Алевтіна Шавлач: Пампуха

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Книжка для підлітків про цькування однокласників та протистояння цьому.

Ця повість - про сучасне життя тінейджерів, де булінг стає звичним явищем. Школярку Ганю прозвали Пампухою - її шкільне життя стало схожим на серіал жахів. Проте дівчина знаходить в собі сили протистояти агресії. Із уривком із книжки від ВЦ "Академія" можна ознайомитися на сайті:

***

Вони взяли таці й пішли до віконця роздачі. За хвилину їдальню почав наповнювати гамір — учні всідалися за столики.

Ганя із Сашком ледь встигали розставляти посуд. Від смачних запахів їй паморочилося в голові. Вже не могла дочекатися, коли закінчать роботу і їх винагородять обіцяним смачненьким.

Аж раптом до їдальні ввалився Давид.

— Еге-ге, чувачело! — гукнув до Сашка і зайняв столик. — Влаштуй-но і мені полянку!
— О, братан, здоровий був! — відізвався весело Сашко.
— І про мене не забудь! — за Давидом з’явився й Ромко.

У Гані всередині наче щось обірвалося: «Зараз почнеться…». Вона мимоволі зіщулилася і пішла у протилежний куток їдальні. Але Сашко, як на зло, помітив її маневр.

— Ганю, ти чого поперлась у той бік? Ще тут не всім подано!
— О, Пампуха! — гиготнув Ромко.
— Ти що, її знаєш? — Сашко поставив перед хлопцем тарілку.
— Ще б не знати! В одному класі з цією жирухою вчимося.

Сашко помітно напружився.

— Ганю, ти йдеш чи ні? — різкіше покликав він.
Вона опустила очі й попрямувала до хлопців.
— І як це ти, братело, з нашою Пампухою витримуєш тут? — підсміюючись, почав Ромко.
— А що? — насторожено озвався Сашко.
— Та нічого. Просто дивуюся, як вона тебе ще не зжерла!

Ганя підійшла й поставила на стіл тацю, вдаючи, ніби сказане її зовсім не зачіпає.

— У мене питання, Пампухо! — озвався Давид. — Що ти ладна зробити за максі-піцу?
— Вам чай чи какао? — вдаючи, ніби сказане її зовсім не стосується, запитала в хлопців.
— А мене цікавить, Пампухо, — озвався Давид, — що ти ладна зробити за максі-піцу?
— Вам чай чи какао? — не звертаючи уваги на сказане, повторила питання.
— Що за максі-піца? — втрутився Сашко. — Це піца ХL чи що?

Гані здалося, що він умисно спробував відволікти хлопців. Але увагу тих двох відвернути було не так-то просто. Вона це вже добре знала.
— Це піца, яку спецово роблять для жиробасин, — знущально кинув Ромко.
— Улюблений розмір нашої Пампухи, — Давид виклав на стіл лікті. — Ну то як, сальна? На що ти ладна заради максі-піци? Якщо я харкну зараз у цей чай, ти його вип’єш за піцу?
— А в дупу мене поцілуєш? — шпигнув Ромко. — Я тобі за таке й дві максі-піци куплю.

Ганя стисла зуби. Яке дурнувате й водночас мерзенне приниження! А найболючішою була присутність Сашка… Хай би як її кривдили ці двоє засранців, але не тоді, коли він стоїть поруч і все чує!

— Не кажете, то я за вас сама вирішу, — виставила перед ними склянки з какао й зібралася йти геть.
— Диви, яка борза! Розігналася! Ти тут маєш нам усім прислужувати, — не вгавав Ромко.
— Сачконути хоче. Так не годиться. Тре нашу Пампуху провчити, — підтримав Давид.

Ухопив склянку, підскочив до Гані й вилив їй на голову солодке тепле какао. Від несподіванки вона впустила з рук тацю й та гучно бемкнула об підлогу. У Ганювп’ялося з десяток ущипливих поглядів.

— Придурки! — голосно скрикнула, ледь стримуючи сльози.
— Бідолаха, — єхидно скривився Ромко. — Завжди так засмучується, коли хавка чи питво дарма пропадає. Не маєш ти серця, братан!

Усі зареготали. Навіть Сашко засміявся. Хоча Гані той його сміх здався якимось штучним, награним.

Залиште свій коментар

Вибір редакції