Деніел Сіґел та Тіна Брайсон: Секрети мозку. 12 стратегій розвитку дитини

Деніел Сіґел та Тіна Брайсон: Секрети мозку. 12 стратегій розвитку дитини

Книжка відомих психотерапевтів стала бестселером New York Times і Amazon.

Видання розраховане на батьків, вихователів, учителів, однак книжку можна читати разом із дітьми: як зауважують видавці, воно допоможе навіть дошкільнятам зрозуміти себе, свої почуття та поведінку, а отже — вони зможуть навчитися самоконтролю.

У "Нашому форматі" запевняють, що дванадцять стратегій, викладених у книжці, підкажуть, як виховати успішних, турботливих, упевнених у собі дітей. Із уривком можна ознайомитися на сайті:

***

Побудова сходів психіки

Інтеграція верхнього та нижнього поверхів мозку

Одного дня Джил почула крики та шум зі спальні свого шестирічного сина Гранта. Чотирирічна Грейсі знайшла коробку скарбів свого брата й узяла його «найрідкісніший кристал», який згодом загубила. Джил нагодилася саме тієї миті, коли Грейсі злісно промовила: «Це лише тупий камінь, і я рада, що загубила його!».

Джил побачила свого маленького сина зі стиснутими кулаками й червоним обличчям. (У вас, напевно, були такі моменти, коли дитина ледь стримує себе, щоб не озвіріти.) Ще можна врятувати ситуацію та вирішити проблему в мирний спосіб. Інакше ситуація розвиватиметься в іншому напрямку й перейде в хаос, анархію та навіть насильство.

І все це залежить від того, чи зможе ваша люба дитина контролювати свої імпульси. Заспокоїти свої сильні емоції. Прийняти правильне рішення.

Джил одразу ж зрозуміла, що відбудеться: Грант втрачав контроль та не збирався приймати правильне рішення. Вона бачила лють у його очах і чула, як варварське гарчання виривалося з його горла. Вона повільно, крок за кроком, наближалася до сина, поки він долав кілька метрів у напрямку до сестри. На щастя, Джил рухалася швидше та перехопила Гранта до того, як він досяг Грейсі. Вона взяла його на руки і тримала доти, поки він дико молотив кулаками й ногами. Грант увесь цей час несамовито верещав. Коли він, нарешті, перестав битися, Джил відпустила його. Крізь сльози він поглянув на сестру, яка насправді любила й обожнювала його, а тоді спокійно промовив: «Ти найгірша у світі сестра».

Після того, як Джил розповіла Дену цю історію, вона пояснила, що саме остання фраза глибоко вразила Грейсі, і дівчинка почала плакати. Саме такої реакції й очікував Грант. Проте Джил була рада, що тієї миті вона була поряд із дітьми, адже син, цілком імовірно, міг завдати сестричці не лише емоційного, а й фізичного болю. Вона, як і чимало інших батьків, запитала в Дена про одне: «Я не можу бути поряд зі своїми дітьми щомиті. Як мені навчити їх поводитися належним чином і контролювати себе, навіть тоді, коли мене немає поруч?».

Однією з найважливіших навичок, які ми можемо сформувати у своїх дітях, є прийняття правильних рішень у надзвичайно емоційних ситуаціях, схожих на ту, що відбулася з Грантом. Ми хочемо, щоб вони зачекали перед тим, як діяти, щоб оцінили можливі наслідки, подумали про почуття інших людей, зробили етичні й моральні висновки. Й іноді вони поводяться добре, і ми можемо ними пишатися. Але іноді — ні.

Що змушує наших дітей поводитися за одних ситуацій розумно й виважено, а за інших — неадекватно? Чому іноді нам хочеться погладити дитину по голівці, а іноді — безпорадно опустити руки? Що ж, для цього є вагомі причини, які ґрунтуються на тому, що відбувається у верхній та нижній частинах мозку дитини.

Сходи психіки: інтеграція верхнього й нижнього поверхів мозку

Ми можемо говорити про мозок у різний спосіб. У розділі 2 ми зупинялися на його двох півкулях, лівій та правій. Тепер подивимося на мозок згори вниз або, насправді, знизу вгору.

Уявіть, що ваш мозок — це будинок із нижнім та верхнім поверхами. Нижній поверх містить мозковий стовбур та лімбічну систему, розміщену в нижній частині головного мозку, від верхньої частини шиї до перенісся. Учені говорять, що ці нижні частини примітивніші, тому що вони відповідають за базові функції (як-от дихання та моргання), за вроджені реакції та імпульси (наприклад, захист та реакція), а також сильні емоції (приміром, гнів та страх).

Щоразу, коли ви інстинктивно здригаєтеся, тому що під час гри Молодшої ліги м’яч летить на трибуни, ваш нижній поверх мозку виконує свою роботу. Те саме відбувається, коли ви червонієте від злості, тому що після двадцятихвилинної спроби переконати ваше дошкільня в тому, що на прийомі в стоматолога не буде страшно, лікар заходить у кабінет і повідомляє, стоячи навпроти вашої дочки: «Слід уколоти їй знеболювальне». Ваша злість — поряд з іншими сильними емоціями, тілесними функціями та інстинктом — з’являється з нижнього поверху мозку. Це схоже на перший поверх будинку, де задовольняється багато основних потреб сім’ї. Ви майже завжди тут знайдете кухню, їдальню, ванну кімнату тощо.

Верхній поверх вашого мозку зовсім інший. Він складається з кори великих півкуль, які мають безліч зон, зокрема ту, що розташована безпосередню за вашим чолом і називається середня прифронтальна кора. На відміну від базового нижнього поверху мозку, верхній поверх розвиненіший та може надати вам повніше бачення світу. Ви можете уявити його, як залиту світлом навчальну лабораторію чи бібліотеку на другому поверсі будинку, у якій безліч вікон та скляний дах, завдяки яким ви бачите все чіткіше. Саме тут відбуваються складні психічні процеси, як-от мислення, уява та планування. Тоді як нижній поверх мозку примітивний, верхній досить складний, він контролює мислення вищого порядку та аналітичні процеси. Завдяки своїй досконалості та комплексності він відповідає за більшість якостей, які ми хочемо бачити в наших дітях:

• прийняття обґрунтованих рішень та планування,

• контроль над емоціями та тілом,

• самопізнання,

• співпереживання,

• мораль.

Дитина, у якої верхній поверх мозку функціонує належним чином, демонструватиме найважливіші якості розвиненої та здорової людини. Ми не говоримо, що вона буде надлюдиною й ніколи не поводитиметься як дитина. Проте коли верхній поверх мозку вашої дитини добре працює, вона може керувати своїми емоціями, передбачати наслідки, думати, перш ніж діяти, і розуміти почуття інших — усе те, що допоможе їй досягти успіху в різних сферах свого життя, а також допоможе виживати своїй сім’ї серед щоденних проблем.

Як і слід було очікувати, людський мозок працює краще, коли верхній та нижній поверхи інтегровані один з одним. Отож батьки повинні допомогти побудувати та зміцнити символічні сходи, що з’єднають верхній та нижній поверхи мозку так, щоб вони могли злагоджено працювати разом. Коли існують сходи, які бездоганно функціонують, верхня та нижня частини мозку буде вертикально інтегрована. Це означає, що верхній поверх мозку може спостерігати за тим, як справи в нижнього, і допомагати заспокоювати сильні реакції, імпульси та емоції, які там виникають. Але вертикальна інтеграція працює також і у зворотному напрямку, оскільки нижній поверх мозку та весь організм (фундамент будинку) роблять важливий внесок у роботу мозку «знизу-вгору». Зрештою, ми не хотіли б, щоб важливі рішення на верхньому поверсі мозку ухвалювались у «вакуумі» — без впливу емоцій, інстинктів та потреб тіла. Навпаки, нам слід урахувати наші емоційні та фізичні відчуття, які виникають унизу, перш ніж використовувати верхній поверх мозку для прийняття рішень про подальші дії. І в цьому випадку інтеграція дає змогу вільно рухатися між нижніми та верхніми частинами нашого мозку, допомагає вибудувати сходи, щоб різні частини мозку були скоординовані та працювали разом, як єдине ціле.

Повʼязані теми:

Наступна публікація