Судан в очікуванні "месії"

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

У країні ллється кров людей, які прагнуть пришестя того, хто принесе їм зміни. І розв’язка вже близько.

На тлі революційних подій в Алжирі, битви за Тріполі та проголошення президентом США Дональдом Трампом "терористами" іранського державного військового угруповання Корпус вартових ісламської революції в глобальному інформаційному просторі зовсім втратилася тема "Суданської інтифади" — повстання суданців проти президента-диктатора Омара Хасана аль-Башира. Тим часом вона входить до своєї фінальної фази.

6 квітня 2019 року в Хартумі відбулася акція протесту, що зібрала кілька сотень тисяч осіб, подекуди називається й цифра понад мільйон осіб. Таким чином суданці відзначили 34-річницю падіння диктатури президента Джафара Німейрі. Саме він занурив країну у вир другої громадянської війни (1983-2005 рр.), підсумком якої став розпад Судану та утворення незалежного Південного Судану в 2011 році вже за його наступників.

Судан, мапа, для блогів

6 квітня — дуже символічна дата для Судану. "Квітнева революція" 1985 року дала суданцям надію на демократичне врядування. Тоді генерал Сівар ад-Дахаб, усунувши Німейрі, очолив перехідний період від диктатури до парламентської республіки (1985-1986 р.). Він став постаттю, яка взяла на себе відповідальність за долю країни в темний для неї час та встояла перед спокусою утворити нову диктатуру на уламках режиму попередника-автократа.

Втім, партія "аль-Умма" та її лідер Садік аль-Махді тоді не змогли втримати владу, і в 1989 році у Судані відбувся черговий військовий переворот. Це була вже друга поспіль політична поразка аль-Махді, який до цього очолював уряд в 1966-1967 рр. Третій успішний військовий переворот (попередні відбулися в 1958 та 1969 рр) став відправною точкою диктаторського режиму президента Омара Хасана аль-Башира. Він 30 років керує Суданом і не хоче віддавати владу, бо на нього очікує міжнародне правосуддя.

Омар Хасан аль-Башир 30 років керує Суданом і не хоче віддавати владу, бо на нього очікує міжнародне правосуддя.

Головний прокурор Міжнародного кримінального суду у Гаазі Луїс Морено-Окампо ще в 2008-2010 рр видав кілька ордерів на його арешт через підозру у причетності до організації етнічних чисток та геноциду в Дарфурі. Цей конфлікт забрав життя понад 300 000 осіб та став чи не найгіршою гуманітарною кризою початку ХХІ століття.

Правління аль-Башира позначилося для суданців поразкою у війні з Півднем, перманентною внутрішньою напруженістю (конфлікти на Заході в Дарфурі, Сході з беджа та в прикордонні з Південним Суданом), репресіями проти опозиції та пануванням спецслужби NISS (National Intelligence Service) у політичному житті країни. В 2018 році через дефіцит готівки, нестачу найнеобхідніших ліків, скасування субсидій на пальне та борошно суданці, занурені в тотальну безнадію, підняли інтифаду. Вона триває вже четвертий місяць поспіль. Tasquṭ bas (з арабської "Просто підіть, ось і все") — ключова вимога суданської народної революції.

Під час розгону демонстрацій силами поліції тільки за підтвердженими даними загинули понад 60 осіб, а ще понад 800 осіб перебувають під арештами. Цю інтифаду в Судані називають "революцією жінок", які стають реально значущою силою на політичній арені країни та надихають народ до боротьби. На боці аль-Башира лишаються офіцери NISS, частина сил поліції та збройні "народні ополчення". Підтримку його уряду надають іноземні найманці, в тому числі з Росії, що має плани облаштувати свою військову базу біля Порт-Судану. З міжнародних гравців чинного президента-диктатора підтримують Катар та Туреччина.

Опозиція до уряду аль-Башира є дуже розпорошеною, що дає йому можливість маніпулювати нею. Окрім традиційної партії "аль-Умма", опозиція також уособлена Суданською професійною асоціацією, Національним альянсом за консенсус, Суданським призовом та Зборами юніоністів.  Всі вони входять до лав аморфних "Сил Декларації за свободу та зміни" (DFC), що були утворені після підписання в січні 2019 року відповідного документу. Січнева декларація закликає президента аль-Башира залишити посаду та прибрати з влади усіх висуванців старого режиму.

Люди вимагають у військових розпочати мирний транзит влади в країні, тобто фактично здійснити військовий переворот в ім’я демократії

6 квітня сотні тисяч прибічників DFC розпочали масову сидячу акцію протесту біля штаб-квартири Збройних сил Судану в Хартумі. Люди вимагають у військових розпочати мирний транзит влади в країні, тобто фактично здійснити військовий переворот в ім’я демократії. Люди, цілодобово сидячи просто неба, зайняли площу,  що перевищує чотири квадратних кілометри. В столиці блоковані усі мости та шляхи, так само, як і у місті-супутнику — Омдурмані. Університети, державні установи та громадські заклади в Хартумі не працюють. Пересування автотранспорту обмежене, вільно рухається лише техніка військових.

В день піку протестів під час спроби бійців NISS розігнати мітингарів загинули 6 осіб, що підбурило людей до нового протесту. Відтепер до демонстрантів долучилися й суфії (суданці, які сповідують суфізм — одну з течій ісламу), що здійснили велелюдні марші. Суданських суфіїв очолює вже згаданий Садик аль-Махді, який є імамом ордену Ансар. Армія зайняла позицію народу та захищає його від нападів NISS, вже загинув один військовий, який прикривав людей від обстрілів спецпризначенців. Рада безпеки та оборони Судану визнає законність вимог народу та схвалила пакет заходів щодо встановлення миру та стабільності в республіці. 

ВідеоТисячі людей у Судані вимагають відставки президента Омара аль-Башира

Тамтешні ЗМІ повідомляють про щонайменше 5 загиблих і десятки поранених. Масові акції проходять у центральних містах. Правоохоронці застосовують проти натовпу сльозогінний газ та водомети. Десятки тисяч активістів попри страх за своє життя вимагають звільнення нинішнього президента Омара Аль-Башира.

Тисячі людей у Судані вимагають відставки президента Омара аль-Башира

Але уряд аль-Башира не поступається: він блокує соціальні мережі, аби локалізувати протести. Днями в країні навіть вимкнули електроенергію, і весь Судан пережив повний блекаут. Це вже далеко не перший випадок повного знеструмлення країни за останні місяці, що є ознакою глибокої системної енергетичної кризи в країні та застосування урядом найбрудніших методів.

Президент Судану Омар аль-Башир закликає народ до спокою. Він вказує, що єдина прийнятна формула вирішення кризи — це діалог. Він готовий передати владу лише шляхом проведення виборів. Осіб, які протидіють цим його поглядам, він називає "крадіями Батьківщини, що є іноземними наймитами та діють на підрив безпеки Судану". Водночас підлеглі аль-Башира фактично розпочали терор проти етнічних груп фур та загава, що мешкають в Дарфурі, підозрюючи їхніх лідерів в підбурюванні народу до протестів.

Однією з причин живучості режима аль-Башира варто відзначити брак опцій для вибору у суданців. Фактично головним бенефеціаром суданської інтифади є Садик аль-Махді, який хоче втретє очолити уряд країни. При цьому два попередніх рази його правління було невдалим для країни. Для суданців, середній вік яких складає зараз 18,7 років, третє пришестя Махді, якому вже виповнилося поважних 85 років, не є рішенням їхніх проблем. Вони прагнуть перебудови усієї політичної системи та її цілковитого оновлення.

Але поки такий сценарій їм гарантувати не бажає ніхто. Суданська революцію триватиме, але розв’язка вже близько. Народ наполегливо очікує на свого рятівника. Серед суданців побутує віра, що десь всередині суспільства є людина, яка поверне їм гідність та дасть надію на поліпшення життя. Люди все більше згадують постать Мухаммада Ахмада — славетного борця за незалежність Судану.

Суданська революцію триватиме, але розв’язка вже близько. Народ наполегливо очікує на свого рятівника

Він був релігійним лідером, який в 1881 році проголосив себе "Махді" ("месією") та підняв народне повстання, що на 13 років дарувало суданцям незалежність. Лише шляхом небачених звірств британцям вдалося знищити "Махдістську державу". Проте пам’ять про неї жила в серцях народу, і вже через 55 років суданці змогли скинути ярмо колонізаторів.

Нинішній диктатор аль-Башир багато в чому застосовує проти демонстрантів стратегії британців з придушення народного спротиву, хіба що без тотального застосування зброї, але нерви в уряду вже сильно здають.

Існує значний ризик, що президент, на якого чекає трибунал в Гаазі, з безвиході вдасться до кривавих кроків. Проте Судан повстав вже майже повністю, немає людей, які були би байдужими до боротьби, й народну стихію терор вже не зупинить. На цьому тлі з’являються чутки, що президент аль-Башир готує свою втечу за кордон та веде переговори з країнами, що можуть надати йому прихисток від міжнародного правосуддя.

Таким "дружніми" автократичними країнами є Сирія, Туреччина та Росія. Не виключено, що в якійсь з них він буде жити, полишивши посаду, що вже вбачається неминучим. Якщо аль-Башир втече, то це буде шостий авторитарний режим після туніського, єгипетського, єменського, лівійського, єменського та алжирського, який забрала у небуття "Арабська весна".

Залиште свій коментар

Вибір редакції