Заміжня за американцем: виклики та лайфхаки

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Переїхавши до нової країни, ви починаєте життя спочатку. Багато з того, що ви навчилися на батьківщині, можливо, вам більше ніколи не знадобиться.

Закохатись — це одна з найпрекрасніших речей, яку людина переживає у своєму житті. Утім інколи навіть кохання може затьмаритись щоденними проблемами, особливо, якщо життя потрібно будувати з нуля. Так стається, коли твій чоловік/дружина — іноземець, і ти створюєш сім’ю в чужій країні.

Що це за проблеми і чи є вони спільними чи винятковими для шлюбу з американцями? Я попросила подруг-іммігранток, які вийшли заміж у США, поділитись досвідом та викликами, з якими їм довелось мати справу. Оскільки я також заміжня за американцем, долучаю і власний досвід.

Сподіваюся, що читачі не будуть сприймати це як соціологічне опитування — ця стаття однозначно ним не є — а зможуть знайти для себе корисні поради чи просто цікаві факти та поживу для роздумів.

САМОТНІСТЬ ТА СУМ ЗА ДОМОМ

Одразу після одруження з іноземцем ваше життя докорінно змінюється. Захоплення новою країною та ейфорія не замінять суму за родиною, друзями, жартами чи врешті-решт за рідними вулицями.

"Переїзд в іншу країну/культуру — це дуже стресово, — ділиться Тетяна із Львівської області, яка вийшла заміж у штат Айдаго. — Всі дівчата, що побували в ролі закордонної нареченої у США, скажуть, що самотність — це дуже велика проблема".

У моменти особливого суму за родиною з’являється спокуса спрямувати свій гнів на найближчих людей — розповідає Елізабет, яка приїхала до США з Німеччини. "У вас може з’явитися спокуса — шукати винного у вашій втраті. І кого звинувачувати найлегше? Звісно, особу, яка вас "вивезла з рідної країни".

На жаль, я звинувачувала чоловіка. Минув десь рік після переїзду, поки я зрозуміла, що тут з ним я насправді здобула, а не втратила", — розповідає Елізабет, яка нині мешкає у штаті Мериленд. "Я дуже вдячна за терпіння мого чоловіка-американця", — каже німкеня.

Тим, хто переживає подібні емоції, вона радить пам’ятати, що рішення переїхати в іншу країну — це ваше рішення. І ваш чоловік є поруч, щоб вас підтримати.

СТАТУС ІНОЗЕМЦЯ — НАЗАВЖДИ

Після переїзду до США ви назавжди (за надзвичайно рідкісними винятками) залишитесь "людиною з акцентом". Будьте готові, інколи вас сприйматимуть не за характером, а за походженням. Американці часто починають розмову з питання: "Ви звідки?"

Елізабет розповідає: "У мене є німецький акцент. Часто помічаю, що на початку людина до мене посміхається, починає зі мною розмовляти, поки не зрозуміє, що я — іноземка. Після цього є два варіанти: одні закінчують розмову. Інші навпаки — хочуть знати про мене більше".

Будьте готові, інколи вас сприйматимуть не за характером, а за походженням. Американці часто починають розмову з питання: "Ви звідки?"

Схожий досвід мала Анастасія з Полтави. Жінка переїхала до Колорадо 10 років тому і зізнається, що на початку не всі американці вірили в її щирі наміри. "Деякі його друзі не вірили у наші тривалі стосунки. Вони говорили моєму тоді майбутньому чоловікові, що мене цікавлять лише імміграційні папери", — каже Анастасія.

Наталія з Волині, яка наразі живе в Нью-Джерсі, також відчувала потребу доводити американцям, "що не всі українські дівчата зухвалі і нечесні, не всі "юзери", які шукають лише вигоду у всьому. Я була самостійною фінансово, мала позитивний підхід до життя, була легка в спілкуванні, але не легкодоступна", — розповідає Наталія.

Киянка Тетяна (з Вірджинії) навіть виробила рецепт від подібних випадків. "Часом у новій компанії стикаюся зі стереотипним ставленням до себе як до дружини-іммігрантки зі Східної Європи з боку американців. Вони автоматично припускають, що я малоосвічена домогосподарка, яку ледь не поштою виписали.

На цей випадок у нас з чоловіком заготовлений прийом: ми заводимо розмову про те, хто як познайомився зі своїм подружжям. Оскільки ми познайомилися, коли я проходила практику на CNN під час навчання в американському університеті, то їхнє ставлення змінюється негайно: на мене по-іншому дивляться, по-іншому розмовляють, і я тут же стаю однією з них".

Жінки рекомендують: варто зрозуміти для себе, що іноземний акцент та походження насправді є великою вашою перевагою.

ТРУДНОЩІ З ГУМОРОМ

Справжній виклик для багатьох іммігрантів з пострадянського простору — це зрозуміти американський гумор. "Нерозуміння американського гумору пов'язане з незнанням американської культури і фільмів, гумористів, які висловлюються про тутешніх знаменитостей чи минулі події", — ділиться досвідом Наталія з Нью-Джерсі.

Жінка зізнається, вона досі — після 19 років життя у США — не розуміє так званий "туалетний гумор" або "коли люди різних національностей жартують один з одного. Мені здається, що деякі з таких жартів або непристойні, або расистські, я особисто до такого не звикла".

Крім того, Наталію чоловік мотивував позбутись деяких, як вона каже, "радянських звичок". "Мені довелось тут більше усміхатися (це добре), більше казати "дякую, прошу, люблю" (раніше я була більш закритою і холоднішою). Навчилася не боятися першою знайомитися, заводити розмову. А ще я перестала носити хутро, тому що мій тоді ще бойфренд заявив, що не дозволить, аби його друзі бачили, що на мені — мертва тварина", — розповіла українка, яка родом з Волині.

А Тетяні з Айдаго "важкувато було звикнути до індивідуалістичної культури в спілкуванні — люди тут люблять багато говорити про себе. Мені здається, що у нас це не зовсім порядно".

ЗНАЙТИ СВОЄ МІСЦЕ У ГРОМАДІ І НОВІЙ СІМ’Ї

У новій країні вас ніхто не знає. Всі ваші здобутки минулого — чи то "золота медалістка", чи "її мама має ресторан", або "дідусь був відомим артистом" — в новій країні все це не має значення. Вам потрібно будувати репутацію з нуля.

Це може бути добре або погано. У кожного по-своєму. Багатьом допомагає активна участь у житті громади — волонтерити, ходити до церкви чи просто спілкуватися із сусідами.

Всі ваші здобутки минулого — чи то "золота медалістка", чи "її мама має ресторан", або "дідусь був відомим артистом" — в новій країні все це не має значення

"Що б я порадила собі, якби повернутись назад у часі? Налаштувати роботу онлайн на відстані. А ще перевірити, чи в майбутнього чоловіка хороші стосунки з друзями та родиною. Мати варіанти на випадок, якщо раптом щось піде не так — план Б. І почуватись більш впевнено, бо вихід завжди є", — розповідає Тетяна, яка через кілька років після заміжжя розлучилась з американським чоловіком, і тепер успішно створює самостійне життя.

Киянка Наталія вийшла заміж у Північну Кароліну за чоловіка, в якого мама "на сто відсотків підпадала під визначення так званої мами-квочки". Жінка фактично вийшла заміж за "чоловіка та його маму".

"Мама з перших хвилин нашого подружнього життя жила з нами, і переїзд до іншого міста ситуації не змінив. Іноді ви виходите заміж не лише за одну людину, іноді ви отримуєте комплект, у вигляді чи то мами, чи то тата, чи інших несподіваних родичів", — розповідає Наталія.

