Поспішайте любити

Я нічого не тямлю в стосунках між чоловіком і жінкою (ну, принаймні мені так здається). Я за своє життя стільки усякого натворила – що експерт із любовних питань був би з мене нікчемний.

Але я спостерігаю – за собою, за друзями, за знайомими парами – і намагаюся робити правильні висновки, щоб потім, раптом що, не було боляче і образливо (так, як завжди було до цього).

І ось не так давно я зрозуміла просту і банальну річ: люди поспішають жити. І, напевно, правильно роблять. Не поспішати можна і навіть треба, коли тобі 17-ть чи 18-ть, коли все ще попереду і серйозне кохання стається несподівано, хвилююче і вперше.

Але коли тобі, наприклад, 25-ть, і ти вже була спочатку заміжня, потім розлучена, а далі усякого бачила і добряче потріпала собі нерви через різні любовні історії, то в якийсь момент починаєш розуміти, що "крилаті качелі" в стосунках викликають швидше тягучу втому, аніж романтичне захоплення.

В моєму розумінні "крилаті качелі" – це коли ясно, що нічого не ясно. Зустрілися двоє людей, сподобалися один одному, а далі починається взаємне розгадування складних шарад світосприйняття. Вона думає, чи варто йому писати першою, він довго вирішує, як саме йому відповідати, щоб вона його не розкусила. Ну або навпаки. І ця вся історія може тягнутися безкінечно довго.

Моя колега по роботі, яка пише книжки про самотність, часто полюбляє розповідати: "Я з чоловіками чиню просто. Після знайомства активно приділяю їм увагу протягом декількох днів, а потім на тиждень зникаю. Цілком і повністю. Не відповідаю на повідомлення, не беру слухавку. Це завжди спрацьовує. Бо потім, коли я так само раптово з'являюся, як і зникаю, – отримую безліч уваги". Цю її філософію я теж називаю "крилатими качелями". І я не є прихильницею таких поворотів.

Хочеться, щоб все було просто, ясно і по суті. Без оцієї дивної гри, коли ясно, що нічого не ясно. Хочеться одразу "куштувати" людину на смак, запах і дотик, аби розуміти, наскільки вона твоя, аби вона зрозуміла, настільки ти її і чи варто взагалі вам витрачати свої енергії одне на одного. Можливо, замість того, аби проводити разом час, краще поокремності сидіти вдома і вишивати хрестиком – більше користі буде. А, можливо, замість вишивати хрестиком краще пробувати пізнавати одне одного і життя в цілому, дивуватися, сміятися і разом засинати та прокидатися.

Я за чесність. Можливо, іноді за дуже стрімку чесність. Ми живемо в 2015-му році, коли нарешті усвідомлюєш, як швидко змінюється світ навколо і ми разом з ним. Як швидко починається і закінчується життя. І не хотілося б витрачати його на складні і заплутані схеми.

Все геніальне – просте. Чому б просто не любити?

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook и стежте за оновленнями розділу!