Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Український нон-фікшн успішного підприємця Олега Курченка. Про мистецтво бачити й розуміти деталі

У доробку Олега Курченка – низка статей із маркетингу й менеджементу.

Автор доступно, наочно та з почуттям гумору розповідає про мистецтво бачити й розуміти деталі, допомагає зрозуміти бізнес-процеси, пропонує прості інструменти досягнення ефективності та нейстралізування ризиків, незалежно від масштабів бізнесу.

Книжка  "Деталізм. Впевнене завтра" - український нон-фікшн успішного підприємця, яку випустив Видавничий центр "Академія"  про правильне ставлення до найважливіших деталей підприємницької діяльності. Їх осмислення привело автора книжки до обґрунтування деталізму як методології пізнання обставин діяльності, організування потоків інформації, ділових процесів і людей.

Кандидат медичних наук, розпочав свою кар’єру в медичній сфері у 1993-го. Має тривалий і успішний досвід у фармацевтичному бізнесі й маркетингу. Був представником, а пізніше – менеджером із продажів компанії Upjohn, США, паралельно займаючись науковою й викладацькою діяльністю. Також виконував обов’язки директора швейцарської компанії Рош Конс’юмер Хелс в Україні – одна з європейських лідерів в галузі безрецептурних лікарських засобів. Від 2005 року – засновник і директор фармацевтичної маркетингової компанії "Хелс Промоушн". 2008 року і дотепер – співзасновник і партнер-керівник компанії "ОмниФарма".

книжка  Деталізм. Впевнене завтра підприємця Олега Курченка Академія
academia-pc.com.ua

***

Уривок

Логічна одиниця деталізму

Незначні деталі зазвичай найважливіші.
Артур Конан Дойл

Припустимо, ви, повернувшись із службового відрядження, здаєте до бухгалтерії звіт про використання авансу. Абсолютно неважливо, яка форма звіту прийнята на підприємстві чи в країні. Головне, що будь-який авансовий звіт складають на підставі фіскальних чеків і/або платіжних квитанцій, де чітко зафіксовано, які витрати, на яку суму і коли здійснено. Уважний бухгалтер перегляне кожний рядок кожного чека чи квитанції і перевірить, чи відповідають витрати завданням відрядження. Більш того, він скрупульозно внесе кожен рядок з кожного чека до бухгалтерської програми, яка віднесе витрати на видатки і підрахує сукупний витрачений ПДВ. Отже, навіть не фіскальний чек, а окремий його рядок з чітко зазначеним товаром чи послугою є логічною одиницею деталізму.

Оскільки смішне запам’ятовується найлегше, наведу приклад із власної службової історії. Під час роботи на велику західну компанію мені були дозволені офіційні представницькі кошти, які спеціальна комісія списувала відповідним актом. Після однієї з вечірок у товаристві солідного бізнес-партнера я здав до бухгалтерії ресторанний рахунок, в якому значилися страви та алкоголь. І через деякий час офіс струснуло від нестримного реготу в фінансовому відділі. Виявилося, що спожиті нами коктейлі у чеку було позначено скорочено — однією лише назвою. В останньому рядку було:"оргазм 2 рази". Насміявшись, бухгалтер запропонувала мені або сплатити чек самостійно, або звернутися офіційно до ресторану за розшифрованими відомостями і додати їх до чека. Отак працює деталізм.

<…>

Важливо розуміти, що одна з характерних ознак логічно неподільних одиниць деталізму — їхня ідентифікація. Кожна одиниця в базі даних повинна мати ознаки, що відрізняють її від міріадів інших. Такою ознакою може бути цифровий код. І коли кожна зафіксована логічно неподільна одиниця може бути легко знайденою і вихопленою з масиву даних, стає очевидним те, що все зроблено правильно і система справді функціональна. Крім того, є змога порівняти будь-що з будь-чим зіставним. А це вичищає будь-яку справу до стану абсолютної прозорості. Завдяки цьому деталізм постає кілером яких завгодно тіньових схем.

Величезний внесок у деталізм вніс французький мислитель Жан Тіроль, відзначений 2014 року Нобелівською премією в галузі економіки. Він довів, що за допомогою математичних методів аналізу, вивчення найдрібніших логічно неподільних одиниць у складно заплутаних процесах, навіть у"каламутній воді" можна знаходити істину і давати відсіч спробам несправедливого збагачення або перешкоджати помилковим рішенням.

У 1999 році Жан Тіроль у співавторстві з Матіасом Деватрипоном опублікував статтю "Адвокати", подавши переконливі докази, що відсутність змагальності в суді неминуче призводить до вибіркового розгляду свідчень. Порівнюючи процес, де докази "за" і "проти" збирає одна неупереджена особа, з конкурентним процесом між звинуваченням і захистом, які шукають протилежні докази, вони встановили неможливість побудувати систему стимулів, здатних спонукати"неупереджену особу" бути неупередженою, тобто шукати об’єктивну істину. Тільки у процесі суперництва сторін можна відшукати весь набір доказів"за" і"проти".

Головний об’єкт наукового інтересу Ж. Тіроля, задля дослідження якого він створював численні моделі, — недосконалі ринки, де переважають змови та стратегічні ігри, спрямовані на полегшення корпоративного впливу. Посилення недосконалості ринків є сьогодні тенденцією світової економіки. Концентрація виробництва дає змогу досягати"економії на масштабі", зумовлює зниження собівартості продукції та послуг.

До появи цих досліджень уряди і регулятивні органи нерідко користувалися простими інструментами впливу на такі ринки: встановленням верхньої межі цін для компаній-монополістів, а також забороною співпраці компаній конкурентів у межах олігополій. Ж. Тіроль показав, що такі прямолінійні заходи не завжди дієві, а часто — шкідливі. Він запропонував гнучкіші моделі, які не загрожували небажаними побічними ефектами, давши цим відповідь на надзвичайно широкий спектр питань: якими повинні бути механізми регулювання існуючих монополій у фінансовій, транспортній чи телекомунікаційній галузі; наскільки глибоко варто втручатися у процес концентрації капіталу шляхом злиття та поглинання; як запобігати картельним змовам, які підривають основи ринкового встановлення цін.

Ж. Тіроль досліджував проблему звітності держчиновників і керівників держкорпорацій. За всієї складності описів і моделей його рекомендації є простими і лаконічними: кожна ініціатива, всі дії, що породжують конкретні наслідки, мають бути об’єктом незалежного аналізу; особиста відповідальність; обов’язкова винагорода або покарання за вдалі чи невдалі дії. (Виклад Сергія Іщенка). Чим це не деталізм?

А тепер приклад того, що не треба робити. Кожен учень середньої школи знає, що всі предмети складаються з хімічних речовин, кожна речовина — це сукупність молекул, а молекули складаються з атомів, які діляться на елементарні частинки. Можливо, і це ще не кінець ланцюжка. Однак, займаючись пошуком найдрібнішої логічно неподільної одиниці деталізму, не варто доходити до молекул та елементарних частинок, якщо це не хімія чи ядерна фізика. Мета не в максимальному подрібненні об’єкта, а в знаходженні початкового рівня, де зароджується вплив на актуальні для пізнання процеси. Наприклад, підприємцеві, який виготовляє меблі, зовсім не обов’язково занурюватися в хімічні відмінності вільхи від дуба... Найдрібнішою логічно неподільною одиницею деталізму скоріше за все буде окрема деталь, із сукупності яких монтують готовий виріб. Влучно про це сказав Альберт Ейнштейн: "Everything Should Be Made as Simple as, But Not Simpler" (Усе на світі треба розглядати так просто, як тільки можливо, але не простіше)."

Залиште свій коментар

Вибір редакції