Так не мало бути

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Якщо це був теракт, то мій страх – це та реакція, якої вони сподівалися. Тому я боротимуся із цим почуттям. 

Один журналіст запитав мене, які в мене думки. Ось вони.

Якщо чесно, ми багато не бачили.

Разом зі своєю дівчиною Еммою я був на канікулах: наш другий вечір у Берліні, другий вечір, коли ми пішли на ярмарки. Вони гарно прикрашені, там повно магазинчиків, де продавали сосиски, глінтвейн й інші гарячі напої або млинці. Висока жива ялинка була центром всього цього дійства. Тут також розташована церква, яка напевне багато чого бачила: вона тут стояла ще до початку Другої світової війни, на ній збереглися фізичні шрами тогочасних бомбардувань. А тепер вона бачила ще й це.

Взагалі ми не любимо гуляти вночі, а того вечора ще й Ем почувалася погано, тому ми пішли з ярмарки рано (напевно, одразу по сьомій). Наш готель розташований на цій самі вулиці, менше ніж п'ять хвилин пішки звідти. Незадовго після повернення в готель, ми почули звуки сирен, які не замовками протягом кількох годин. Як постійне нагадування про те звірство, що сталося.

Ми не бачили саму вантажівку або те, що сталося, але я плакав від страху, який поєднувався із глибоким сумом. Мені хотілося, аби це був нещасний випадок. Однак тепер стає зрозумілим, що це був умисний напад, про що свідчать повідомлення у ЗМІ. На тій ділянці, де вантажівка в'їхала в ярмарку на швидкості, про яку інформують, не було жодних різких поворотів, тому важко повірити, що це був нещасний випадок.

Ми приїхали сюди, аби подивитися на визначні місця, але тепер, якщо чесно, це відійшло на другий план, навіть не впевнений, чи хочу сьогодні виходити на вулицю. Якщо це був теракт, то мій страх – це та реакція, якої вони сподівалися, тому я боротимуся із цим почуттям. Я погано спав: я не можу сказати, що це через посттравматичний синдром людини, яка вижила, однак я відчуваю сум і замішання через те, що був так близько до місця подій.

Мені надзвичайно прикро, що загинули люди: я нікого із них не знав. Може, купив у когось із них млинець або усміхнувся комусь, хто грався зі своєю дитиною, або сміявся з їхніх жахливих зачісок. Вони могли сміятися із того, як я знущався із їхньої мови, або ж оцінити мою спробу говорити. Хто знає?

Але я хочу сказати от що: всі, хто був там, поділяли спільний досвід – святковий настрій, який доповнювали чарівні вогні цього чудового міста. Ця країна відкрила свої двері сирійцям, які шукали притулку, вона зробили багато зусиль, аби змити тавро ганьби, яке нависло з часів Третього Рейху. А громадян цієї країни вбили без жодної на те причини (наразі підтверджено 12 жертв). І це найбільш сумно, що це сталося напередодні Різдва: місто, яке так любить це свято, проведе його (і ще кілька наступних) у траурі й насторожено. Так не мало бути.

Оригінал

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і слідкуйте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції