Єменська трагедія: хто виграє битву на уламках зникної держави

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Ємен перетворився на нове Сомалі з усіма похідними для світу наслідками.

Після майже чотирьох років чергової громадянської війни та зовнішньої інтервенції Ємен, який і без того був найбіднішою країною Близького Сходу, перестав існувати як цілісна політична реальність. Вкрай ненадійна єменська державна машина наказала довго жити. Цей процес розтягнувся на кілька етапів, що охоплюють період від початку "арабської весни" в Ємені в 2011 році і до захоплення  проіранськими повстанцями хуситами з руху "Ансар Аллах" столиці, міста Сана, взимку 2015 року. 

Фактичний державний переворот, здійснений за сприяння Тегерана, змусив законно обраного президента Абд Раббо Мансура аль-Хаді спочатку відмовитися від посади. Але згодом, коли прямі ризики його життю минули, він відкликав заяву про відставку та проголосив місто Аден, де в той час перебував, тимчасовою столицею республіки. Акцію хуситів із захоплення столиці він назвав "антиконституційним переворотом", і вказав, що всі їхні рішення суперечать закону. В країні постало двовладдя.

Ємен, мапа, для блогів

Аби повернути контроль над країною, президент аль-Хаді був змушений вдатися до підтримки союзників в особі Саудівської Аравії та інших держав арабського світу. Перебуваючи в Ер-Ріяді у березні 2015 року, після зустрічі з міністром оборони КСА та спадкоємним принцем Мухаммадом ібн Сальманом, він звернувся до саудівського керівництва з проханням про надання військової допомоги, аби зупинити розширення влади хуситів та повернути йому законну посаду і столицю.

Саудівська Аравія, що давно моніторила кризову ситуацію у своєму "м’якому підчерев’ї", оперативно погодилася на проведення інтервенції до Ємену, щоб провести реставрацію уряду аль-Хаді. В березні 2015 року стартувала операція військова арабської коаліції проти хуситів "Буря рішучості", яка з суто військової вже через місяць набула статусу операції, що переслідувала підтримку політичного діалогу в середині країни та почала йменуватися "Відродження надії".

Ця назва за іронією долі є калькою з подібної операції, що на початку 1990-х проводилася ООН за безпосередньої участі військових США в Сомалі. Хоча місія ООН в цілому була виконана вдало, під час битви за Могадішо загинули 19 американських військових з Сил спеціальних операцій.

Ємен, який і без того був найбіднішою країною Близького Сходу, перестав існувати як цілісна політична реальність

Саме через цей сумний епізод Вашингтон був змушений згорнути участь в цій операції, і в США вона вважається цілком провальною. Не буде перебільшенням зазначити, що сучасний Ємен багато в чому нагадує Сомалі періоду втрати державності.

Ємен дійсно давно розпався на протиборчі карликові квазідержавні утворення саме за сомалійським сценарієм. При цьому жодна зі сторін не має ані достатньої політичної підтримки, щоб відновити територіальну єдність країни, ані військової могутності для перемоги на полі бою.  Альянси, що формуються, як проіранськими, так і проарабськими групами, виявляються нетривкими та зазнають постійних перегрупувань. Сказати, хто є "good guys" у цій брутальній та нескінченній війни, неможливо. Причин цьому кілька.

По-перше, місцеві мешканці, що називається, озброєні до зубів, і вже давно звикли відстоювати свої права силою рушниці, а не силою закону. На 20 млн дорослого населення припадає 70 млн одиниць стрілецької зброї.

По-друге, єменці, які мешкають на прибережних територіях та у містах, давно осіли і відійшли від традиційного кочового способу життя. У той час як єменці, що живуть у внутрішніх районах, досі є кочівниками. Це поглиблює світоглядний розрив між ними.

По-трєтє, надто значна частина населення, що зараз живе на єменській території, не хоче вважати себе власне "єменцями". Люди ототожнюють себе не з нацією, а лише із своїм власним племенем чи релігійною групою. Ємен для них не країною, а лише землею чи регіоном, де вони історично проживають. До проголошення незалежності Південного Ємену від британців тут існував конгломерат з 17 "держав", це були шейхства, султанати та емірати, що мали свою давню історію.

Тому не дивно, що зараз на цих сунітських територіях центральний уряд президента Абд Раббо Мансура аль-Хаді, що єдиний має визнання ООН, має співіснувати з сепаратистським урядом Південної Перехідної Радиі не здатен подолати сили терористичних організацій "Аль-Каїди" та ІДІЛ на Аравійському півострові. Не ліпшою є ситуація на півночі, де владу захопили проіранські сили "Ансар Аллах".  

