Поетична битва за Полтаву: як українські та шведські митці повертали місто на культурну мапу

Цього літа тут вперше відбувся фестиваль, який зібрав найвідоміших літераторів із чотирьох країн.

- Оля, ты видишь, кто это? Это Андрухович!, - жінка хапає за руку, очевидно, свою онуку і тягне до письменника посеред вулиці Соборності. Минає третій - останній - день Meridian Poltava. Здається, організаторам цього поетичного фестивалю поволі таки вдається втілювати в життя задану мету - повертати культурне життя до міста.

7000 відвідувачів, 23 події, 16 локацій, 41 учасник: від 8 до 11 червня на різних майданчиках міста можна було послухати літераторів з України, Швеції та Німеччини та Британії завдяки співпраці Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz та незалежного мистецького об’єднання Magnum Opus.

Юрій Андрухович не використовувати це фото
Юрій Андрухович (Meridian Poltava / Фото Олега Дубини)

Об’єднало учасників переосмислення Полтавської битви 1709 року - цю подію виводили з контексту звичної радянської історіографії та розглядали її значення для розвитку українсько-шведських відносин.

В перший день читання поезій відбуваються у Решетилівці - біля “шведського кургану”. Спекотно, запаморочливо пахне скошеною травою та шавлією, місцеві збираються на подію.

решетил
Фото Олега Дубини

“Написано, що якісь читання будуть”, - позаду на лаві всідаються літні жіночки, поправляють хустини, починають обговорювати городні справи. Тим часом Оксану Забужко оточують решетилівські школярки разом із вчителькою: говорять про дослідження її творчості. За їхньою розмовою спостерігають, як потім виявляється, педагоги з Луганщини. Після почутого нещадно критикують місцеві методи викладання, а разом із тим - шкільну програму.

Слухачі роблять “капелюшки” із програмок, намагаючись рятуватися від сонця. Починається подія: до мікрофону виходить директор краєзнавчого музею Юрій Кисіль. З усмішкою розповідає про родинні зв’язки між Україною та Швецією. Підтверджує це поширеністю у місті прізвищ Швед і Шведченко.

Власне читання розпочинають Андрухович та шведська письменниця Аґнета Плейель, яка читає переклад поезій з української. За ними до кургану підходять інші учасники фестивалю - Андрій Любка, Галина Крук, Елізабет Х’юрт.

Агнета Плейель та Юрій Андрухович
Агнета Плейель та Юрій Андрухович (Фото Олега Дубини)

Продовжується поетичний день у будинку культури. Дискобол, вінок зі стрічками - прикраси сцени. Свої вірші у цьому залі читає ще один шведський поет - Мальте Перссон. Поява Забужко і Жадана біля мікрофону викликають тривалі оплески. Оксана Стефанівна говорить перед місцевою аудиторією про важливість повернення шведів на ці землі - тепер уже з культурною програмою, із наміром “почати новий діалог під час нашої нинішньої війни”.

Узагалі тема війни постійно виринає під час події, не лише у згадках про подію 300-річної давності. Вірші про неї читають Ірина Цілик та Міріам Драгіна. У музеї Полтавської битви Андрій Любка з’являється у футболці з обличчями Сенцова та Кольченка.

музей
Андрій Любка (Фото Володимира Грибова)

Наступного дня відбувається показ фільму Ігоря Померанцева та Лідії Стародубцевої - "Ампутація". Ця важка і водночас життєствердна документальна стрічка розповідає про героїв російсько-української війни. Після титрів одна з глядачок не може стримати сліз під час подяки авторам. Німецький журналіст Боріс Райтшустер говорить про те, що саме такі фільми потрібно показувати в Європі - щоб розповідати про ситуацію в Україні тамтешнім людям.

Шведські літератори тим часом діляться своїм досвідом.

“Я приїхала з країни, в якій давно не було війни, до країни, де вона триває. Але в нашій країні є багато людей, в тілі яких вона є, вони живуть з цим щодня”, - говорить про біженців поетка Елізабет Х’юрт під час одного з читань у Полтаві.

Музей чужої війни

Виступ Забужко біля редуту Полтавської битви збурює місцевих - і про нього згадують і під час її літературного вечора в драматичному театрі (де вона збирає аншлаг в той час, як на стадіон “Ворскла” з сольним концертом приїхав Олег Винник). Письменницю (направду не лише її) дещо здивувала екскурсія музеєм, присвяченим цій події. Воно й не дивно: одразу на вході гостей “зустрічає” пам’ятник Петру І, якому екскурсовод присвячує заледве не половину своєї розповіді. Навпроти нього - курган російським воякам, поблизу якого - церква із зображенням того ж самого Петра. Без його портрета не обходиться і експозиція.

“Я приїхала - я хочу почути українську точку зору. Не виправдання Мазепи за його союз зі шведами, я хочу почути про політику Мазепи”, - наголошує літераторка і зазначає, що вона довідалася, ніби у музеї образилися на неї через критику.

забужко не використовувати
Оксана Забужко (Фото Володимира Грибова)

Серйозний “літвечір з елементами публіцистики” - так назвала одна зі слухачок захід в фойє - перетікає у мультимедійну виставу Юрія Андруховича “Безкінечна подорож, або Енеїда”. Це і лекція, і вірші, і уривки з твору Котляревського. Під гітару, танці, ілюстрації безсмертних шедеврів. Ну а ще - вино, яке п’ють учасники дійства.

Завершується другий день виступом групи “Жадан і собаки” у місцевому клубі. Нарешті у залі переважно - молодь. Здається, студентське місто відсипалося удень спеціально для цієї події, щоб втратити на ній глузд під час танців, після яких - радісно і втомлено вийти в ніч: остання пісня прозвучала близько 2 ночі.

“Я прийшла на людей подивитися”

Екскурсія історичними місцями від архітектора Артура Арояна в рамках фестивалю збирає недільного ранку близько сотні людей. Ця процесія разом із письменниками рухається центром міста: і кожен охочий може підійти та поспілкуватися з поетами. Примітно, що в ній багато місцевих жителів. Жінки позаду шепочуться: “Як добре, що з’явилися фанати історії”. Виривається фраза з діалогу поруч: “А я что? Я пришла на людей посмотреть”.

Останній день продовжується поетичними читаннями та дискусією про “пейзаж” після Полтавської битви, а закінчується виступом струнного квартету: українські та шведські композитори спеціально під фестиваль написали твори, які виконали музиканти.

Саме цими звуками Meridian Poltava прощається. Сподіваємося, не на довго - до наступного літа.

Аліна Денисенко

Залиште свій коментар