Швейцарців не зобов'язують щеплюватись, але вони роблять це добровільно — бо ціна відмови надто дорога. В усіх сенсах.
Хочете розкажу вам про вакцинацію в Швейцарії? Це буде моєю персональною присвятою всім антивакцинаторам в Україні.
Ми з родиною мали їхати на новорічні свята в Україну. Але українські ЗМІ рясніли заголовками про спалахи кору. 54,5 тисячі людей (20 тис. дорослих та 34,5 тис. дітей) у 2018 році і ще 5 тисяч за перший тиждень 2019-го. Уявити собі це у 21 столітті в сучасній європейській країні складно. Наш лікар у Швейцарії перепитав нас, чи не збираємось ми подорожувати на зимових канікулах у країни, де є якісь епідемії, якщо так, то нам дали пораду вакцинуватись і зважити всі "за" такої подорожі. Ми зважили і вирішили не ризикувати.
Ви ж знаєте, що ліків від кору немає? Заразна хвороба, що передається від чхання і кашлю, не має ніякого специфічного лікування. У разі інфікування людина просто має хворіти і чекати або одужання, або… Ризики тяжких ускладнень більш ніж реальні і дуже страшні.
Взагалі, тема вакцинації мене ніколи не турбувала. Я завжди вважала, що зробити щеплення — це як зуби почистити, підстригти нігті, почистити вуха... Ну, типу, це щось самоочевидне і необхідне для мого здоров'я. Але у мене з'явилась подруга-педіатр, завдяки якій я дізналась, що, виявляється, як і в багатьох країнах Заходу, в Україні також є потужний і небезпечний рух антивакцинаторів.
Тоді я мимоволі почала читати все, що стосується теми щеплень, і вже знала, що є не тільки обов’язкові, а й рекомендовані, але не менш важливі, пошукала, що за вакцини зараз існують у світі і від чого вони, які є наслідки відсутності щеплення у тебе і у членів твоєї родини, почала заглиблюватись в інформацію, що може бути реальним протипоказанням для щеплення, а що — вигадкою некомпетентного лікаря та багато чого іншого.
Перед від’їздом до Швейцарії ми робили щеплення в Києві, це було в квітні-травні 2018-го, а потім майже одразу після переїзду — в Женеві, зараз вже проходимо повторне вакцинування. Тому по "гарячих слідах" можу зробити порівняльний аналіз.
Так от, коли нам прийшов час робити щеплення в Україні, я прошерстила весь Інтернет в пошуках ідеальної медичної установи для цього. Буду відвертою: читання занадто великої кількості жіночих форумів зробили свою справу — налякали мене і погнали у приватну клініку. Досвід внаслідок цього я отримала цікавий, але дорогуватий.
Там було дійсно круто: кабінет вакцинації, відокремлений від загального приймального покою, перед щепленням лікар тебе оглядає майже під мікроскопом, читає лекцію про всі можливі наслідки і реакції на вакцину, бере розписку про ознайомлення із усім на світі. Далі медсестра приносить запечатану вакцину, з усіх боків крутить її, щоб ти роздивився цілісність пакування, серію, дату виробництва і термін придатності, після твого "ок" розкриває її (процедура нагадує замовлення вина в гарному ресторані) і робить ін’єкцію.
Далі півгодини в окремому кабінеті спостерігають за місцевою реакцією організму на щеплення, а потім ще два дні медсестра телефонує і питає, чи все добре. Це було більше ніж ідеальне щеплення! Але, зізнаюсь чесно, це коштує чимало, навіть соромно зізнатись. Моя близька подруга зробила вже після мене ті самі щеплення у себе в районній амбулаторії безкоштовно, сама лише придбала в аптеці вакцину і була така ж щаслива і задоволена процедурою, як і я. Тож я вже не думаю, що вакцинація в приватній клініці варта витрачених на неї грошей.
Але повернімося до Швейцарії. Одразу скажу, що щеплення у Женеві обійшлося нам втричі дорожче, ніж у тій дорогій приватній клініці у Києві — якщо у вас немає медичного страхування, то це задоволення вдарить по кишені. Але у Швейцарії 100% населення застраховані. А страхові компанії, як відомо, зайвої копійки не заплатять, і саме тому філософія "профілактика в рази дешевша за лікування" є панівною в їхньому суспільстві.
МОЗ Швейцарії навіть не зобов’язує нікого вакцинуватись (всі щеплення поділяються тут на базові і додаткові, а не на обов'язкові і рекомендовані, як у нас), лише рекомендує. Це право, а не обов'язок. Однак цим правом користуються усі, примушувати державі не доводиться. Всю роботу із заохочення до щеплень виконують страхові компанії — всіма можливими способами.
Наприклад, у випадку, якщо дорослий чи дитина без щеплення захворіє на хворобу, щеплення від якої існує і є рекомендованим тутешнім МОЗ, страхова компанія може відмовитись оплачувати лікування. А знаєте, що це означатиме для родини? Просто шалені витрати.
У Швейцарії немає безкоштовної медицини, від слова взагалі, тому без страховки можна просто збанкрутувати. Оплата роботи лікарів похвилинна, вартість перебування в стаціонарі погодинна або подобова. Якось нам довелось звернутись до алерголога, за 15-хвилинну консультацію в звичайній амбулаторії нам виставили рахунок у 200 доларів. Окремо також за збирання аналізів, і ще окремо — роботу медсестри.
Тут беруть плату навіть за обробку медичної картки в реєстратурі. Далі лікар запропонував для зручності зателефонувати йому через тиждень і дізнатись результати аналізів телефоном. Так от, за телефонну розмову з лікарем нам теж прийшов рахунок — теж похвилинний, за ті 7 хвилин, що ми спілкувались. Щоправда, цього разу менший, бо телефонні консультації трохи дешевші. Скільки тут коштуватиме лікування кору і його наслідків, я боюсь навіть уявити.
І саме тому населення у Швейцарії майже все вакциноване (за виключенням тих, кому не можна робити щеплення за медичними показаннями). Так, є розуміння важливості щеплень як таких, а для кого цього недостатньо, спрацьовують уже чисто економічний фактор і прагнення до раціонального розподілення власних ресурсів.
Зазвичай вакцинація тут проходить так: приходиш до лікаря в його приватний кабінет (часто це орендована квартира в житловому будинку, в якій одна з кімнат має кушетку і медичну шафку, а інша — переобладнана на ресепшн (в Україні би точно подумали, що це якась "шарашкіна конторка"). Лікар тебе оглядає, перевіряючи відсутність протипоказань для щеплення (до речі, аналізів крові-сечі, зроблених не раніше ніж за 10 днів до щеплення, ніхто не вимагає), потім кличе медсестру з уже відкритою вакциною, робить укол, якось між іншим каже, що, можливо, у вас буде гарячка, але це нічого страшного, якщо буде, прийміть жарознижувальне, і відпускає вас. Все. Ніхто вам потім не телефонує і не питає, як ви себе почуваєте і чи вам добре.
У нас також не питали про паспорти, прописки, реєстрації, не брали розписок ні про що. Навіть завели новий, швейцарський паспорт імунізації і паралельно проставили всі відмітки в наш уже заведений український. Вакцину нам вкололи таку ж, яку і в Києві — у Швейцаріі є ті самі європейські і американські вакцини, що і в Україні.
Графік щеплень в Швейцарії майже повністю збігається з українським, тільки в Швейцарії рекомендують більше щеплень, ніж в Україні (наприклад, ще й від ротавірусу, менінгококу та пневмококу, вітряної віспи, папіломавірусу). Оскільки Женева майже з усіх боків оточена Францією, я цікавилась графіком щеплень і там. Французькі вимоги до періодичності щеплень і переліку хвороб, від яких рекомендують робити вакцинацію, такі самі як і в Швейцарії, і в Україні.
Але зараз в Женеві стали робити дітям перше щеплення КПК (кір, паротит, краснуха) не в повний рік, а у 9 місяців, і саме через антивакцинаторів — швейцарські лікарі не на жарт налякані спалахами кору в Європі і намагаються якомога краще захистити своє населення від цієї хвороби, створивши сильний колективний імунітет. Вакцину від кору дітям в Женеві вколюють таку ж, що і в Україні — "Пріорикс".
Я іноді собі розмірковую, от якби всі українські антивакцинатори за лікування хвороб, від яких у них і членів їхніх родин немає щеплення, платили так само похвилинно, як це доводиться робити жителям Швейцарії, чи продовжували б вони наполягати на своїй позиції? Чи, можливо, тоді так само палко, як вони зараз розповідають про шкоду вакцин, вони б почали шукати свої медичні картки і дивитись, яких щеплень їм не вистачає, повторюючи в голові, як молитву, гарну мудрість від швейцарських страховиків про те, що профілактика в рази дешевша за лікування?