Це трилер, в основі якого - не лише таємнича історія, а передусім - переживання й подолання сумнівів.
"Чужа" — дебютний роман Емі Джентрі, що побачив світ у США 2016 року. Цей трилер з елементами психоделіки про тяжкі пошуки істини, відчай і подолання сумнівів в Україні представляє "Фабула".
Вісім років тому Джулію, тринадцятирічну доньку Анни, викрав невідомий. Усі спроби розшукати дівчинку були марні, та одного вечора лунає дзвінок у двері, і на порозі з’являється майже доросла Джулія. Здавалося б — кошмар позаду, залишається радіти дивовижному порятунку. Але Джулія поводиться дивно, і у Анни виникає підозра, що ця дівчина — не її донька.
Із уривком можна ознайомитися на сайті:
Кертісу, найкращій людській істоті
Пролог
Джейн прокинулась і пошепки покликала:
— Джулія?
Навколо ліжка — лише стіни. Відколи два роки тому вони переселилися до нового будинку, у неї власна спальня, і Джейн уже не здається, що вентилятор зі стелі впаде на ліжко і покремсає її на шматочки. Павуки в темних кутках теж зникли. І взагалі — тим, кому вже виповнилося десять, не випадає перевіряти кімнату перед сном. Єдиним звуком,який, траплялося, будив її посеред ночі, було рівне дихання сонної Джулії. Коли вони ще жили в старому будинку, Джейн іноді звішувала ногу з верхнього
ярусу ліжка і хихотіла, поки Джулія не починала гніватися і прохати: «Тихо, Джейні, спимо!»
Ось і зараз вона заплющила очі, намагаючись не дивитися туди, де вгорі сходяться стіни і стеля. Але цей шум долинав з кімнати Джулії — жодного сумніву.
Джейн вислизнула з-під ковдри і спустила босі ноги на килим. У старому будинку дерев’яна підлога біля її ліжка була накрита циновкою, а зараз її ноги нечутно пірнули в густий ворс. Джейн тихенько прокралася до прочинених дверей і стала вдивлятися в темряву передпокою.
Праворуч у сутінку мерехтів світлий прямокутник дверей кімнати Джулії. Зачинені. Вони рідко спали із зачиненими дверима: у кімнаті Джейн було занадто жарко, а у Джулії завжди холодно. Мама бурчала, та повсякчас зачиняла на ніч двері до їхньої з батьком спальні, бо вони — дорослі.
Але зараз Джулія теж доросла, чи просто хоче здаватися дорослою, хоча їй лише тринадцять. Відтак почала зачиняти двері у свою кімнату.
Світлий прямокутник у далекому кінці холу здригнувся, збоку з’явилася виразна смужка світла. Двері до кімнати Джулії трохи відхилилися, чиїсь пальці обмацали одвірок. Не гаючи часу, Джейн шмигнула до вбиральні, сіла навпочіпки і причинила за собою двері. Але не повністю. Дивні пальці не виходили у неї з голови — вони трималися за одвірок зависоко, щоб належати
Джулії, і були завеликими для мами. Не були вони й татовими, у цьому Джейн теж чомусь була певна. І це непокоїло її найбільше.
Замружившись, Джейн прислухалася до тихих кроків у передпокої. Потім розплющила очі. З темряви свого притулку вона добре бачила, що відбувається у передпокої. Бачила кожну нитку килима, кожну тріщинку фарби на стіні і почеплений на неї
портрет олією, на якому була зображена маленька Джейн у дитячій сукенці, що сиділа на колінах у Джулії. Кроки наближалися.
У холі скрипнула мостина. Хазяїн незнайомих пальців уже на півдорозі до її спальні. Він почув скрип дверей? Чи божевільне калатання її серця?
І ось на килим ступила маленька боса нога. На нігті великого пальця — залишки рожевого лаку.
Джейн перевела подих. Це Джулія. Отже, Джейн помилилася щодо чужих пальців, але вони не виходили у неї з голови, немов павуки, що оселилися в темному закутку. Певна річ, це всього лише Джулія у своїй короткій нічній сорочці з Міккі Маусом. Це
вона йде до сходів повз спальню Джейн — мабуть, у кухню, щоб перекусити. Джейн полегшено сіла й обхопила руками обтягнуті піжамою коліна.
Та пальці повернулися: тепер вони тримали Джулію за плече, бгаючи тканину її нічної сорочки. Світле волосся старшої сестри заплуталось у вузлуватих кісточках. Лише зараз Джейн помітила, яка напружена сестра, а за мить побачила позаду Джулії високого на зріст чоловіка.
Джулія і незнайомець ступали повільно, як уві сні, його довга рука, густо вкрита волосинками, здавалася ланцюгом, що зв’язував їх обох.
«Прокинься! Прокинься! Прокинься!» — без голосу наказала собі Джейн, але нічого не сталося. Усе навколо застигло, немов у кошмарі, і сама вона теж не могла ворухнутися. Джулія та її страшний супровідник хоч і повільно, але все-таки дісталися до
спальні Джейн.
Крик завмер на губах дівчинки і провалився у шлунок, коли Джулія поглянула просто у вбиральню. Джейн дивилася на сестру з німим благанням: підкажи, підкажи, що ж мені робити, я готова виконати все — закричати, заверещати чи засміятися, якщо це жарт! Джулія просто не могла залишити її саму в цьому страшному сні. Якби тільки сестра ска зала, що робити, подала знак, Джейн би присяглася завжди-завжди слухатися її й ніколи на неї не скаржитися.
Не поворухнувши головою, Джулія підвела брови і значливо скосила очі на чоловіка позаду неї, потім швидко поглянула на Джейн, немов закликаючи сестру пильно подивитися на незнайомця і добре запам’ятати його. Але Джейн не хотіла дивитися на нього; в ту хвилину вона бачила лише Джулію. У супроводі чоловіка та дійшла до дверей спальні і, не зупиняючись, попрямувала далі. Аж тоді Джейн зрозуміла, чому Джулія рухається так дивно — в руці у чоловіка був довгий гострий ніж, що впирався в її спину нижче лопаток. Від цього Джейн і сама відчула укол вістря на власній спині. Було схоже на укус комахи, а її очі одразу ж наповнилися слізьми.
Джулія з незнайомцем були біля сходів, коли з горища долинув скрипучий звук. Джейн знала, що то потріскують балки перекриттів, але чоловік враз спинився і нервово поглянув угору. І тієї ж миті Джулія, немов скинувши чари, повернула голову до Джейн і приклала палець до губ, немов просила її мовчати.Джейн послухалася. Джулія рушила сходами вниз, за нею впритул спускався чоловік з ножем.Ось так, за словами єдиного свідка, я втратила свою доньку, вірніше, обох доньок — усе, що у мене