Ємен давно розпався на протиборчі карликові квазідержавні утворення за сомалійським сценарієм

Вони презентують, перш за все, інтереси місцевих шиїтів зеїдитського мазгабу підгрупи джарудитів. Їхня Революційна рада та її наступниця Верховна політична рада є вищими органами влади на захоплених в законного уряду територіях. Мета "Ансар Аллах" — захист інтересів шиїтів від впливів сунізму та федералізація Ємену або навіть відокремлення шляхом відродження Єменського імамату.

Власне, цей пункт їхньої програми дуже імпонує Тегерану та цілком не влаштовує Саудівську Аравію. Річ у тому, що до складу Зейдитського імамату після його ствердження повинні увійти ще й три саудівські території, де переважає єменське населення: провінції Джизан, Асір та Наджран.

Імамат хуситів цілком може претендувати на перегляд кордонів з саудитами та повернення єменцям території, що були втрачені внаслідок саудівсько-єменської війни 1934 року. В 2015 році у Саудівській Аравії вже постав сепаратистський рух "Ахрар Нажран" ("За визволення Наджрану"), що прагне возз’єднання провінції з єменською територією. Отже, сепаратизм в цих провінціях та формування там місцевих "народних шиїтських теократичних республік" за донбаським сценарієм може стати реальністю. Не дарма восени 2018 року до Сани прибули російські найманці з неназваної ПВК (вірогідно, що це ПВК "Патріот").

В Ірані це розглядають лише в якості першого етапу визволення саудівських шиїтів. Надалі має відбутися повстання проіранських сил у саудівській провінції Еш-Шаркія, де розміщені ключові запаси саудівської нафти та 90% населення якої складають саме шиїти. Якщо на території Саудівської Аравії виникне "Наджранська шиїтська республіка", вона буде межувати безпосередньо з Еш-Шаркією: отже, виникає коридор для постачання зброї до рук місцевих шиїтів.

Так само, як зараз Росія після анексії Криму прагне перетворити Азовське море на своє внутрішнє озеро, схожі плани Тегеран має щодо Перської затоки, що може стати внутрішнім "іранським озером" у разі розпаду Саудівської держави.

Понад це дестабілізація ситуації в районах видобутку нафти в Саудівські Аравії може мати тяжкі наслідки для усього світу. Зараз саудити видобувають до 10 млн барелів на добу (16% світового видобутку), і навіть короткочасна відсутність поставок з країни може спричинити катастрофічний стрибок нафтових цін.

Дестабілізація ситуації в районах видобутку нафти в Саудівські Аравії може мати тяжкі наслідки для усього світу

Звісно, описаний сценарій є найбільш радикальним, і може мати істотні видозміни та бути розтягненим у часі. Проте очевидним є те, що Ер-Ріяду за будь-яку ціну необхідно ліквідувати шиїтську загрозу, що їде з території Ємену.

Саме в ці дні  бої тривають за місто-порт Ходейда, і в просаудівської коаліції є значні шанси захопити його, що буде означати крах хуситів. Через порт Ходейда відбувається 80% постачання товарів та гуманітарної допомоги до Ємену. Отже, хусити після блокування цієї "дороги життя" будуть цілком ізольовані та втратять владу внаслідок відмови у підтримці місцевого населення. Втім, досвід попередніх військових дій в Ємені вказує на те, що протистояння за Ходейду може розтягнутися на довгі місяці.

Цивільне населення найбільше потерпає від війни, і вже зараз мільйони з них опинилися на межі голоду, про що йдеться в доповідях генерального секретаря ООН. Особливо страждають діти: дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ в листопаді 2018 року зазначив, що Ємен перетворився на "справжнє пекло для дітей", де кожні 10 хвилин через війну вмирають щонайменше дві дитини.

Нині світова спільнота переконує сторони конфлікту припинити бойові дії та сісти за стіл переговорів. Саудівській Аравії, щоб зберегти свою територіальну цілісність, необхідна перемога над проіранськими силами, і Ер-Ріяд не влаштовують сценарії компромісу з єменським шиїтським воєнізованим рухом "Ансар Аллах", що як мінімум буде вимагати того ж статусу у країні, що його має проіранська "Хізбалла" у Лівані.

Отже, саудити будуть вести війну до переможного кінця, і те, що Ємен буде перебувати в руїнах та хаосі, зовсім не лякає саудівський уряд. Навіть хаотизований Ємен з безліччю влад для саудитів виглядає більш привабливо, ніж падіння країни у руки проіранських сил, на яких значною мірою лежить відповідальність за глибину нинішньої кризи.

На цьому тлі вирішальним чинником, що може поліпшити ситуацію довкола Ємену, є нові американські санкції проти Ірану. Вони мають сприяти зменшенню втручання Тегерана у справи держав арабського світу через брак ресурсу. Реакція ринку нафти, де спостерігається падіння цін, вказує на те, що небезпека, зокрема, для Саудівської Аравії зменшується, отже певне поліпшення можуть відчути і єменці. Але мир, спокій та тим більше територіальна цілісність для цієї країни поки лишаються недосяжною ціллю.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції