Коли смерть може дарувати життя

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Краще стати донором після смерті, ніж приреченим реципієнтом за життя.

Я багато років працюю над тим, щоб допомагати людям потрапити на операції з трансплантації органів, тож можу назвати точну ціну людського життя у різних країнах світу. Приміром, пересадка нирки в Білорусі — 60 тисяч доларів, серця в Індії — від 150 тисяч доларів, печінки в Італії — від 110 тисяч євро, кісткового мозку в Туреччині — від 120 тисяч доларів.

Чимало українців помирали і досі помирають, бо на трансплантацію за кордоном просто не мають грошей, а в Україні це — незаконно. Дуже невеликій кількості хворих щастить мати родичів, які можуть і хочуть стати донорами. Звісно, якщо йдеться про парні органі. Інші — приречені. Статистика наводить приголомшливі цифри смертей, але тепер є шанс ситуацію покращити, принаймні, хоч трохи.

Верховна Рада нарешті зробила крихітний крок до вирішення цієї проблеми, ухваливши новий закон про трансплантацію органів від трупних донорів в Україні, і набути чинності він має вже наступного року. Та чи буде хірургам-трансплантологам з чим працювати?

Більшість українців просто ментально не готові ставати донорами. "Я це не заробив, мені не було це подаровано, не дісталося в спадок, я з цим народився, тож і після смерті нехай залишається зі мною!", — мільйони людей, і не лише в Україні, знаходять таким своїм переконанням виправдання.

Наведу п’ять основних аргументів противників посмертного донорства — і поясню, чому вважаю їх безпідставними.

"Щойно я погоджусь стати потенційним донором, на мене відкриють полювання чорні трансплантологи…"

Жовта преса і сарафанне радіо невпинно продовжують працювати над реалістичною картинкою цього "факту" — то в лісі (дворі, метро…) труп з вирізаними органами, то в потягу дитина прокинулась без нирок, а то і взагалі хірурги повезли вирізати апендицит, а позбавили нирки…

Все це і справді дуже страшно, але є одне "але" — забір органів, навіть трупних, це вельми кропітка операція. Треба мати відповідну і дуже високу кваліфікацію для правильного вилучення, крім того, на щастя, чи, на жаль, "життя" органів без тіла і потрібної апаратури може тривати лише 4 години, — і це якщо все зроблено правильно. Тож те, що когось вбиватимуть в темному дворі і вирізатимуть органи для продажу — повна нісенітниця. Хоча темних підворіть все ж краще уникати, але з інших причин.

"Органи точно продадуть за кордон, а не допоможуть українцям…"

Корупція в нашій країні справді становить величезну проблему, особливо в медицині. Але ж знову ж таки, у лікарів є на все про все лише 4 години — на забір органів, підбір підхожих реципієнтів, транспортування органів і старт, власне, самої операції.

З нашими дорогами і заторами за такий час хоча б до найближчого аеропорту встигли довести ті органи, не кажучи вже про транспортування за кордон. Звісно, можна припустити, що буде замовлено літак, вертоліт... Але думаю, що той, хто може собі дозволити купити орган, та ще й оплатити для нього чартер, радше злітає сам у якусь країну, де можна нелегально зробити пересадку, а люди під прикриттям, але добровільно продають свої органи.

"Мої органи ситуації не врятують…"

Насправді це абсолютно точно не так. У розвинених країнах, де проводять трансплантацію навіть кісток, одна людина після своєї смерті може врятувати життя 7 осіб і додатково поліпшити здоров’я людей з інвалідністю, якщо від неї, наприклад, пересадять рогівку ока чи сухожилля.

У нас, звичайно, до такого ще далеко, але принаймні українці більше "не забиратимуть" у разі раптової смерті ще когось з собою, як йдеться у одній з соціальних реклам, яка популяризує донорство у Південній Африці. В кінці ролика із загиблим мотоциклістом з’являється напис: "Якщо ти не є донором органів, коли помираєш, ти береш ще когось з собою".

"Якщо зі мною щось станеться, а в мене знайдуть папірець, що я донор, мене не рятуватимуть…"

Зрозуміти такі побоювання справді можна, але тут варто ретельно розібратися в ситуації. Згідно з ухваленим законом, жодного папірця носити з собою не знадобиться — головне — дані, які міститимуться у реєстрі донорів. Тож лікарям, навіть якщо уявити собі "чорних трансплантологів" просто у кожні лікарні "швидкої", просто не буде сенсу ритися по кишенях, поки людина помиратиме.

Крім того, донором може стати лише людина після зафіксованої смерті мозку, тож щонайменше у постраждалого мають бути значні травми голови або тривала зупинка кровообігу з ураженням мозку, щоб лікарі хоча б задумались, чи можна не рятувати. Інакше — знову ж таки за цим законом — їх зможуть засудити навіть адвокати-початківці.

Також уявімо таку ситуацію — людина, потрапляє у жахливу аварію. Лікарі, як кажуть, все ж витягують з того світу, але мозок постраждав — найелементарніші навички, такі як ковтання, втрачені, людина не при тямі, вона страждає на епілептичні напади по десять разів на день, на підтримку існування фізичного тіла родина має відшуковувати тисячі гривень щодня. Чи багато людей добровільно погодяться на таке життя? Чи багато людей побажають для своїх рідних такої долі? Чи краще все ж подарувати повноцінне життя комусь іншому?

Кілька років тому світ зворушив ролик. Коли лікарі констатували, що малюк не житиме, його мама наважилась на тяжке рішення — щоб її син врятував життя іншої дитини. А через деякий час вона зустрілася з дівчинкою, яку врятувало серце її сина.  

"В день воскресіння при другому пришесті Христа мені знадобиться моє ціле тіло…"

Тут поспішу зазначити, що я сама православна християнка і ходжу до церкви не лише на свята. Тож в жодному разі не хочу образити чиїсь і свої також переконання чи віру. Проте ті, хто говорять про воскресіння, мабуть, не дуже уважно читали Біблію. Бо там друге пришестя Христа супроводжується воскресінням праведників. Дуже сумнівно, що серед нас багато таких, тож чи варто плекати такі надії?

Але якщо нам із вами все ж пощастить, то в Святому Письмі вказується, що будуть цим праведникам даровані нетлінні тіла — тобто тіло буде нове, яке не старішатиме, його не треба буде годувати, напувати, воно не знатиме втоми і сну. Як на мене, на таке тіло своє теперішнє можна "махнути" без зайвих роздумів.

Богу важлива наша душа і наше тіло, як храм його, але за життя. Далі душа потрапляє в інші місця, і храм їй вже не потрібен. Посмію також нагадати ще одну відому думку, що у Бога немає інших рук, окрім людських. Можна як доказ навести історії 7-річного британця, якому нещодавно лікарі і донори врятували життя, пересадивши за одну операцію одразу 5 органів.

ВідеоСемирічному хлопчику з Англії провели унікальну операцію з пересадки органів

У дитячій лікарні Бірмінгема дитині пересадили одразу п’ять донорських органів за одну операцію. За цей час маленькому пацієнту на ім'я Джей Крауч пересадили дві донорські нирки, печінку, тонкий кишечник і підшлункову. Завдяки цьому вперше у своєму житті хлопчик зміг ковтати їжу, а не отримувати її через зонд.

Семирічному хлопчику з Англії провели унікальну операцію з пересадки органів

В усіх країнах світу, де ухвалена презумпція згоди (людина стає донором в разі своєї смерті автоматично, якщо не підписала папірець про відмову за життя) або незгоди (людина не стане донором, якщо не підпише папірця про згоду за життя) діють цілі масштабні програми з популяризації донорства і спростування всіх побоювань. Здебільшого вони дуже серйозні, зворушливі і спрямовані на те, щоб люди замислювались, чого б вони хотіли, якби раптом трансплантат знадобився їм чи їхній близькій людині. Проте є й такі, які з гумором показують "вигоду" від донорства.

Не поспішайте ухвалювати рішення, яким би воно не було, але обов’язково задумайтесь!

Люди схильні вважати, що найгірша участь їх омине, проте до нашої редакції приходять сотні листів зі схожими реченнями: "Я ніколи не думав, що в моїй сім’ї може таке трапитися, що доведеться просити допомоги чужих людей…". Погане, як і хороше, може трапитися будь з ким.

Звичайно, людина, ставши потенційним донором не буде убезпечена від хвороб, через які їй самій може знадобитися пересадка. Але якщо реєстр таких, як ця людина — потенційних донорів — буде наповнений, вона зможе сподіватися із надією.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції