Безпр(освітні) лікарні

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Ми маємо повернути освіту в дитячі лікарні, адже вона має дійсно цілющий ефект.

Пам’ятаю, якось у старших класах захворіла. Спочатку лежала в лікарні, потім ще деякий час удома. Мої однокласники саме бралися за тригонометрію. Серце заходилося щоразу від думки, що треба буде повертатися до школи, а я — білий аркуш паперу. Відстала, та ще й дуже. Як я не дивилася в підручник і як не читала тему з усією завзятістю відмінниці — не могла второпати, що і до чого.

Ніколи не забуду, як на допомогу прийшла подружка і однокласниця Оксана Терегеря. Вона мені все пояснила і стала справжнім репетитором. Та таким, що коли я першого ж дня попросилася до дошки розв’язувати приклади, наша вчителька з геометрії Раїса Дмитрівна була шокована. Вона здивовано дивилася над окулярами, намагаючись зрозуміти, що ж мені кололи: антибіотик чи щось експериментальне і корисне для IQ?

Звісно, жартую.

Але більшості українських дітей, які потрапляють до лікарні, не до жартів. Для них там починається суцільна ізоляція. Особливо для тих, за ким двері лікарні зачиняються надовго: дітьми із тяжкими діагнозами та травмами. Зі світу ігор надворі, школи та уроків вони потрапляють у світ тісних палат, неприємних процедур та лікарняних запахів, де свята, пригоди, — це рідкість, особливо в регіонах. Дитина випадає зі свого кола спілкування, мало рухається, потроху втрачає контакт зі здоровими друзями. Тож часто у дітей в лікарнях бувають не лише погані аналізи та апетит, а ще й настрій. Найстрашніше ж, що до нуля зводиться бажання одужати.

Іноді волонтери розважають дітей, фарбують їхні будні у кольори, але це не є системою, бо на державному рівні психоемоційний стан маленьких пацієнтів — поки не є пріоритетним.

Як можна змінити цю ситуацію?

Повернути освіту в дитячі лікарні! Адже освітній процес і навчання у різних формах — підлаштованих під потреби дітей — мають дійсно цілющий ефект. Це справжня екосистема, це розвиток і вікно в світ. Взаємодія школи і лікарні є нормою у дитячих лікарнях Італії, Франції, Німеччини, Литви, США, Японії. Загалом, у всьому цивілізованому світі. Вчителі, тьютори, наставники займаються з дітьми у зручний для них спосіб — і коло ліжка, і в обладнаному приміщенні у перервах між процедурами. Школи були при лікарнях навіть у радянські часи. Це зв'язок з нормальним життям. Можливість навчатися дає дитині відчуття, що вона потрібна суспільству, що на неї чекають.

Освітній процес і навчання у різних формах — підлаштованих під потреби дітей — мають дійсно цілющий ефект

Десятки тисяч українських дітей щорічно проходять через лікарні. Так, їхній фізичний стан стабілізують. Але відставання у знаннях від однолітків, втрата контактів, комплекси, депресія, відсутність можливості розвивати свої таланти (особливо у віці тінейджерів) також завдають їм величезної шкоди. Зовнішній світ шокує таких дітей. Деякі "вирощені в лікарнях" 12-річні і 16-річні погано читають, ледь вміють грамотно писати і формулювати думки, не мають навичок роботи з комп’ютером.

Є діти, які мають невиліковні хвороби, але в лікарнях проводять тільки частину часу, — однак вони навіть не хочуть повертатися у вільні дні до свого класу звичайної школи, хоча і можуть, бо бояться насмішок і цькувань. Іноді, на жаль, таке справді трапляється.

Тим більше в Україні не рідкість, коли важко хворі діти мають проблемних батьків, які перекладають їх на плечі державі і "якось воно буде", аби лише дали групу інвалідності. І вони не думають, що, наприклад, ВІЛ-позитивним дітям треба буде якось забезпечувати себе самостійно, створювати родину. І не обов’язково всім йти до вишів, але освіта дасть змогу знайти свою професію і своє покликання. Саме педагог в лікарні міг би стати тим, хто допоможе такій дитині обрати свій шлях у житті.

Тому нам необхідно відновити систему навчання при медичних закладах на державному рівні, і саме це є метою нашої команди (з нами разом Євгенія Смірнова, Власта Шовковська, Оленка Кривенко, Людмила Сокур та ще вчителі і багато однодумців). 

Для цього потрібно, щоб Міністерство освіти поставило у пріоритет для себе заново допомогти створити школи при лікарнях. Забезпечити їх матеріально і технічно. Поставити на баланс. Профінансувати зарплати вчителів, які хочуть викладати в лікарнях — а такі вчителі-герої є і будуть. Бо саме з вчителів починається організація системи освітнього процесу будь-де. Батьки, виснажені фінансово, не можуть тягти на собі витрати на репетиторів — це несправедливо.

І Міносвіти, і МОЗ, які переживають складнощі реформ і борються за них — не в змозі осягнути неосяжне. Так, це для них виявилося непросто, але це важливо і варте всіх надзусиль — ефективної спільної узгоджувальної роботи. Бо це насамперед їхній обов'язок, як представників держави. Але ми допомагаємо, не просто чекаємо. Наша команда — партнери, волонтери, вчителі, психологи, журналісти ТСН, освітні експерти, лікарі. У наших планах — залучати також тих самих працівників Міносвіти та МОЗ, народних депутатів, місцеву владу, спонсорів.

Наша активна діяльність почалася, коли ми долучилися до відкриття першої школи. І тоді ми побачили та усвідомили, як це важливо зробити для всіх відділень дитячих лікарень України. Разом із громадською організацією Small Heart With Art ми відкрили перший навчальний клас для дітей ВІЛ-відділення в ОХМАТДИТі. Із серпня 2017-го тут п’яти, а іноді шестиденне навчання за бажанням дітей, постійно працюють шість вчителів, розроблена спеціальна система уроків для різного віку учнів, є додаткові уроки та майстер-класи. Очікується, що до команди вчителів приєднаються вчителі-волонтери молодших класів та вихователі. Вони дуже потрібні! Шукаємо можливості надати дітям планшети для проведення тестів, перегляду навчального відео, вивчення програм (і поки я це писала — добрі люди з Lenovo Ukraine вже почали допомагати — щиро дякуємо!). Наша  команда готує документ безкоштовної соціальної франшизи, і ми будемо раді допомогти відкрити такі класи в інших відділеннях ОХМАТДИТу та лікарнях регіонів — у містах і містечках.

Відео У відділенні Охматдиту для ВІЛ-інфікованих дітей відкрили школу

А знаєте, хто зараз оплачує гонорари вчителів нашого маленького класу? Кому важливі наші діти і хто одразу відгукнувся на цю ініціативу? Американська асоціація гінекологів! Дякуємо їм.

Але у найближчих планах велика ціль: домогтися внесення змін до держбюджету-2018 чи хоча б наступного, 2019 року. Якщо буде гарантоване фінансування з бюджету, потрібні кадри знайдуться, і система запрацює. Знайти можливість оплачувати зарплати вчителям, які обирають навчати дітей в лікарнях — це завдання номер один. Необхідне універсальне рішення щодо організації навчання в рамках дитячих лікарень по всій країні, документи від профільних міністерств з грифом "рекомендовано".

Ми досі проходимо шлях донесення важливості реалізації цього проекту до депутатів, міністрів, різних керівників, які можуть допомогти та зробити можливим оплату праці вчителям в лікарнях. Звертали увагу на цю тему у новинах ТСН і у "Право на владу". Але наразі запропоновані поправки в проект бюджету на 2018 рік – не враховані. Нині намагаємось зробити усе, щоб всередині цього року необхідні правки в бюджет таки були проголосовані. І хоча МОЗ готове і підтримує: там обіцяють відкрити двері лікарень для освіти і вчителів, а Міністерство освіти вже розмірковує, як це зробити і  шукає можливості, — поки справа не доведена до кінця. Та головне, вчити дітей в лікарнях — не заборонено, і це вже плюс.

Тому впровадження освіти в дитячих лікарнях може відбуватись і до внесення правок у держбюджет, за ініціативи місцевих бюджетів та громад. Приміром, вже зараз працює лікарняна школа у Львові. І там вже довели, що хвороба — не перешкода для навчання і успішної адаптації дітей у соціумі. Хочу найближчим часом поїхати туди в гості.

Чим більше буде у нашій команді журналістів, юристів, волонтерів, лікарів, вчителів, громадських діячів, меценатів з усіх міст, де є дитячі лікарні, — тим швидше ми досягнемо мети — права на вільний доступ до навчання в лікарні, вдома. Безкоштовно для маленьких пацієнтів та їхніх батьків. В усьому цивілізованому світі життя і майбутнє маленьких громадян є темою номер один. Так має бути і в Україні.

Приєднуйтесь, разом ми можемо зробити хоч трохи щасливішими дітей, які хворіють! Пишіть мені на "Фейсбук".

Моя щира вдячність всім волонтерам і добрим небайдужим людям, які допомагають дітям і батькам в лікарнях — на ваших плечах тримається сьогодні наша Україна. Раді, що є зацікавленість у місцевих громад Луцька і Хмельницького співпрацювати в цій темі в їх дитячих лікарнях.

Ми будемо додавати вам сил.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції