В квітні 2014 року керівництво України оголосило про початок проведення антитерористичної операції.
Дев’ять років тому, 14 квітня 2014 року, керівництво України підписало Указ про початок проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України. Цьому передували анексія Крима та проникнення в східні області російських озброєних формувань.
Напередодні дев’ятої річниці російського вторгнення військовий експерт, колишній речник Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов в коментарі для ТСН.ua відповів на ключові питання про те, як все починалось та чого, на його думку, чекати Україні в найближчій перспективі.
Чому не точились бої за Крим
"Війна почалась не в квітні, а 20 лютого 2014 року. Ця дата була викарбувана на медальках за захоплення Криму, від 20 до 26 лютого відбувалась передислокація озброєння, бронетехніки, особового складу росіян. В квітні 2014 року в Україні почалась антитерористична операція після відповідних подій в Слав’янську, Краматорську та низці інших міст на сході нашої країни. І в лютому 2014, і в лютому 2022 року подіям передувала потужна інформаційна кампанія – ситуація постійно розбурхувалась, Україну постійно звинувачували в тому, чого вона не здійснювала. Створювалось підґрунтя для того, щоб путінська Росія застосувала свої збройні сили. Росія діяла за заздалегідь спланованим алгоритмом. Вона намагалась мінімальними ресурсами реалізувати свої плани щодо анексії всієї території України", - каже Владислав Селезньов, аналізуючи дії російських окупантів.
До цього експерт додає: "На сході України Росія діяла фактично за визначеним алгоритмом, кримським алгоритмом. Створювались проросійські настрої, реалізовувались заходи в різних регіонах України, починаючи з Харкова і закінчуючи Одесою. Створювалась картинка, мовляв, мешканці готові долучитись до спільноти народів Росії. Там, де проукраїнське населення встигало скоординуватись та зоорієнтуватись – там у росіян нічого не вийшло. Ні в Харкові, ні в Одесі, ні в Дніпрі".
За словами Селезньова, до цього Росія готувалась не менше декількох місяців.
"На першому етапі у них (окупантів – ред.) було заплановано створення так званої "Новоросії", окупація східних, південно-східних та південних регіонів. Планування такої операції могло тривати рік чи більше. Гадаю, що питання анексії Криму постало одразу після підписання "харківських угод", в яких йшлось про перебування Чорноморського флоту в Севастополі", - каже Селезньов.
На запитання про те, чи було на початку 2014 року розуміння того, що росіяни не зупиняться на захопленні певних територій, Селезньов відповів нам так:
"В той проміжок часу здавалось, що це була інформаційна показова агресія. Мовляв, дивіться, як ми можемо, тому дослухайтесь до наших порад та застережень. Такі настрої (в Криму – ред.) панували в перший тиждень наприкінці лютого. Потім стало зрозуміло, що Росія буде йти далі", - каже Селезньов.
До цього він додає: "Україна мала власний план задіяння власних збройних сил у разі зовнішньої агресії. Відповідно до цього плану на територію Криму мали заходити дві бригади – 79 та 25. Одна дислокувалась в тодішньому Дніпропетровську, інша – в Миколаєві. Але той план не був реалізований. Не готовий казати про те, чому. Очевидно, відповідної команди наша армія не отримала від вищого політичного керівництва країни. Я не можу голословно звинувачувати тодішніх очільників країни, тому як не мав доступу до всього пласту інформації. Але той алгоритм протидії зовнішній агресії не було реалізовано".
Як відомо, 2014 року Росія використала гібридний сценарій війни, а вже 2022-го здійснила повномасштабне вторгнення. Була не готова воювати 2014-го чи трапилось щось інше – на це запитання Владислав Селезньов відповів нам так:
"Думаю, був ряд чинників. Путін робив ставку не на військову силу, а на гібридну, створюючи відповідні проросійські рухи та течії. Він намагався зберегти обличчя. На нас, офіцерів кримського регіонального медіацентру пильно полювали працівники ФСБ, російські контррозвідники, представники кримської самооборони Аксьонова. Це було через те, що ми ламали їм картинку, яку вони створювали на широкий загал, мовляв, кримчани радісно зустрічали окупантів. В Криму насправді був суспільний спротив окупантам, був спротив і на території військових частин. Російський наратив про радісну зустріч ми руйнували. Путін намагався ввести в оману світову спільноту за рахунок реалізації спеціальних заходів".
Вихід до кордонів 1991 року – не панацея
Низка військових аналітиків не виключають, що після перемоги України путінська Росія не полишить намірів розпочати нову війну. Владислав Селезньов впевнено каже, що лише єдиний чинник може змусити агресора відмовитись знов напасти на Україну та сусідні держави.
"Потрібно діяти за очевидним алгоритмом. Звільнення України до кордонів 1991 року не вирішить питання російсько-українського протистояння. Треба знищити військовий потенціал путінської армії. Це єдиний фактор, який змусить Путіна чи його наступника не створювати проблем для мешканців країн, що межують з Росією. Імперіалістичні настрої, які панують в російському середовищі – вони нікуди не подінуться. Руйнація російської армії, приведення її до небоєздатного стану позбавляє Путіна чи його наступника інструментів впливу на сусідів", - резюмує Селезньов.
Читайте також: