Два мільйони людей з величезними торбами тікали з Нігерії під загрозою насильницьких дій проти них.
Картаті торби, базарні сумки або просто поліпропіленові баули добре відомі українцям. Цей виріб переважно китайського походження є одним із символів перехідної економіки, що більш відома, як базарономіка в нашій державі. Для когось це і зараз є живим нагадуванням про сутужні дев’яності роки, а подекуди й сьогодення.
Втім, в країнах сучасної Африки звичайна сумка у клітинку має куди більш сумне наповнення. Це випливає від самої її назви, що використовується і дотепер — "Ghana Must Go". Вона відсилає нас до подій, що розгорталися в Нігерії в січні-лютому 1983 року.
В 1970 роках нігерійська економіка переживала нафтовий бум та дуже потребувала додаткової робочої сили. Своєю чергою інша країна Західної Африки — Гана — навпаки була змучена політичною нестабільністю, її економіка перебувала у стані стагнації, а сільське господарство страждало від посух. Через це сотні тисяч ганців стали гастарбайтерами на нігерійській території. Переважно це були нелегальні робітники з низькою кваліфікацією. Разом з бенінцями та тоголезцями їхня кількість перевищила 2 млн осіб. В Африці міждержавні кордони до сих пір є умовними, бо вважаються спадщиною доби колоніалізму, отже люди їх часто ігнорують.
Проте на початку 1980-х дощ з нафтодоларів в Нігерії припинився, і почалася економічна криза. Країна стала типовою жертвою "голландської хвороби", оскільки 95% прибутку від експорту давала реалізація нафти, то інші сектори економіки занепали. Йдеться про виробництво какао-бобів та горіхів кола й про гальмування розвитку оброблювальної промисловості.
Тут варто згадати про металургійний комбінат в Аджоукуті, що був закладений 1979 року, але який недобудований і дотепер. При цьому треба відзначити, що 16 січня 2020 року з’явилося повідомлення такого змісту: "Російський експортний центр готовий інвестувати $460 млн у добудову цього меткомбінату, чим буде займатися РГК "МетПром"". Водночас у проєктуванні комбінату брали участь НДІ з Києва та Харкова, а в листопаді 2004-го там навіть був введений до експлуатації прокатний стан українського виробництва.
Сотні тисяч ганців стали гастарбайтерами на нігерійській території. Переважно це були нелегальні робітники з низькою кваліфікацією
Повертаючись власне до ситуації в Нігерії майже сорокарічної давнини слід вказати, що окрім економічних негараздів країну охопила й безпекова криза. На півночі країни в штаті Кано в 1980-1981 рр. спалахнули мусульманські заколоти, що провокувалися екстремістськими організаціями та сектами.
Президент Нігерії Шеху Шагарі, який переміг на демократичних виборах 1979 року на хвилі оптимістичних очікувань виявився фактично політичним банкрутом, якого інколи порівнювали з американським президентом доби великої депресії Гербертом Гувером. Аби на чергових виборах 1983 року знову претендувати на перемогу, він вирішив використати популістську політтехнологію полювання на відьом та боротьби із внутрішніми ворогами.
Під гарячу руку потрапили чужинці, перш за все нелегальні робітники з Гани. Підґрунтя для цього існувало давно. По-перше, наявна історична травма: масові депортації нігерійців з Гани, що відбулися 1969 року. По-друге, після перевороту 1981 року до влади у Гані повернувся Джеррі Роллінгз, який був вороже налаштований до Нігерії. Отже, аби підірвати ворожий уряд у Лагосі, вирішили для початку тимчасово зупинити продаж нафти до Гани, а пізніше й почали переслідувати її громадян. Приводом для цього стала причетність іноземців до участі в релігійних повстаннях, залученість до кримінальних синдикатів, а також обвинувачення в демпінгу на ринку праці.
Отже, 17 січня 1983 року пролунала телевізійна заява міністра внутрішніх справ Нігерії Альхаджі Алі Баби про те, що усі іноземці, що без реєстрації перебувають у Нігерії та не мають високої кваліфікації, повинні до 31 січня 1983 року залишити її територію. Професійні іноземні робітники повинні залишити країну до 28 лютого 1983 року. Починаючи від 31 січня, агенти служби безпеки розпочнуть інспекцію підприємств, ринків, житла, що здається в оренду, з метою виявлення іноземних громадян з метою їхньої репатріації без права повернення до Нігерії. 14 лютого органи міграції почнуть реєстрацію легальних робітників в 14 штатах. Також громадяни Чаду та Камеруну могли лишатися в Нігерії, бо ці країни розглядалися як дружні.
Expulsion Order — таку назву отримав наказ Алі Баби. Найбільшу кількість вигнанців складали громадяни Гани — 1,2 млн осіб, або 10-11% тогочасного населення Гани. Це нагадувало доволі свіже на той час в пам’яті рішення угандійського диктатора Іді Аміна, який 1972 року звелів вигнати з країни 60 тис. індусів та пакистанців.
Прикметно, що на початку населення Нігерії радісно зустріло кампанію з вигнання чужинців під гаслом "Ghana Must Go!", очікуючи появу нових робочих місць та більшої заробітної плати. Два мільйони ганців, бенінців, тоголезців, вольтійців з величезними торбами тікали з Нігерії під загрозою насильницьких дій проти них. Миттю у Нігерії були викуплені майже усі поліпропіленові сумки, і виник їхній дефіцит. Для самої Нігерії масове вигнання так само виявилося економічною катастрофою.
Через неефективний та корумпований державний апарат Нігерії, а також непоінформованість МЗС ідентифікація, реєстрація та висилання мільйонів чужинців виявилося не зрушним завданням. Отже, січневі та лютневі терміни були подовжені в часі. В країні запанував внутрішній хаос та стан колотнечі. Через втрату робочих рук цілі сектори бізнесу тимчасово зупинили свою діяльність.
На міжнародній арені Нігерія потрапила до стану міжнародної ізоляції: відносини з сусідніми країнами були підірвані, її імідж як лідера ЕКОВАС та гегемона Західної Африки було зіпсовано. Цікаво, що уряд ПАР, де на той час був за влади режим апартеїду, назвав Шагарі новим Гітлером, а політику його уряду — "голокостом".
"Акт про вигнання" не зміг вирішити й питання безробіття серед 93 млн нігерійців, а стагнація економіки тривала. Хоча Шеху Шагарі шляхом підтасовування голосів зміг залишитися на посаді, це не дуже допомогло йому. 31 грудня 1983 року військові на чолі з генерал-майором Мухаммаду Бухарі (зараз очолює Нігерію) скинули уряд Шагарі, якому закидали корупцію. В країні було встановлено черговий воєнний режим.
Водночас значна частина депортованих іноземців повернулася до країни вже 1984-го, і в 1985-му була здійснена чергова популістська спроба вигнати небажаних заробітчан, що стало однією з причин падіння вже уряду Бухарі, який не врахував помилок усунутого ним же попередника.
Новий лідер Нігерії Ібрагім Бабагінда, який представляв інтереси офіцерів середньої ланки, пішов на нормалізацію відносин з країнами-сусідами. Втім, хоча політики й примирилися, пам’ять про вигнання 1983 року вкоренилася у масовій свідомості африканців, й живе до тепер. Картаті сумки "Ghana Must Go!" згадуються у драматичних прозових творах, зображуються у кінострічках, дизайнери присвячують їм покази мод. Мабуть, задля перестороги, аби подібні події не повторилися знову. На жаль, допомагає слабко...