РАЦС — це не просто місце, куди люди йдуть офіційно оформити свої стосунки. РАЦС — це ціле життя.
Один день в іншій професії. В рамках проекту "Професії. Сніданок" я випробовую на собі чужі роботи, на 24 години перетворюючись із журналіста на кондуктора, пожежника, працівника РАГСу тощо. Головне моє завдання — зрозуміти, в яких умовах хто працює, скільки заробляє, що їсть і як відпочиває.
Що я думала про РАЦС до того, як потрапила туди на роботу? Це будівля, де жіночка із гніздом на голові у довгій оксамитовій сукні високопарними порожніми фразами розписує наречених. Все. Однак, виявляється, РАЦС (який я до сьогодні називала РАГСом) — це набагато більше. Це — ціле життя. Сотні працівників, які реєструють, виписують, штампують, ведуть архіви: "Тут життя починається — тут закінчується". В РАЦСах видають свідоцтво про народження, смерть, зміну імені, шлюб, розлучення...
До речі, розлучитись коштує вдесятеро дорожче, аніж розписатись. Зареєстурвати шлюб — 85 копійок, розлучитись — 8.5 грн. То ж 10 разів подумайте, один раз розпишіться.
Я заступила на посаду ведучої урочистих заходів в одному з районних РАЦСів Києва. Тобто саме тієї "жіночки із гніздом на голові". Але гулька пані Наталі — моєї наставниці — залишилась у минулому: зараз у неї стильне каре, понад 100 довгих суконь і 50 пар взуття під них. Для всього цього добра (нажитого за 20 років роботи, щоправда, за власні гроші) у мармурових стінах виділено гардеробну кімнату.
Однак зараз зима, і на всі ці сукні обов’язково потрібна тепла жилетка, а краще пуховик, ще й підперезатись теплою хустиною. У РАЦСі — дуже холодно. Приміщення величезне, тож обігріти важко. Працює ведуча у цьому гарному холодильнику з вівторка до суботи з 9:00 до 18:00. Часто закінчує навіть до 17:00, коли бажаючих "з’єднати долі" більше немає.
У будні дні здебільшого розписуються пари без урочистостей: у светрах і штанах, без гостей. Тут бувають курйози. Заходить пара, прямує до трибуни. Пані Наталя виголошує любовні промови, а потім: "Оголошую вас чоловіком і дружиною... знову". По закінченню підходжу до ведучої: "Як це "знову"? — "А вони вже були у шлюбі, розійшлись, а тепер знову розписались — тут буває всяке".
Заходить інша пара. Виглядають років на 25-27. З ними — дівчинка років 12. Ну, думаю, мабуть, чиясь менша сестра. Коли чую, після розпису ведуча просить підійти до новоспеченої родини їхню доньку. Виявилось, за документами нареченим 37 і 38 років. Приходила розписатись і пара з трійко діточок.
На таких неурочистих весіллях все відбувається досить швидко, буквально за 5 хвилин: "чи з власної волі", "оголошую вас", "тепер ви чоловік і дружина". А от коли весілля урочисте (біла сукня, гості, шампанське), церемонія триває близько 20 хвилин.
За один день ведуча може розписувати до 80 пар. Все залежить від пори року. Високий сезон — серпень і вересень. Найменше одружуються в піст, високосний рік і в травні. Є повір’я російською "В мае поженишься — всю жизнь маяться будешь". Для мене цей забобон дивний: мої батьки розписались 7 травня — і вже 40 років разом. "Нареченова" лавина у РАЦСах трапляється у красиві дати типу 07.07.2007, 08.08.2008 і т.д. і кожного 14 лютого.
Майже всі наречені нервуються, у багатьох починається істерика: хтось плаче, хтось істерично сміється, хтось не чує найважливішого питання
Минулого року пані Наталя розписала 3000 пар, і вона ж працює не у центральному РАЦСі. Розповідає, майже всі наречені нервуються, у багатьох починається істерика: хтось плаче, хтось істерично сміється, хтось не чує найважливішого питання. Трапляються навіть скандали.
Приміром, якось наречена влаштувала розбірки просто під час розпису. Вона побачила обручки, які наречений купив сам. Для неї це був сюрприз... неприємний.
Пані Наталя згадує випадок, коли наречена втекла просто із зали. Наречені заходять, разом із ними родичі і гості. Ведуча ставить питання нареченій. Вона відповідає "так". Ставить питання нареченому. Він мовчить. Трохи мукає (напередодні був парубочий вечір). Ведуча повторює питання. Він мовчить. Тоді наречена розвертається, вибігає з зали, сідає в машину і їде. Гості ще трохи постояли, і розійшлись.
Текст ведучої завжди різний. Є певна структура: вітання, обручки, стати на рушник, поставити підпис, перші келихи шампанського, подяка батькам, привітання. А як саме це відбувається, із якими словами, віршами, текстами — все залежить від ведучої. За радянських часів текст був однаковий у всіх установах і на всіх весіллях.
За свій робочий день у РАЦСі я побувала на 15 весіллях і розписала 5 пар. Всі були усміхнені і щасливі. Я весь час несла келихи не туди, плутала послідовність рушник-шампанське-обручки і дуже переживала. Але всіх вітала від щирого серця.
Для мене це було вперше, як і для моїх наречених.
Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!