"Чорні" колекціонери. В Україні виявили тотальне й дуже масштабне розкрадання стародруків із музеїв

"Чорні" колекціонери. В Україні виявили тотальне й дуже масштабне розкрадання стародруків із музеїв

Фото: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського / Facebook

У Львові викрали понад дві сотні стародруків.

Україна стала ресурсом для нелегальних торговців скарбами. Кількість зниклих цінних стародруків уже міряють вантажівками.

Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

ЛЬВІВ

Співробітниця музею давньої книги Віра Фрис несе у руках ключі від неймовірних коштовностей. Без перебільшень - справжніх скарбів нації. Вони - у приміщенні, яке, правда, ніби позашлюбне дитя розкішної архітектури Львова та радянського масбуду. Сіру двоповерхівку, зведену у 80-х, одразу й не побачити на території старовинного Палацу Потоцьких. Воно мало бути тимчасовим. Колись заплановане під роздягальні з душовими для будівельників підземного трамваю. Зараз тут - музей давньої книги.

Вузькі та півтемні коридори з кімнатами, де давно не було відвідувачів. Це усе охороняє поліцейський. Кажуть, навіть мають сигналізацію. Хоча, здавалося б, що тут, на перший погляд, узагалі охороняти? Тут - нікого. Лише холод. Він, либонь, пробирається і за металеві двері. Без ручки, вони зачинені на ключ та звичайнісінький замок. Біля нього звисають дерев’яні дощечки з пластиліном. Це – для печаток. Вони тут – щось ніби останнього слова у науці і техніці охоронних систем.

"То є відтиск на те, щоби сторонній не зайшов без мого відома. Це є оці ворота в фонди", - говорить Віра Фрис.

За дверима – мільйони доларів у вигляді старовинних книжок, велика частина з яких нещодавно кудись зникла.

"Уявіть собі, що хтось передає магазин. І в цьому магазині, за документами, є шість ящиків горілки. Я дивлюся – а їх є три. Я маю логічно запитати: а де ще три ящики горілки, дорогі мої?", - каже директор Львівської нацгалереї мистецтв Тарас Возняк.

Торік він перейняв під керівництво не магазин, а цілу національну галерею мистецтв Львова. У її структуру входить і цей музей книги. Під зниклою горілкою – метафоричною – директор має на увазі зовсім не хмільний напій.

"224 стародруки відсутні – із тисячі. Тобто кожен четвертий стародрук – відсутній. Випадок – абсолютно унікальний", - зазначає Возняк.

Стародруки – книги, видані до 1800 року. Вони пережили війни, революції, окупації чужоземцями. Усе – щоби через сотні років зберігатися не за сімома замками суперсховищ, а у радянських тимчасових душових. Пропажа дорогоцінних фоліантів це вже не проблема, а катастрофа всеукраїнського масштабу, кажуть науковці.

КИЇВ

"Ці скарби – безцінні. Без перебільшення", - каже директор Інституту книгознавства Нацональної бібліотеки ім. Вернадського Галина Ковальчук.

"Тут є гравюра з Лукою. Є друкарська марка. На відміну від московського "Апостола", є післямова, в якій Іван Федоров розказує про історію друку книги", - говорить заввідділу стародруків та рідкісних видань Нацбібліотеки ім. Вернадського Наталія Бондар.

Це - одни із тих самих скарбів нації. Омріяна здобич для будь-якого колекціонера. Оригінальний примірник "Апостола". 1574-го року у Львові його видав знаменитий батько-засновник українського друкарства Іван Федоров. Таких примірників у всьому світі – менше сотні. Інший "Апостол", тільки виданий у Москві на десять років раніше за львівський, 1564-го. Саме московського торік викрали із бібліотеки Вернадського, що в Києві.

"Для нас це – дійсно трагедія", - каже директор Інституту книгознавства Нацбібліотеми ім. Вернадського Галина Ковальчук.

Мисливець за старовиною провернув цілу спецоперацію. Криючись за фальшивими документами, назвався співробітником СБУ. Нібито прийшов перевірити, чи у бібліотеці на місці цінні видання.

"Зараз є величезний загін людей, які спеціалізуються на цьому, які на цьому заробляють. Книги на чорному ринку продаються дорожче. Оскільки там специфічні замовлення, ніж книжки на аукціонах", - ЗАЗНАЧАЄ Галина Ковальчук.

Приміром, 2014-го на популярному британському аукціоні "Крістіс" московський примірник "Апостола" продали за понад 100 тисяч фунтів. А ось міністр внутрішніх справ Арсен Аваков звітує в Інтернеті: викраденого 2016-го "Апостола" з київської бібліотеки таки знайшли. Саме перед тим, як його зловмисники сторгувалися продати за 100 тисяч доларів до Росії. Збувачів затримають. Але коштовний стародрук, після півтора року з моменту викрадення, бібліотекарям так і не віддадуть. Усе з'ясовують, чи справді бібліотечний.

Полювання на старовину: з українських музеїв старожитності викрадають вантажівками

Полювання на старовину: з українських музеїв старожитності викрадають вантажівками

ЛЬВІВ

У львівській нацгалереї теж є коштовний "Апостол" Федорова. Точніше, був.

"Ви уявляєте собі, що таке стародрук? Ну, це десь приблизно ось така книга (показує). Це – величезні книжки. 224 такі величезні книжки – це два мікробуси книжок", - каже директор Львівської нацгалереї мистецтв Тарас Возняк.

Як із державного сховища безслідно "виїхали" два мікроавтобуси зі скарбами? Їх загальну вартість експерти навіть не насмілюються оцінити остаточно. Лишень запевняють, що це мільйони і мільйони доларів.

"Безсумнівно, мова іде, очевидно, десь про такі суми", - каже Тарас Возняк.

Пропажу на мільйони виявила спецкомісія науковців. Заступивши на посаду директора 2016-го, Возняк організував звірку усіх цінностей, які зберігають у фондах галереї. До цього належної звірки тут, чомусь, не бачили років шість.

"Хтось "тягнув ґуму. Можливо, знали про реальний стан. Можливо, пробували змінити чи ховати кінці у воду", - зазначає директор Львівської нацгалереї мистецтв.

Окремі працівники галереї, які до 2016-го відповідали за цінності у фондах, ймовірно, підтасовували дані про справжню кількість експонатів.

"Були переписані просто акти звірки у музеї книги. Переписані – ну, як ніхто нічого не звіряв. Була спроба подати фальшиві результати до Міністерства культури", - говорить Возняк.

Будь-яка книга має своє, як кажуть науковці, обличчя. Це може бути дещо затерта назва, плямка на аркуші, пошкодження на палітурці тощо. Кожна ця деталь вноситься у спеціальну наукову картку. Книгу також необхідно сфотографувати, аби, за необхідності, безпомилково ідентифікувати. Хоча сфотографований екземпляр - радше виняток. Злодіям це лише на руку.

"Ті картки, які ми виявили під час звірки в музеї книги, – виявилися переписаними", - зазначає Возняк.

Тобто хтось завідома позбавив книгу її "обличчя". Тепер навіть якщо зниклий стародрук раптом знайдуть, але у його наукову картку заздалегідь внесені невідповідності, буде вкрай важко або узагалі неможливо довести, що коштовність – крадена. Працювали профі.

"Кожен стародрук кілька днів описується", - пояснює співробітниця музею давньої книги Віра Фрис.

Вона ще в далеких 70-х власноруч вписувала у наукові картки відомості про чимало стародруків. Їх згодом передали саме у цей музей. Здавалося б, за довгу кар'єру мала бачити все. Але результати звірки її шокують. Бо ця історія для неї – не лише детектив, а й особиста драма. Підозрювана у зникненні стародруків – її колега.

"Тільки вона мала ключ. І тільки вона мала металеву печатку, якою вона опечатувала це приміщення", - каже Возняк.

Вона - це Лариса Сапська. Звинувачення на її адресу – у ймовірній дотичності до пропаж - дуже серйозні. Загалом за цими обставинами у поліції Львівщини порушено п’ять кримінальних проваджень. Тривалий час намагатимуся зв'язатися з нею. Та спершу слухавку ніхто не підніме. Згодом – абонент узагалі буде не доступний.

Навдивовижу, мовчать й львівські поліцейські. Проігнорують і письмові, і телефонні прохання прокоментувати хід розслідувань. Та, здається, всі держструктури грають у мовчанку. А вповноваженим чиновникам - від силовиків до Мінкульту - таки треба пояснити, хто ж винен і що робити? Бо викрадення національних скарбів, здається, поставлено на потік.

КИЇВ

"Проблема така не тільки зі стародруками. Така проблема – набагато ширша. Вона взагалі є з музейним фондом", - стверджує колекціонер Леонід Комський.

Він - авторитетний експерт у старожитностях. Знає і як їх купують, і продають. Розжитися цінним предмет минувшини, крім похизуватися, ще й вкрай вигідне вкладання грошей. У рази краще за нерухомість. Бо тут старіння приносить лиш більший дохід. Щодо зниклих стародруків із фондів Львівської нацгалереї, антиквар озвучує свою версію:

"Я думаю, шо це все було до 2008 року".

Але чи так це? На сайті Мінкульту можна відшукати три спецкаталоги - офіційні переліки культурних цінностей, викрадених із державних фондів. Проте серед офіційних даних Мінкульту інформація про зниклі стародруки саме зі львівської галереї мистецтв немає.

ЛЬВІВ

"Це ж не поодинокий випадок. Були пропажі майже в таких самих об’ємах і в інших музеях. Тільки там мовчать, в основному", - каже Тарас Возняк.

Це може означати одне. У самому міністерстві десятиліттями не знають, які саме, де і скільки точно старожитностей є у держфондах країни. Таку гіпотезу фактично підтверджує і саме Міністерство культури у відповіді ТСН.Тижню:

"…інформація про звірення стародруків галереї до 2007 року в Мінкультури відсутня, оскільки заклад перебував у сфері управління Львівської обласної ради. В період від 2007 до 2017 рік матеріали щодо проведення звірення стародруків до Мінкультури не надходили".

Застаріла система опису історичних коштовностей, халатність у проведенні їхнього аудиту, надслабка система охорони - це і ще довгий-предовгий перелік негараздів цілої системи манить мисливців за скарбами. Як помітно з останніх пропаж, особливий апетит - до кириличних стародруків.

КИЇВ

"Ну, ви розумієте, де ними можуть цікавитися. У Росії", - пояснює колекціонер Леонід Комський.

Це підтверджує версія офіційного слідства. Викрадений 2016-го із бібліотеки імені Вернадського "Апостол" злодії націлювалися збути саме до Росії. В Інтернеті без труднощів можна знайти пропозиції придбати кириличні стародруки. Ціни – як у декілька десятків, так і в сотні тисяч. Пропозиції - в гривнях.

"Якщо річ якась крадена – вона коштує набагато дешевше. Її майже неможливо продати", - говорить заввідділу стародруків та рідкісних видань Нацбібліотеки ім. Вернадського Наталія Бондар.

Тому якщо з державних фондів зникає щось конкретне, то, мовляв, 99% - під чиєсь замовлення. І хто, у такому разі, перешкодить грабіжникам?

"На жаль, держава згадує про нас, тільки коли стається крадіжка",- нарікає директор Інституту книгознавства Нацбібліотеми ім. Вернадського Галина Ковальчук.

Бібліотека ім. Вернадського є об’єктом культурного надбання нації. Тут загалом – понад 15 мільйонів книг. Лише в одній залі – близько 40 тисяч стародруків.

"Але є в нас стародруки і в інших відділах. І загалом це вийде до 200 тисяч стародруків", - каже Галина Ковальчук.

Скільки це може сягнути у валюті - тут не рахують. Бо рахувати втомишся. Мова, знову ж, про мільйони. Водночас, кажуть бібліотекарі, їм лише через півтора року після викрадення "Апостола" виділили кошти на закупівлю кількох камер відеоспостереження та додаткову рамку-детектор при вході до приміщення. Це, для порівняння, те ж елементарне обладнання, яке є чи не у кожному звичайнісінькому супермаркеті.

ЛЬВІВ

"Ви бачите тут комп’ютер? Комп’ютера немає навіть", - нарікає співробітниця музею давньої книги Віра Фрис.

Це уже "хизуються" львівські музейники. Стародруки, між іншим, вимагають спеціального температурного режиму зберігання.

КИЇВ

"Ви бачите, як холодно в читальному залі – у нас не вистачає грошей навіть на опалення приміщення. А від цього теж будуть страждати книги", - пояснює директор Інституту книгознавства Нацбібліотеки ім. Вернадського Галина Ковальчук.

ЛЬВІВ

Тим часом директор Львівської нацгалереї повідомив про чергове недорахування у фондах. Більше 600 різних унікальних творів мистецтва - не лише книг. Зникли цінності від XVI до XX століття. І ніби напророкує: "Це ще ж не кінець, це ще далеко не кінець історії".

Андрій Орляк

Повʼязані теми:

Наступна публікація