Кінець "морської сліпоти" Африки

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Що означає битва за шельф між Кенією та Сомалі та як вона може допомогти Україні у боротьбі з Росією.

Стратегічно важливий для світової торгівлі та мореплавства регіон Африканського Рогу наполегливо підтверджує реноме неспокійного простору. Черговим проявом нестабільності стало різке загострення двосторонніх відносин між Сомалі та Кенією.

ШЕЛЬФ ВЕЛИКИХ СОМАЛІЙСЬКИХ НАДІЙ

Попри те, що федеральний уряд Сомалі, очолюваний президентом Мохаммадом Абдуллахі Мохаммадом, досі не зміг відновити територіальну цілісність країни, тамтешні урядовці активно ініціюють спори щодо розширення меж сомалійського морського шельфу.

Республіку Сомалі у 1991 році спіткала трагічна доля деградації державності та перетворення на країну, що не відбулася. Після падіння диктаторського режиму президента Сіада Барре, який керував республікою 22 роки, владу на місцях захопили лідери численних кланів та польові командири. Вони ворогували між собою та боронили кордони анклавів, що постали новою формою сомалійської квазідержавності після краху центрального уряду.

Республіку Сомалі у 1991 році спіткала трагічна доля деградації державності та перетворення на країну, що не відбулася

Наслідком тривалої громадянської війни в країні стало формування кількох центрів впливу. На півночі колись єдиного Сомалі постав Сомаліленд, який до 1960 року був британською колонією. Зараз він прагне набути статусу суверенної держави та категорично відмовляється бути суб’єктом сомалійської федерації.

На теренах колишньої італійської частини Сомалі постали автономний Пунтленд та регіон Південне Сомалі, що досі характеризується надзвичайно високим ступенем внутрішньої дезорганізації. Федеральний уряд Сомалі за допомогою миротворчого контингенту Африканського Союзу — АМІСОМ — контролює лише столицю Могадішо, великі міста й під’їзні шляхи до них.

Африканські миротворці з Уганди, Ефіопії, Бурунді, Джибуті та Сьєрра-Леоне загальною чисельністю понад 20 000 осіб поділили Південне Сомалі на 5 секторів відповідальності: Могадішо, Байдоа, Добхей, Белет Вейн та Джоухар. Це є гарантією хоча б мінімальної безпеки для місцевого населення. Водночас в глибинних районах Сомалі розкинулася велика мережа бойовиків з екстремістської організації "Аш-Шабаб", що організує чисельні збройні напади на миротворців та цивільне населення, а також здійснює криваві теракти.

Федеральний уряд президента Мохаммада намагається продемонструвати, що Сомалійська національна армія є дієздатною, а він спроможний контролювати процеси в країні. За його наказом на півдні Сомалі була створена нова територіальна організація влади: 4 суб’єкти — Гальмудуг, Джубаленд, Південно-Західний Штат та Хір-Шабеле — стали "штатами-членами федерації". Але місцеві еліти на цих територіях орієнтуються більше не на вказівки з Могадішо, а на настанови, які спускають представники країн-сусідів Сомалі. Зокрема, адміністрація Джубаленду орієнтується на Кенію, а кураторами Хір-Шабеле та Південно-Західного штату значною мірою виступають ефіопи.

Поки не маючи достатніх сил для повноцінної централізації земель країни, федеральний уряд Сомалі, тим не менш, не покидає боротьби за розширення меж сомалійської шельфової зони. Вона складається з трьох автономних ділянок: басейн Оббія, басейн Коріоль та басейн Джуба-Ламу, що поділені на десятки блоків, в межах яких наявні значні поклади нафти та газу. Геолого-розвідувальні роботи, проведені британською компанією Spectrum Geo, підтверджують наявність промислових обсягів вуглеводнів, отже, Сомалі майбутнього є перспективною нафтогазовою державою.

Не маючи достатніх сил для повноцінної централізації земель країни, федеральний уряд Сомалі, тим не менш, не покидає боротьби за розширення меж сомалійської шельфової зони

Втім, проблема полягає в тому, що дуже великий шматок сомалійського шельфу є предметом міждержавного спору. Вже багато років Могадішо та Найробі ніяк не можуть дійти згоди щодо проходження лінії державного кордону через відмінність підходів щодо делімітації.

Кенія наполягає на тому, щоб лінія морського кордону проходила паралельно до географічних широт, натомість сомалійці хочуть розмежування шельфу шляхом подовження лінії суходільного кордону у південно-східному напрямку. Отже, ціною питання є приналежність 100 000 кв км шельфу у сомалійсько-кенійському прикордонні, який наразі лишається "сірою зоною" з невизначеним правовим статусом. У лютому протистояння між країнами вийшло на новий рівень.

КОНФЛІКТНА ГОНКА НАФТОВИКІВ

В сучасному вигляді проблема спірного шельфового трикутника постала в 2009 році, коли кенійці та сомалійці розпочали проводити консультації щодо розмежування морських кордонів на базі положень Конвенції ООН з морського права від 1982 року.

Цей документ передбачає можливість узгодження лінії проходження міждержавного кордону на базі двосторонньої угоди. Проте сторони після кількох безплідних раундів переговорів згоди дійти не змогли. Аби відстояти свої права, сомалійці в липні 2015-го відкинули можливість позасудового варіанту вирішення спору та подали позов до Міжнародного суду ООН, аби територіальне розмежування відбулося на їхню користь. Проте процес схвалення рішення розтягнувся на кілька років.

Кенійська аргументація щодо спірного шельфу до суддів Міжнародного суду базується на двох моментах: в практиці розмежування кордонів країн Африки наявні прецеденти встановлення кордонів паралельно географічним широтам. По-друге, у Найробі кажуть, що в Сомалі відсутній дієздатний центральний уряд, а тому досягти згоди дуже складно. При цьому саме Кенія, заявляють там, дуже сильно сприяє відновленню законності всередині країни та веде боротьбу проти терористів, отже, вона має отримати сатисфакцію за понесені заради безпеки Сомалі витрати.

У свою чергу аргумент Сомалі має історичний характер. Вони апелюють до того, що у 1895-1925 роках територія кенійської Північно-Східної провінції входила до складу італійських володінь та належала до сомалійських земель. Колоніальна лінія кордону, що зберігається досі, є штучною та не враховує етно-конфесійний чинник. У Північно-Східній провінції Кенії мешкають переважно сомалійці, і вони хотіли отримати сомалійське громадянство. Заради цього кенійські сомалійці навіть підняли сепаратистське повстання — "війна шифта" (в перекладі з сомалійської мови "злодюга"), що тривало у 1963-1967 роках.

Ціною питання є приналежність 100 000 кв км шельфу у сомалійсько-кенійському прикордонні

Обидві сторони мають доволі вагомі аргументи на схвалення фінального рішення на їхню користь. І в цьому спорі буде один переможець, бо, швидше за все, Міжнародний суд не буде шукати якогось серединного рішення, що могло бути досягнуте між сторонами на двосторонньому рівні.

В цьому контексті політолог та генеральний директор компанії  Zalinoh Group Хароуна Зонго зазначає, що наявний скепсис відносно спроможності Міжнародного Суду вирішити цей спір, а також для кращого врегулювання кризи необхідно залучити Африканський Союз до її остаточного розв’язання. Тобто ініціатива з вирішення африканських проблем має виходити від самих африканців.

Територіальний спір підігріває чинник гонки великих нафтових компаній з пошуку нафти та газу на спірному шельфі. Це змагання розпочали кенійці, які залучили французьку компанію Total, американську Anadarko та італійську Eni для проведення геолого-розвідувальних робіт в кордонах блоків L-21, L-23 та L-24, що включають спірний трикутник.

Сомалійці в питаннях пошуку нафти на спірних ділянках шельфу діяли набагато більш стримано. Але врешті спокуса нафтодоларів взяла гору і над ними. 7 лютого 2019 року у Лондоні відбувся аукціон на якому сомалійський уряд виставив на продаж ліцензії щодо проведення геолого-розвідувальних робіт та видобутку енергоносіїв у межах блоків, що розташовані у "сірій зоні".

Представник МЗС Кенії Мачарія Камау заявив, що уряд Сомалі ігнорує міжнародні норми вирішення прикордонних конфліктів. Він назвав сомалійський федеральний уряд "політично незрілим та без відповідної дипломатичної позиції", а кроки сомалійців з продажу ліцензій —  "трагічними   та сумними". Засмучує їх також той факт, що ліцензії пішли до рух британських та норвезьких компаній, діяльність яких у Найробі вважають "хижацькою". В цілому дії сомалійців були інтерпретовані як агресія та незаконне захоплення кенійських природних ресурсів, яка не залишиться без відповіді.

Дійсно, далі кенійці діяли ще більш рішуче: 16 лютого Кенія відкликала свого посла у Могадішо Лукаса Тумбо для проведення консультацій. Одночасно персоною нон-грата було оголошено посла Сомалі у Найробі Мохаммада Нура, його змусили залишити країну.

Також МЗС Кенії висунув сомалійцям три вимоги:

1) визнати помилковість карти, що була презентована інвесторам у Лондоні і на якій спірний трикутник позначений як частина сомалійського шельфу;

2) Сомалі має повідомити іноземних інвесторів, що не претендує на блоки з енергоносіями, а також визнати, що не має права укладати подібні інвестиційні договори;

3) з метою підтримання добросусідських відносин уряд Сомалі має відкликати з Міжнародного суду свій позов щодо спірного шельфу.

Кенійці дуже сильно тиснуть на своїх достатньо слабких сомалійських візаві та хочуть дипломатичним примусом змусити їх задкувати. Навіть якщо Міжнародний Суд схвалить своє рішення на користь Сомалі, Найробі вже готує підґрунтя для його невизнання та анексії спірного трикутника в односторонньому порядку.

