Легенди та міфи десантно-штурмових військ

Легенди та міфи десантно-штурмових військ

Фото: ТСН.ua

Мені вдалося заглянути в шпаринку і побачити все на власні очі — як же їх готують, цих самих десантників.

Рік тому відбулося те, в що важко було повірити. Високомобільні десантні війська перетворилися на десантно-штурмові. Змінилося все: замість блакитного берету — маруновий, — це типу каштановий. Новий знак на береті, новий шеврон. Більше не буде блакитного тільника. Нічого спільного з радянськими десантниками, нічого  спільного з російськими десантниками і, звісно, більше жодного слова про всесвітнє десантне братство. Так, ми визнаємо, що є десантники, які ніякі нам не брати.

На цьому хочеться закінчити з пафосом і офіціозом. А просто заглянути в шпаринку — як же їх готують, цих самих десантників. І з'ясувати, де міфи, а де правда у тому, що розповідають про їхню підготовку.

АРМІЯ ЗАКРИТА ДЛЯ ЧУЖИХ ОЧЕЙ

Так думала я. Поки не потрапила в 199-й навчальний центр ДШВ.

— Що можна знімати?

— Що хочете, те й знімайте.

Я переживала, що за нами буде постійний нагляд і супровід, але ні. Нам дозволили бути всюди й знімати все. Ми знімали в казармі, в їдальні, в туалеті та в душі, в кубриках, на навчаннях, на тренуваннях.

Фото: facebook/Наталя Нагорна, ТСН

Жодного разу не було такого, щоб хтось підійшов до курсанта і сказав — ти маєш сказати це і не казати це.

Єдиним винятком стали сержанти — деякі просили нас не знімати їхні обличчя. Але вони мають на це право. Сьогодні ці хлопці на Донбасі.

В ДЕСАНТ БЕРУТЬ ТІЛЬКИ З ІДЕАЛЬНОЮ ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВКОЮ

Вимоги до фізичної підготовки для охочих потрапити у ДШВ не такий вже й високі. Треба пробігти кілометр, стометрівку, відтиснутися та прокачати прес — для дівчат чи підтягнутися — для хлопців. Взяти можуть навіть якщо у вас двійка з фізичної підготовки. Аби ви потім підтягли свою "фізуху".

А підтягти доведеться. Вранці — щоденна зарядка, замість покарань — відтискання від підлоги. Зробив капость — можеш відтиснутися від підлоги 199 разів — за 199-й центр. Іноді люди можуть віджиматися по кількасот разів.

"Десант Нагорної": чи витримає журналістка ТСН навантаження військових

"Десант Нагорної": чи витримає журналістка ТСН навантаження військових

Мені розповідали історію одного хлопця. Він відставав від групи, але дуже хотів стати десантником. Спочатку відстав від загальної групи, потім біг з усіма, потім опинився попереду, бо насправді дуже хотів.

Немає шансів не підтягнути фізпідготовку. До того як підписати контракт, вони проходять курс кросфіту. Це можливість відмовитися від підписання контракту. Без жодних наслідків для себе.

До речі, якщо за фізичними показниками хтось не підходить в десантуру, то йому просто запропонують підписати контракт із піхотою.

МІЦНА ПСИХІКА

— Є  чотири категорії чоловіків, які йдуть до нас. Це патріоти, таких, на жаль, не так багато. Ті, в кого в родині всі були військовими і це сімейна традиція. Заробітчани — таких, на жаль, багато. І маніяки — яким просто подобається війна. І іноді останні можуть бути найкориснішими.

Мене переконали — від маніяків своя користь. Якщо він ладен виконувати накази і розуміє, де ворог, а де побратим — то це корисний воїн. Хлопцям не в бібліотеці працювати, а на війні.

І так, деякий процент відсіюють як потенційних суїцидників та непокірних бунтарів. Суїцидники зі зброєю в руках — погана ідея. А внутрішня непокора — теж мало кому потрібна.

