, аби встановити усіх винних в його реалізації;
  3. Усі політичні в’язні та затримані через політичні погляди повинні бути звільнені;
  4. Необхідно зняти усі обмеження щодо надання послуг Інтернет та роботи соціальних мереж в країні.

Ці умови повинні бути виконані ПВРС до старту повноцінних переговорів та засвідчити добру волю військової хунти щодо діалогу. Втім, суданські військові, схоже, геть не прагнуть до виконання цих пунктів, бо одразу після його відльоту з Хартума були заарештовані генеральний секретар Суданського народно-визвольного руху –"Північ" Ісмаїл Джалаб та речник організації Мубарак Ардоль.

Також під арешт потрапив лідер "Юніоністів в опозиції", член делегації від ССЗ на зустрічі з Абієм — Мохаммед Ісмет. Це є продовженням жорсткого курсу щодо репресій проти опозиції: 5 червня було ув’язнено лідера Суданського народно-визвольного руху–"Північ" Ясіра Армана, який повернувся з вигнання, та капітана Аделя Муфті, який очолював дивізію транспортної авіації, що брала участь в антиурядовому страйку.

Представники ССЗ називають "мирну ініціативу" Ахмеда Абія неповноцінною. В якості додаткових кроків з боку військовий хунти вони вимагають відставки першого заступника ПВСР Мохаммада Хамдана Дагло "Хамідті", а також повного виведення частин RSF з Хартуму. Значною мірою це може остаточно підірвати керівну хунту.

Далі, 9 червня, один з лідерів ССЗ Омар аль-Дахір закликав до старту "відритого політичного страйку", що буде безстроковим, і до повної передачі влади з рук ПВРС до цивільних у мирний спосіб. Мешканці столиці та великих суданських міст активно скуповують продовольство, аби пережити лихі дні боротьби за владу в країні. Поширюються чутки, що за допомогою іноземних  інструкторів, в тому числі з Росії, ПВРС розробила детальний план протидії мітингувальникам та силам опозиції.

Вочевидь, військові будуть триматися за владу до останнього, штовхаючи країну до глибокої внутрішньої кризи

Вочевидь, військові будуть триматися за владу до останнього, штовхаючи країну до глибокої внутрішньої кризи. Історія Судану вже сповнена подібних сумних сторінок, тому боротьба за демократію в цій державі не буде простою.

І від того, як буде розвиватися ситуація в Судані, залежатиме траєкторія політичного руху й сусідніх країн, таких як Алжир, де з лютого 2019 року також вирує народна революція, та Єгипту, президент якого мріє, аби при владі в Хартума була утворена за образом та подобою його власного режиму хунта.

Та не лише для сусідніх країн є важливою доля демократії в Судані — а й для усього демократичного світу. Це є перевіркою на відданість Західного світу декларованим демократичним цінностям. Якщо Захід заплющить очі на загибель демократичного руху у Судані, він сам стане співучасником становлення тамтешньої жорсткої військової тиранії. Знайти цьому виправдання буде непросто, якщо не неможливо. Якщо взагалі буде з кого їх запитувати.

Залиште свій коментар

Вибір редакції