ЯК ЗРОЗУМІТИ УКРАЇНЦЯ

Тетяна переїхала з радянського Тернополя у штат Орегон у 20-річному віці. Тут здобула освіту. Заміж вийшла, коли вже повністю асимілювалась. Втім, каже жінка, культурна різниця в сім’ї все одно була відчутною. Відтак її чоловік-американець відчував потребу краще зрозуміти дружину-українку.

"Моєму чоловікові треба було більше пристосовуватися. Після знайомства зі мною він взяв клас з української культури, тоді Єльський університет мав програму українських студій", — ділиться досвідом жінка. "Йому було цікаво більше дізнатись про мене, про мою країну, тим більше, що його цікавили серйозні стосунки", — розповіла Тетяна.

Чоловік волинянки Наталії народився і виріс в Брукліні (Нью-Йорк). "Його батьки — емігранти з Гаяни (Південна Америка). Ми — українці. Ні він, ні я нічого не знали про ті країни, звідки ми походили. І це не мало жодного значення. Згодом, мій чоловік став великим патріотом України, а я навчилась спілкуватись з його друзями різних національностей і віросповідань".

ЖИТТЯ З НУЛЯ

Переїхавши до нової країни, ви починаєте життя спочатку. Багато з того, що ви навчилися на батьківщині, можливо, вам більше ніколи не знадобиться. Утім, що в новій країні обов’язково треба зробити — це навести лад з фінансами та освітою.

У США кожна окрема людина повинна створити собі кредитнy історію (якщо ви хочете колись купити авто чи власний дім). Потрібно навчитись страхувати все, що у вас є, включно з вашим здоров’ям та життям.

Переїхавши до нової країни, ви починаєте життя спочатку. Багато з того, що ви навчилися на батьківщині, можливо, вам більше ніколи не знадобиться

Українську освіту, швидше всього, потрібно буде конвертувати в американську. Для цього потрібно довчитись і заплатити за це американську ціну. Будьте готові, що ваш український диплом у США можуть не визнати взагалі, і можливо, доведеться вчитися в американському коледжі спочатку.

Світлана з Іллінойсу здобула юридичну освіту ще в Україні. Однак, після імміграції до США змушена була вчитися знову кілька років, щоб здобути диплом спеціаліста з права.

Ми з респондентами зібрали список питань, які бажано обговорити з майбутнім чоловіком-іноземцем перед тим, як вийти заміж:

  • Якою ви бачите вашу сім’ю — з дітьми чи без
  • Які мови буде вивчати ваша дитина, якою мовою ви говоритиме з дитиною вдома, якою мовою дитячі книжки купуватимете
  • Чи ваша дитина ходитиме в українську школу (це вимагає від батьків додаткових зусиль та фінансів)
  • Яку релігію будуть сповідувати ваші діти, як до цього ставиться його родина
  • Чи ваших дітей можна буде хрестити (моя знайома українка вже 8 років не може хрестити своїх двох дітей, тому що її чоловік — проти)
  • Яку їжу у вашому домі заборонено їсти? (обов’язково це виясніть до заміжжя, ви можете бути здивовані)
  • Чи ваш чоловік дозволятиме вам вивозити дітей з країни без нього?
  • Чи готовий ваш чоловік почати вивчати українську мову, що допомогло б йому і вашим майбутнім дітям зрозуміти вас, вашу культуру, спростить подорожі на вашу батьківщину.

Вийти заміж за чоловіка-іноземця для мене було одним з найкращих рішень всього життя. Але жити з іноземцем — важко.

Він ніколи не зрозуміє, що це таке — копати картоплю в дитинстві на селі. Або чому той коричневий портфель у школі був таким особливим, коли мама його дістала "по великому блату" на базі в радянські часи. Або чому в радянські часи ти тримала дві часточки мандарина цілий день у кишені, аби принести їх братові після школи. Про це ви можете ностальгувати з рідними, коли відвідуватимете їх на батьківщині. А за кордоном у вас — нове життя. З нуля.

Передруковується з дозволу Української служби "Голосу Америки"

Залиште свій коментар

Вибір редакції