Я непогано співаю, і мріяв колись навчитися грати на гітарі: інтерв'ю з Арсенієм "ceh9" Триноженком

Я непогано співаю, і мріяв колись навчитися грати на гітарі: інтерв'ю з Арсенієм "ceh9" Триноженком

Інтерв'ю з Арсенієм "ceh9" Триноженком.

Арсеній "ceh9" Триноженко – коментатор, аналітик, відеоблогер і стример із дисципліни CS:GO. У минулому – професійний гравець, у складі Natus Vincere перемагав на чемпіонатах ESWC 2010, ESWC 2010, DreamHack Winter 2010 та ін.

Після закінчення кіберспортивної кар'єри, був стримером NAVI до 2017 року, від 2017 до 2019 року обіймав позицію тренера в колективі pro100. Працював коментатором у Storm Studio та RuHub, зараз виступає талантом студії Maincast.

В інтерв'ю для TSN.ua Арсеній розповів про свої минулі труднощі й досягнення, сьогоднішні реалії, а також плани на "пенсію".

Коли ви почали грати у Counter-Strike?

Я почав грати у Counter-Strike дуже давно. Це був 1999 або 2000 рік, перші бета-версії гри. Крим, комп'ютерний клуб у наметі, що стояв на набережній, і п'ятдесят гривень у день від батьків на розваги. Я грав у CS близько 4-5 годин на день. Я був дуже захоплений грою, тому що, за великим рахунком, тоді комп'ютерних клубів не було, епоха тільки починалася, і було дуже цікаво грати зі справжніми людьми один проти одного, а не проти ПК.

В який момент стали почуватися не просто гравцем-аматором, але кіберспортсменом?

Якщо чесно, як такого переходу між любителем і професіоналом не було, я цього не відчував. Мені подобалася гра, й я практично одразу зібрав свою команду. Спочатку це були однокласники. Тоді ще в CS часто грали чотири на чотири, просто тому, що в клубах стояли не десять комп'ютерів, а вісім. Або стояли чотири лінійки і, відповідно, посадити п'ять осіб не було можливості.

Я досить швидко перейшов до однієї з найкращих команд свого міста, і потихеньку просувався вперед, на шляху до якогось чемпіонства. Хоча від початку моєї кар'єри до першого Чемпіонату світу пройшло десять років. Все було не так просто і швидко, і звичайно, часом я думав, що, швидше за все, нічого вже не вийде.

Як ви приєдналися до NAVI?

Я до них не приєднувався, ми тоді створили NAVI всі разом – п'ять осіб і наш менеджер Олександр "ZeroGravity" Кохановський, нині успішний бізнесмен. Ми просто створили свою команду, почали вигравати чемпіонати, а потім вже вибрали цю назву.

Ми сходили на фільм "Аватар" і вирішили підписуватися NAVI, наскільки я пам'ятаю, це була ідея Іоанна "Edward" Сухар'єва. Пізніше ми все-таки оголосили конкурс на назву та між Watch і NAVI ми обрали NAVI. А один із португальських фанатів придумав розшифровку "народжені перемагати".

Які зі своїх кіберспортивних успіхів вважаєте найбільш значущими?

Звичайно ж, перемоги на Чемпіонатах світу. Це чотири поспіль виграних мажори, тоді вони, щоправда, ще не називалися мажорами, але це були серйозні Чемпіонати світу, де були представники практично всіх куточків нашої планети. Професійні гравці дуже хотіли, як брати участь, так і перемагати на цих івентах. Та ось у нас саме тоді все вийшло і це, напевно, найбільш значущий кіберспортивний успіх для мене.

Що мотивувало вас покинути професійну сцену? Чи шкодували коли-небудь про це рішення?

У 2013 році ми жахливо відіграли на першому й єдиному моєму мажорі з CS:GO. Тоді у нас змінився склад, ми не могли налагодити свою гру, стосунки у команді потроху псувалися, і в результаті було вирішено прибрати мене і Антона "kibaken" Колесникова з команди.

Тоді я для себе і вирішив, що продовжувати кар'єру вже не варто, потрібно шукати себе в чомусь новому. Я розумів, що рано чи пізно кожен гравець повинен буде закінчити свою кар'єру і знайти себе в чомусь іншому. Я вирішив не відкладати це у довгу шухляду, і хоч тоді чіткого розуміння ким я буду не було, я досить швидко став коментатором, стримером і блогером.

В який момент вирішили спробувати себе в кастингу, стримінгу та блогінгу?

Я не знав, чим буду займатися, воно якось так само собою стало виходити. Проходили ігри, турніри, матчі, потрібен був коментатор. Я почав розвиватися в цій сфері, часто коментував ігри NAVI й інших команд. Я дуже багато стримив і коментував, стабільно п'ять-шість днів на тиждень.

Якщо зараз повернутися до минулого та подумати, скільки годин я провів за комп'ютером, це буде серйозна цифра. Я близько двох годин дня починав свій стрим, після на цьому ж Twitch-каналі коментував матчі з шостої вечора до десятої-дванадцятої ночі, а потім ще вночі монтував ці відео на YouTube-канал NAVI. Я працював 12 годин на день, п'ять днів на тиждень приблизно півтора-два роки, але зате дуже добре набив руку.

Ви залишалися стримером NAVI після завершення кіберспортивної кар'єри. Наскільки комфортно було перебувати у клубі? Чому пішли?

Виник певний конфлікт інтересів із NAVI, з одного боку я вже став оглядачем CS:GO-сцени, а з іншого – працював у NAVI. Відповідно, потрібно було аргументовано критикувати, що я і робив, але журналіст NAVI ніби як і не може цього робити.

А склад тоді поповнився новими людьми і на мене стали ображатися хлопці, і, як мені здається, деякі гравці досі ображаються на те, що в якийсь момент я публічно їх не підтримав в якихось рішеннях. Також до мене почали підключатися спонсори, і, відповідно, я не міг водночас рекламувати, наприклад, гарнітуру HyperX та техніку, на якій грали у той час NAVI.

Загалом, подібний конфлікт інтересів зробив так, що довелося за взаємною згодою закінчити нашу співпрацю.

Чи підтримуєте стосунки із кимось із колишніх тіммейтів?

Підтримую стосунки із Данилом "Zeus" Тесленком та Іоаном "Edward" Сухар'євим, періодично спілкуємося. У минулому році я організовував шоу-матч, в якому склад 2010-го грав проти команди 2020 року, збирав народ і, відповідно, з усіма спілкувався. Також спілкуюся з тіммейтами, з яким ще дуже давно грав у себе у Львові – друзями із комп'ютерних клубів.

Розкажіть про свій досвід у студії RuHub.

На початку я працював ув Storm Studio – це перша студія, в якій я став коментатором. Її збирав Олег "PRB" Булавко, знову ж таки, під керівництвом Олександра "ZeroGravity" Кохановського. Але пізніше він ухвалив рішення відмовитися від цього бізнесу, і Storm Studio з усіма правами, які були, а тоді були права на події від ESL, увійшли до RuHub, і я, скажімо так, на правах оренди перейшов туди. Було багато івентів, поїздок, я там також набирався досвіду, медійності, і, в принципі, я радий, що попрацював в RuHub.

Чим займаєтеся зараз у Maincast?

Я штатний коментатор студії з CS:GO. Працюю з такими легендарними людьми як Тауфік "TAFA" Хидрі, Ігор "Sl4m" Сопов, Костянтин "Lenin" Сивко, Федір "Kvan" Захаров та іншими. Мене часто ставлять коментувати фінали різних чемпіонатів, і це, звичайно, дуже лестить, це дуже круто, і я надзвичайно радий цьому.

Стримінг і блогінг для вас більше робота чи стиль життя?

Для мене це, звичайно ж, і робота, і стиль життя. Все навколо мене, так чи так, пов'язане з кіберспортом, із CS:GO, різними командами, стримами. Можливо, я і хотів би, скажімо так, вийти раз і назавжди з Інтернету, але це справа мого життя, і, переключитись на що-небудь, буде просто вже набагато важче.

Не можу сказати, що нереально, тому що, в принципі, той самий блогінг або коментування, це не те з чого я починав, чим заробляв. На початку свого шляху я грав у кіберспортивній команді в CS, а потім в якийсь момент відкрив для себе YouTube, Twitch і, до речі, не тільки для себе, але і для величезної кількості людей, тоді всі ці сфери були слабо розвинені.

Ви замислювалися, чим би ще могли займатися в індустрії кіберспорту або поза нею?

Якщо говорити про сферу кіберспорту, то я міг би займатися, напевно, абсолютно всім, у мене є знання і досвід. Наприклад, проведення турнірів, журналістика, менеджмент команди умовний, а поза кіберспортом – я навіть не замислювався.

Мені завжди імпонувала музика, я непогано співаю, і мріяв колись навчитися грати на гітарі. Може бути, коли я піду на пенсію, відключуся від Інтернету, то у мене буде достатньо часу, щоб навчитися грати на цьому прекрасному інструменті.

Які у вас плани щодо розвитку кар'єри у найближчі роки?

Я ніколи нічого не планував і не планую. Я просто живу. Коли я був стримером-початківцем, я парився з приводу цифр, переглядів, і тоді, можливо, міг би згадати підписників. А потім я зрозумів, що це мене пригнічує, і що ці моменти треба просто відпустити. Краще жити, насолоджуватися життям і не думати про ці цифри, вони самі прийдуть, а якщо не прийдуть – і чорт із ними.