Вірні Україні

Дата публікації
Перегляди
3550
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Вірні Україні

Фото: ТСН.ua

Бути вірним нашій національній збірній, бути вірним Україні – це означає бути вірним собі.

У нас молода держава і така ж молода нація. Ми проходимо цілком логічні етапи романтичної, часом навіть наївної, юності, яка, як в окремих людей, так і у народів, загалом часто має вияв категоричності: перше кохання видається єдиним, незначні поразки – переживаються, наче рокове фіаско, моменти тріумфу здаються такими, що не минуть…Тому наше суспільство так часто кидає в піке кривої "зрада-перемога", коли почасти всю палітру веселки намагаються звести лише до двох кольорів: чорного та білого. Коли одна частина громадян прагне лише пишатися, а інша – жалітися, причому – за якісь декілька днів найбільш категоричні прихильники кожної з "течій" можуть декілька разів побувати на протилежному полюсі.

24 березня, на матчі Хорватія – Україна, мені пощастило опинитися поза цим усім, залишити десь дуже далеко всю цю метушню і просто насолоджуватися співучастю, розумінням того, що я став частиною чогось справді значного й неймовірного. Що я побачив на власні очі, почув на власні вуха, відчув кожною клітиною свого тіла – народження того, що може стати значним. Я відчув гордість, пов'язану не з якимись абстрактними та далекими категоріями. Ні, вона була цілком практична і наочна. Адже не тільки вся Україна, більш того, вся Хорватія та Європа довідались – українці вміють по-справжньому віддано, культурно та водночас несамовито підтримувати свою команду.

Так вже склалося (і ми самі в тому винні), що ми, українці, переважно перебуваємо в ролі учнів, а не вчителів. Нам постійно ставлять у приклад, незалежно від того, про що саме йде мова – про підтримку національної збірної на стадіоні чи про чистоту вулиць наших міст, когось іншого: бельгійців, ірландців, поляків, німців… Ми вкрай часто перебуваємо у статусі тих, хто відстає та пасе задніх.

Матч в Хорватії відбувся майже тиждень тому – всі емоції уляглись, і з'явився час більш зважено осмислити й обдумати все. Моє переконання в тому, що ми разом почали робити справді вагому й значну річ, – лише посилилось.

І мова не тільки про гучну, динамічну та співочу підтримку нашої команди двома тисячами українців (і це майже за півтори тисячі кілометрів від рідного дому!) на гостьовому секторі стадіону "Максимір" під час матчу, не тільки про різноманітне та активне дозвілля українців, які за два дні в Загребі встигли й зіграти в футбол з хорватськими фанатами, і відвідати місцевий дитячий притулок з гостинцями. Ні, мова загалом про весь дух цієї події, де наші вболівальники були взірцем адекватної добропорядної поведінки, дружнього ставлення та стовідсотково позитивного спілкування з місцевим населенням і фанатами, культурної й цивілізованої поведінки у місті та на стадіоні.

Повторюсь, я вражений. Адже ми не лише підтримали футболістів, але й, впевнений, показали світу, що ми, українці – європейці в найкращому значенні цього слова. Як громадянин України, як батько, як керівник великої компанії я переконаний – ми всі, в футболі й поза футболом, повинні підтримувати позитивний імідж України, показуючи на власному прикладі, що ми – гідні нащадки Київської держави, з володарями якої мріяли укласти династичний союз усі інші європейці. Ми нарешті знову стаємо частиною європейської спільноти на найважливішому рівні – гуманітарному.

Бути вірним нашій національній збірній, бути вірним Україні – це означає бути вірним собі.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і стежте за оновленнями розділу! 

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
3550
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація