Я впевнений, що з українських гравців ми зможемо виростити нових чемпіонів світу: інтерв'ю з засновником Esports Club Kyiv Максимом Беднарським

Я впевнений, що з українських гравців ми зможемо виростити нових чемпіонів світу: інтерв'ю з засновником Esports Club Kyiv Максимом Беднарським

Інтерв'ю з засновником Esports Club Kyiv Максимом Беднарським.

Максим Беднарський – засновник кіберспортивної організації Esports Club Kyiv, яка зараз представлена CS:GO-командою, що посідає четверте місце серед українських колективів за версією порталу HLTV.org.

Раніше Максим був CEO клубу HellRaisers, керівним партнером команди Windigo Gaming, членом правління Федерації кіберспорту України та ін.

В інтерв'ю для TSN.ua він розповів про свою роботу в HR, Windigo й UESF, а також подальші плани із розвитку EC Kyiv.

Як ви зацікавилися кіберспортом?

Від 2000-х років я захоплювався грою Counter-Strike. Брав участь у локальних аматорських турнірах і перейнявся духом змагання в іграх. Тоді не було величезних призових або навіть мінімальних зарплат, тому з ідеєю грати професійно мені довелося порвати та йти працювати, спочатку в банк, а після й в інші класичні види бізнесу.

Але в 2014 році, коли з'явилися великі гроші в кіберспорті, стали потрібні фахівці та менеджери, які змогли б професійно займатися розвитком команд. І я повернувся до цієї сфери завдяки своєму другові Кирилу Карасьову, який був тоді професійним гравцем. Він запропонував мені допомогти створити і розвинути їхню нову команду HellRaisers. Згодом, я став її директором і співвласником.

Розкажіть про роботу в клубі HellRaisers. Які зі своїх досягнень вважаєте ключовими?

Коли я прийшов до клубу, там було три людини і жодної структури, навіть не було контрактів. Все довелося робити від нуля, але це якраз і було те, що мені сподобалося робити. Я знав і розумів, що і як робити, з якими партнерами і про що спілкуватися, як вибудувати ієрархію та дисципліну в команді, яких людей найняти, як розвивати медіа тощо.

Через два роки роботи у нас вже був окремий офіс повний співробітників. Я знайшов спонсорів, які покривали витрати команди, ми розширювали кількість дисциплін, в яких виступали гравці під нашим брендом, і домагалися в них значних на той час успіхів.

Щодо ключових досягнень. Перше – наші команди виграли понад $2 млн призових на турнірах. Друге –  я підписав більше п'яти спонсорів, які вивели команду на щомісячний операційний прибуток, що і було моєю метою як CEO клубу.

Ви входили до керівництва Федерації кіберспорту України. Чим в ній займалися і чому пішли?

У Федерації я виконував роль CEO – формував стратегію й операційно керував Федерацією для виконання планів і поставлених цілей. Також я вів переговори із партнерами, залучав фінансування й інвестиції для реалізації найбільших проєктів. Таких як Чемпіонат України із призовим фондом у 1 млн грн та інших значущих турнірів і подій.

Ще я займався організацією локальних аматорських турнірів на треторії всієї України, ми провели близько 300 турнірів у тих містах, де кіберспорту до цього ніколи не було. Також ми залучили лідерів індустрії як почесних членів Федерації та розвинули її медійно.

Ми просували ідею прийняття кіберспорту реальним видом спортом в Україні та, як результат, у 2020 році це сталося. Звичайно, до цього всього була причетна велика кількість людей і волонтерів з усієї України. Без цих ентузіастів нічого б не вийшло!

У той же період ви працювали над проєктами арени і академії Windigo. Розкажіть про них.

Ці проєкти, як і Федерація, і професійна команда, були частиною холдингу, який я створив за підтримки інвестора Артура Єрмолаєва. У нас була домовленість, що я, як керівний партнер і CEO, буду займатися кіберспортивними проєктами, оскільки маю великий досвід, зв'язки та експертизу на ринку.

Група проєктів була створена для диверсифікації ризиків пов'язаних з інвестиціями у кіберспорт. Я, як CEO, брав участь у проєктуванні та будівництві Арени, брав участь у розробці унікального програмного забезпечення для Арени, домовлявся з партнерами щодо комплектувальних тощо.

У мене не було досвіду в будівництві, але на цьому етапі допоміг архітектор і фінансовий контролер. Також сам інвестор був зацікавлений в успішності проєкту, тому багато питань закривалися швидше за його участю.

Далі, для додаткової монетизації Арени та міжнародних спортивних успіхів професійної команди Windigo Gaming, було ухвалено рішення створити новий проєкт – кіберспортивну академію. У первний момент ми мали більше 40 учнів у Дніпрі, які платили понад 5000 гривень на місяць за навчання в нашій Академії.

Після закриття команди кількість охочих, звичайно, зменшилася, але Академія радше була покликана залучати людей на Арену і давати їм платформу, завдяки якій вони могли стартувати, як професійні гравці, в майбутньому. Для батьків, які сприяють розвитку своєї дитини у кіберспортивному напрямку, така платформа просто знахідка.

Оскільки самій дитині, без допомоги тренера, психолога, а також інших гравців свого та вище рівня, не досягти успіхів у кіберспорті. Адже, найчастіше, ні батьки, ні дитина, не розуміють, як потрібно тренуватися, щоб перетворити хобі в професійне захоплення і, можливо, згодом стати новим чемпіоном світу.

А привівши свою дитину після школи на заняття в кіберспортивну академію, ви отримуєте професійний підхід до роботи із тренерами та психологами, до вивчення англійської термінології і розмовної, які згодом стануть до нагоди, навіть якщо на якомусь етапі ваша дитина зрозуміє, що кіберспорт не для неї.

Час, проведений в Академії під професійним керівництвом і напуттям, значно збільшить шанси дитини перейти на більш професійний рівень.

Що мотивувало вас на створення команди Windigo Gaming?

Спортивні досягнення і життя команди, тренувальний процес і змагання з найкращими гравцями у світі – це те, що досі мотивує мене займатися кіберспортивними командами. Я вважаю, це – спорт, коли стою на сцені в моменти їхніх перемог чи поразок, я отримую такі ж емоції, як і мої гравці.

Моя мотивація побудована більше на ентузіазмі, але хто ж не хоче займатися улюбленою справою та отримувати за це якісь гроші? Хоча умови в Україні набагато гірші, ніж у західних країн на цьому ринку, я все одно не шкодую, що працюю в Україні та просуваю українські бренди на міжнародному рівні.

Перемога колективу на WESG 2018-2019 із CS:GO стала найбільшим його досягненням і початком кінця. Як так сталося?

Ми довго йшли до цієї перемоги, вона просунула нашу команду на 11 місце в світі. Але булв і зворотний бік медалі – невиплати від спонсорів і турнірів, наприклад, призові від того турніру ми чекали більше року. Коли ти займаєшся командою, як бізнесом, і використовуєш інвестиції для щомісячних виплат, ти даєш інвестору надії на повернення грошей за допомогою призових і інших джерел доходів.

А коли тобі не виплачують гроші рік, інвестор не особливо хоче цей рік оплачувати рахунки щомісяця, без чіткого розуміння, що ці гроші повернуться досить швидко. Для того, щоб надалі розвиватися після цього титулу і думати про те, як змагатися на рівні з топ-4 командами світу, потрібні додаткові інвестиції. Набагато більш значущі, ніж на початку шляху, коли ти підписуєш невідомих хлопців.

Потрібно продовжувати контракти і в кілька разів збільшувати зарплати. Витрачатися на команду в надії на такі значні результати – це виявилося занадто ризикованою історією для інвесторів. Так і було ухвалено рішення продати гравців до Європи і США, і закрити команду.

Як була створена організація Esports Club Kyiv? Яку мету вона ставить перед собою?

Дивлячись на український кіберспорт, я завжди хотів створити команду з молодих українських гравців, які змогли б вибитися на світовий рівень. Після роботи із HellRaisers і Windigo я зрозумів, що готовий спробувати знайти таких молодих хлопців і надати їм необхідні умови для розвитку.

Після дев'яти перших місяців ми укомплектували нарешті склад тими хлопцями, які готові працювати у тих дисциплінарних та професійних умовах, які ми для них створюємо. Відсіялися близько 10 гравців, які не підходили нам за характером і ігровим стилем. У підсумку, через півтора року молоді хлопці, які раніше грали у комп'ютерних клубах, увійшли до топ-50 команд світу – це всього 250 людей у світі, які грають на такому високому рівні, для нас це вже досягнення!

Ми виграли кілька невеликих турнірів і просуваємося в міжнародних лігах. Зараз я шукаю нових партнерів для створення поліпшених умов для того, щоб команда могла рости і досягати нових висот.

Необхідно купити чи орендувати базу для зборів і проживання гравців, цю базу потрібно укомплектувати технічно. Також необхідно поліпшити і продовжити контракти гравців, найняти додатковий штат людей в організацію для роботи над медіа-складовою та тренувальним процесом, створити інфраструктуру й академію, підписати склади з інших дисциплін тощо.

На все це потрібні сотні тисяч доларів інвестицій, які при гідних результатах повернуться набагато швидше, ніж, наприклад, інвестиції в нерухомість або інші класичні види бізнесу. Я впевнений, що з українських гравців ми зможемо виростити нових чемпіонів світу, для мене це головна мета.

Які у вас плани на найближче майбутнє?

Ми розглядаємо дисципліни, в яких можна без особливих ризиків відкрити склади із молодих гравців. Також у планах відкриття Академії, комп'ютерного клубу, тренувальної бази та проєктів, які зможуть додатково монетизувати цей бізнес. Основним завданням у наших реаліях є пошук спонсорів або інвесторів, які готові вкладати в українську команду і терпляче чекати повернення коштів.

На вашу думку, чого потребують українські напівпрофесійні команди, щоб досягти успіху рівню Natus Vincere? І чи можливо це?

Звичайно, можливо, але немає фінансування та турнірної інфраструктури для цього. Я гадаю, що навіть наші успіхи вже довели що потрапити до топ-50 світу реально, а значить і до топ-30, топ-20 і так далі. Головне – створити відповідні професійні умови, а це інвестиції, до того ж не малі.

NAVI була створена меценатом із Казахстану, від неї ніхто не вимагав повернення інвестицій, що сприяло більш швидкому розвитку організації та гравців, оскільки будь-який дохід вона спокійно могла реінвестувати, як і ті кошти, які їй виділяв меценат. Якщо знайдеться навіть не меценат, а просто інвестор, який зможе вкласти за три роки необхідні кошти, то ми побачимо нових гравців у топі світових змагань.

Наскільки турніри, які проводять UESF і UPEA, сприяють розвитку професійного кіберспорту в країні?

Саме їхнє існування сприяє розвитку аматорського спорту, а професіоналами стають люди, які починають від аматорського рівня. Ці турніри – відмінний майданчик для нових молодих гравців. Ти можеш не тільки отримати потрібний досвід, підвищити свій індивідуальний і командний рівень, а й, отримавши реальні грошові призи із цих турнірів, довести своїм рідним і близьким, що цим можна займатися професійно.

Отримувати за гру дохід – це дуже важливо в наших реаліях. Коли батьки проти просиджування штанів за комп'ютером, їхню думку легко може змінити приз у вигляді 10 000 гривень, який ти виграв на турнірі з Counter-Strike!

Інше питання в тому, що роблять ці організації для професіоналів та інших суб'єктів ринку поза аматорської сцени. Швидше за все, нічого поки що. Але оскільки розвиток аматорського спорту, загалом, впливає згодом і на професійний, я вважаю, що турніри, які проводять ці організації, дуже важливі для майбутніх про-гравців.

Які кроки ще варто було б зробити подібним організаціям або уряду?

Організаціям і уряду варто думати про те, як допомогти учасникам ринку. Кіберспорту необхідні дотації, як і іншим видам спорту. На жаль, стан спорту в Україні залишає бажати кращого.

Тільки завдяки зусиллям ентузіастів зараз в Україні існують кілька кіберспортивних команд, але всі вони не є суб'єктами господарської діяльності України через недосконалість трудового і податкового кодексів. Ось напрям, куди треба дивитися уряду – спрощення життя для суб'єктів кіберспортивного ринку в Україні та створення реальної інфраструктури на базі шкіл та університетів для розвитку гравців.

Оскільки далеко не у всіх батьків на сьогоднішній день є $3–5 тисяч, щоб створити необхідні технічні умови для гри на напівпрофесійному і високому аматорському рівнях. Створення банальних кіберспортивних класів, занять і академій на локальному рівні, вже зробить великий прорив, підкріпивши цю інфраструктуру змаганнями між учнями і прищеплюючи бажання вболівати за своїх друзів у матчах між школами, класами і університетами.

Також необхідно створювати професійні курси із маркетингу, менеджменту та інших класичних дисциплін на базі навчальних закладів для кіберспортивних ентузіастів, щоб прискорити розвиток інфраструктур і команд на локальному рівні. Адже не кожному судилося бути найкращим в світі гравцем, а професіоналів, які не грають, а керують кіберспортивними проєктами або працюють у них, теж чимало, і їх потрібно розвивати.

Для пошуку роботи у кіберспорті й ігровій індустрії ми створили проєкт Esports x Gaming Jobs у Telegram. На цій платформі ми публікуємо вакансії зі світу кіберспорту і геймдеву, а також допомагаємо роботодавцю підібрати найкращого кандидата.

Як ви вважаєте, в найближчі роки ситуація може покращитися?

Це буде безпосередньо залежати від інвестицій в українські команди і гравців. Хочеться вірити, що ситуація може змінитися, я із задоволенням допоможу тим людям і організаціям, які готові вкладатись у розвиток українського кіберспорту.

Ринок кіберспорту щороку зростає в обсязі і скоро почне наздоганяти класичні види спорту за глядачами і фінансами. Якщо Україна не хоче дивитися збоку на цей "потяг", то потрібно вже до нього "застрибувати" і докладати всіх зусиль, щоб кіберспорт в Україні розвивався вже зараз.