Work and Travel: як зекономити на житлі в США

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Якщо ви людина товариська і раді змінам, то легко зможете знайти хороше і при цьому дешеве житло у США.

Я студентка, і літо 2017-го провела в США за програмою Work and Travel. У просторих апартаментах, з вікон яких було видно океан, а на задньому дворі розташувалися три басейни й декілька гарячих джакузі, я мешкала три місяці. Своя кімната, окрема ванна й велика кухня — нас було троє в одній квартирі, однак ми ще й зекономили.

Завжди, коли йдеться про житло українського студента, перші асоціації, що виникають, пов’язані з тісним гуртожитком, де на одну людину виділено два-три квадратних метри кімнати, та малоприємними "сусідами" — тарганами чи клопами. Так, принаймні, можна охарактеризувати мій столичний досвід. Тому після прибуття до Америки я весь час танцювала в новесенькій квартирі та співала дифірамби окремій ванній.

З житлом під час цієї поїздки до США в мене була особлива історія, бо змінювати його доводилось раптово та тричі.

Попередньо заброньоване та оплачене житло мінімум на три тижні — такою є одна з важливих умов для отримання візи до Сполучених Штатів за програмою Work and Travel. Зазвичай цим займається сама агенція, що відправляє вас до країни. Так було й зі мною. За контрактом я повинна була жити в Extеndet Stay America — це в Джексонвілі. У невеличкому готелі біля ресторану, де я мала працювати, нас повинно було жити троє — окреме велике ліжко для кожної, додатковий диван, спільна кухня й ванна. Коштувало це все $175 на тиждень — трохи дорого, але ми все одно підписали документи, бо туди ж було включено вартість басейну, спортзалу, сніданки на все літо та постійне прибирання номеру.

блог_2
Фото: Наталія Слободян

І от я приїхала до США та поселилася, правда не до того номера, що був прописаний у договорі, а до одномісного. За тиждень усамітненого задоволення адміністрація готелю списала з мого рахунку всі сплачені за перших три тижні кошти — $500. Вільного трьохмісного номера просто не було, тому мені довелося переїхати до Панама Сіті Біч.

Я знову отримала житло від компанії. Цього разу мені запропонували ще кращі умови й доступнішу ціну — $125 (та навіть оплатили перші два тижні проживання, адже в попередніх апартаментах всі резервні кошти були списані). Це була двокімнатна квартира на шістьох у великому будинку біля узбережжя Мексиканської затоки. Правда, кращими умови були лише для сусідок — три мали окремі кімнати з ванною, дві інших — з санкутком. А ось у мене була комірчина без вікна. Я не журилася… перші дні. А, коли безперервне гудіння величезного кондиціонера, що стояв за ще одними дверима цієї "суперкімнати", мене дістало — наважилася переїхати вдруге. Але на цей раз вирішила шукати щось сама.

оренда_2
Фото: Наталія Слободян

В принципі, у тому, що ці два помешкання виявилися поганими, не винен ніхто. Адже компанія обирала пристойне житло, і в моїх сусідок все було нормально. Мабуть, така вже моя карма. Цього разу нічого не шукалося, тому я багато часу проводила на задньому дворі, де були басейни та джакузі. А поки я насолоджувалася хоч чимось у цьому будинку — у сусідньому підвернулася нова квартира.

Хлопець з Казахстану, якого ми з такою ж подругою по невдалій кімнаті зустріли біля тих басейнів, запропонував до кінця липня пожити в його квартирі, що була на тому ж поверсі, що й наша. Він був далекобійником і збирався в довге відрядження. А ми тим часом могли доглядати за його житлом та підкинути трохи грошенят —  $310 за місяць. Погодьтеся, це була найкраща ціна за весь час. А попередньому хазяїну я заплатила лише неустойку у $125.

оренда_1
Фото: Наталія Слободян

І щойно наш новий господар поїхав, ми переїхали. Сподіваюся, він ніколи не дізнається, що нас було троє — компанію нам склала колега з ресторану, яка теж шукала щось більш пристойне та дешеве. Тому ми розділили кошти на трьох і майже за два місяці кожна з нас виклала по $250. Велика двокімнатна квартира з двома ваннами й величезною кухнею — це те саме житло, яке я згадувала на початку. Нарешті, у мене з’явилася окрема кімната, ванна та ще й вид з вікна на океан — про що ще можна мріяти, коли тобі дев’ятнадцять і ти живеш у США?

Купатися до Мексиканської затоки я ходила не часто, незважаючи на те, що варто було перейти через дорогу. Бо там були хвилі та великі акули. Після того, як одна з таких випливла на берег ледь не до моїх ніг, я остаточно надала перевагу басейну і саме там найбільший страх в житті перетворився на досягнення — я навчилася плавати.

Настав серпень, і нам знову потрібно було шукати житло, оскільки наш далекобійник повернувся. Літо, курортне містечко й жодного вільного місця в хостелах чи орендних будиночках. А ще майже місяць до кінця програми й нам треба знову переїжджати — вже втретє. Цього разу нам допомогла знайома дівчина з Білорусі, яка мешкала поверхом вище. Її чоловік теж фурник і весь місяць був на роботі. Вуаля, в нас є житло — вона кличе до себе на кухню. Спати там правда ніде, а нас аж троє. Тому ми купили величезного надувного матраца, що в кінці літа став єдиною платою за це помешкання.

блог_1
Фото: Наталія Слободян

Загалом я провела у Сполучених Штатах 16 тижнів, з яких працювала лише дванадцять. Залишись я у Джексонвілі на умовах, що були прописані в контракті, за цей час лише на помешкання довелося б викласти $2 800 плюс $550 депозиту на самому початку. Але, якщо підрахувати, скільки я сплатила за весь цей час, виходить лише $375 плюс ще $50 за матрац. Мабуть, саме тому серед всіх студентів я привезла додому найбільше грошей. А про них читайте вже у наступному блозі.

Присоединяйтесь также к группе ТСН.Блоги на facebook и следите за обновлениями раздела! 

Залиште свій коментар

Вибір редакції