Кенійці дуже сильно тиснуть на своїх достатньо слабких сомалійських візаві та хочуть дипломатичним примусом змусити їх задкувати

Це цілком можливо, бо кенійці володіють усіма ресурсами та технічними засобами для активних дій на морі. У відповідь сомалійці можуть розпочати бойові дії на суходолі, а також сприяти піднесенню сомалійського сепаратизму в суміжних районах Кенії. На тлі широкого спектру проблем у двосторонніх відносинах Кенії та Сомалі питання спірного шельфу може стати тригером для масштабного конфлікту.

Дослідник Хароуна Зонго зазначає, що можна провести деякі паралелі між територіальним спором Сомалі-Кенія та конфліктом Буркіна-Фасо та Малі за спірну "смугу Агашер". Конфлікти поєднує схожий момент: Кенія та Сомалі ведуть боротьбу за нафту та газ, а Буркіна-Фасо та Малі за мінеральні ресурси та річкову воду. Також він зазначає, що в обох випадках суб’єкти, залучені до спору, мають високі ставки в економічній, геополітичній та гуманітарних площинах.

РЕГІОНАЛЬНИЙ ТА ГЛОБАЛЬНИЙ ВИМІРИ ШЕЛЬФОВОЇ СУПЕРЕЧКИ

Західні дослідники схильні вважати, що територіальний спір між Сомалі та Кенією за морські акваторії є ознакою завершення стану так званої "морської сліпоти" африканських країн. Якщо раніше міждержавні спори в Африці, де країни мають слабкі флоти, виникали через пошук справедливих формул поділу суходільних теренів, то зараз ситуація стрімко змінюється. Технологічний прогрес робить можливим не тільки вилов риби у виключній економічній зоні, а ще й видобуток широкого спектру підводних ресурсів на шельфі.

Нинішній сомалійсько-кенійський спір викликає жвавий інтерес в інших країн Африки. Для цього є кілька причин. По-перше, прагнення Сомалі захистити свою територію є свідченням початку відродження державності в цій країні, і понад це навіть вже подейкують, що сомалійці починають згадувати ідею побудови "Великого Сомалі". Чого тільки вартують заяви деяких сомалійських політиків про включення єменської Сокотри до складу сомалійської території.

В цьому контексті Хароуна Зонго підкреслює, що на Сході Африки вже наявні конфлікти, тому новий територіальний конфлікт між Сомалі та Кенією заслуговує на велику увагу. Адже в Сомалі триває боротьба з терористичною групою "Аш-Шабаб", а в Ефіопії наявна напруженість щодо приналежності регіонів Хауд та Огаден, де переважають етнічні сомалійці.

По-друге, в Африці є інші схожі територіальні суперечки за водні акваторії. Наприклад, на Заході Африки Гана та Кот д’Івуар ведуть спір за шельфову зону в Атлантичному океані, щоправда, його розглядає не Міжнародний Суд ООН, а Міжнародний трибунал ООН з морського права.

Танзанія та Малаві шукають формулу для поділу водних просторів озера Н’яса, де під водою виявлені значні запаси нафти. Згідно з колоніальними  домовленостями, кордон Танзанії проходить по берегу озера та не захоплює водну поверхню, що дуже засмучує танзанійців.

Фінальне рішення щодо проходження лінії морського кордону між Сомалі та Кенією не на користь останньої може спричинити ефект доміно

По-третє, фінальне рішення щодо проходження лінії морського кордону між Сомалі та Кенією не на користь останньої може спричинити ефект доміно. З вимогами переглянути кордони з Кенією можуть виступити Танзанія (шельфова зона) та Уганда (питання приналежності острову Мігінго на озері Вікторія). В подальшому до перекроювання шельфових кордонів можуть бути втягнуті Мозамбік, ПАР та Мадагаскар.

По-четверте, сучасні приклади врегулювання міждержавних територіальних суперечок у водних акваторіях є дуже цікавими для України, яка зараз несе на собі тягар російської агресії. Для Києва актуальності набули міжнародно-правові інструменти захисту власних шельфових зон у Чорному та Азовському морях, що оточують окупований РФ півострів Крим.

Очікувати на конструктивність Москви в цих питаннях нині є непродуктивним заняттям. Тому Україні важливо виступати за посилення інституцій, відповідальних за впровадження в життя та дотримання положень міжнародного морського права.

Розв’язання сомалійсько-кенійського морського територіального спору, що має асиметричний характер — у вигляді протистояння слабкої Сомалі проти Кенії, яка претендує на лідерство в Східній Африці — має для України практичне значення. Воно має засвідчити силу права, а не право сили в сучасних міжнародних відносинах, що дедалі більше нагадують суворі хащі джунглів.

Залиште свій коментар

Вибір редакції