Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Автор розповів реальні історії зі свого дитинства.

У книжці зібрано 69 оповідань - хроніки подій із життя хлопчика, який не давав занудьгувати ні мамі, ні татові, ні бабусі, ні дідусеві, ні сусідам, ні друзям, ні вихователькам дитсадка, ні випадковим перехожим.

Свої історії у виданні "Часу майстрів" розповів Віталій Кириченко.

Він написав і намалював цю книжку, із фрагментом якої можна ознайомитися на сайті:

Замерзле диво

Друзі! Ви коли-небудь пробували пускати мильні бульбашки на морозі? Ні? Спробуйте обов’язково! Колись, коли я був маленьким, мій тато за- цікавився, що буде, якщо заморозити мильну буль- башку? Ми одяглися і вийшли на вулицю. Мороз був не сильний, і бульбашки поводилися точно так, як у кімнаті. Ми очікували дива і, звичайно, засмути- лися. Ми повернулися додому та зайнялися своїми справами. Після вечері бабуся подивилася на термометр, що висів за вікном, та ойкнула. Мороз був більш ніж двадцять градусів! Тато одразу ж вирішив відновити випробування. Знову ми одяглися, вийшли у двір. Обережно я надув першу бульбашку. Вона віді- рвалася від рамки, полетіла. Через десять секунд польоту кулька раптом стала якоюсь каламутною. Тато підвів під неї долоню в рукавиці. Кулька лягла на долоню і... не луснула! Я пальчиком поторкав її.

Кулька була твердою! Там, де я торкнувся її, протану- ла дірочка. Я стиснув кульку в долоні: перед тим, як розтанути, вона неначе розкришилася! Ми пускали нові й нові бульбашки, вони замерзали, а ми дихали на них, протавали пальцем дірочки, загалом, чого тільки не вигадували! Зараз на вулиці знову сильний мороз, от і зга- далися мені наші з татом досліди із заморожуван- ня мильних бульбашок. Я думаю, моїй доньці вони теж будуть дуже цікаві, вона вже стоїть у передпокої і чекає на мене. Ось зараз допишу цю історію,і підемо.

 

Хліб

Коли я був маленьким, дорослі весь час торочили, що хліб — «народне добро», що хліб — «усьому голова», що треба його берегти. У першому класі ми заучували напам’ять: «Хвала рукам, що пахнуть хлібом!» Але все це залишалося лише словами. Якщо нам і пояснювали, чому «хвала», що за «добро» і яка «голова», то роби- ли це якось непереконливо. Діти в шкільній їдальні, як і раніше, кидалися кульками із хлібної м’якушки.

Одного разу на дачному горищі у бабусиної подруги я знайшов коробку зі старими діафільмами. Діа- фільми я любив, і бабусина подруга мені їх подарувала. Усі вони були якісь дивні. Того мало, що чорно-білі, так ще й назви які! «Кукурудза», «Горох», «Незаразні хвороби великої рогатої худоби», «Хімія азотних до- брив» тощо. Серед інших виділявся кольоровий діафільм «Хліб. Навчальний посібник для студентів сільськогоспо- дарських технікумів». У ньому розповідалося (дуже докладно) про те, як хліб вирощують, збирають, як роблять борошно, місять тісто, печуть і продають у магазинах готові рогалики, батони і булки.

Діафільм мені дуже сподобався. Після багаторазових самостійних переглядів я відніс його в групу подовженого дня. Він сподобався всім дітям! Після двох переглядів поспіль ми ще годину обговорювали побачене. І відтоді ми ніколи більше не кидалися кульками із хлібної м’якушки.

Залиште свій коментар

Вибір редакції