Мені сказали, що в мене високий рівень придатності до ДШВ.

ЖІНКАМ В АРМІЇ НЕ МІСЦЕ

Так, саме в десантно-штурмових є можливість не брати жінок на бойові посади. Попри постійний набір та певний дефіцит кадрів, жінок все одно не беруть. Особисті співбесіди та тилові посади. Можна бути медиками, діловодами, кухарами. Але якщо жінка зможе показати дуже високі показники, то впевнена, її кандидатуру можуть розглянути. Головне — потім не жалітися.

Фото: facebook/Наталя Нагорна, ТСН

"В АРМІЇ ХЛОПЧИКИ ГОЛОДУЮТЬ"

Кожного разу я викладала свій обід, сніданок чи вечерю у десантно-штурмових військах, тому що кожного разу мене дивувало — це смачно та багато. Солдатська їдальня 199-го центру у місті Житомир перейшла на так зване каталогове харчування. Це означає, що їжу собі ти обираєш сам із запропонованих варіантів.

Ми почули нарікання лише на одну страву. Це солона манна каша на воді. Зазвичай її дають зі шматком м’яса чи беконом. Хтось викручувався і їв з цукром, хтось не їв. Але голодного десантника я не бачила жодного разу.

Кекси, виноград, печиво, сир ковбаса, каші, супи, м'ясо, риба, плов, картопля печена, а ще гірчиця і хліб. Я фотографувала свої прийому їжі і викладала в Instagram, бо це достойне харчування. Попросиш добавки — дадуть. Я пила по два компоти.

І так, десерт в нас ріс просто поруч. В 199-го центрі дуже багато яблунь і цього року вони вродили особливо рясно. Я постійно гризла яблука. Смачні, так.

Шоколадні батончики — це валюта. Все на світі можна виміняти на батончик. А ще на туалетний папір.

"ГОЛІ-БОСІ"

"Є талани, а є всі інші берці". Так вони говорять про своє взуття. І от лише ті, хто згадує кирзові чоботи, говорить — хлопцям дають нормальні берці. Звісно, влітку, коли ми проходили підготовку,  хлопцям в них було парко. Але хто з першої зарплати, хто з другої замовляли собі "лови" — військові боти за півзарплати, але ж такі модні.

Так, футболки треба докуповувати, так можна ще докупити картузик чи якусь круту термобілизну, але жоден з новобранців не пожалівся, що йому щось "не додали". Крім одного з 47 розміром берців. Їх деякий час шукали, але знайшли.

ВІЙНА — СПРАВА РУК МОЛОДИХ

Середній вік новобранців у десантно-штурмових, зокрема в мого циклу, — 20 років. Контракт можна підписувати вже у 18 — і такі хлопці там дійсно є.

У їхніх рідних містах часто немає роботи. Часто, єдиний спосіб щось заробити — їхати за кордон, на полуницю.

А ще, коли почалася війна, їм було по 13-15 років. Це підлітки, які виросли в країні, що воює.

Їм приємно, коли їх вважають патріотами.

Вони відправляють частину зарплаті мамі чи бабусі.

Їм хочеться подобатися дівчатам — вони ж такі кльові у своїй військовій формі. В Житомирі це складно, адже там дівчата звикли до військових. Але в своїх рідних містах, розказували вони мені, дівчата точно будуть дивитися на них із захопленням.

І так, коли ми прощалися з ними, кожен з них чесно говорив — це дуже страшно збиратися вперше на війну.

ЇХНІЙ, МАРУНОВИЙ

Один з цих, дуже молодих, показав мені свій маруновий берет обережно, як щось дуже дороге, і поклав у сумку, аби їхати до своєї військової частини. В нас у армії ще не все гаразд, але в нас з’являється покоління хлопців, які бережуть свій маруновий берет як велику дорогоцінність.

Щось у цьому є.

Дивіться спецпроект "Десант Нагорної" у випусках ТСН о 19:30!

​​​​​​Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація