Путін досі мислить категоріями Ялтинської конференції 1945 року, коли Черчилль, Рузвельт та Сталін просто розкроїли світову мапу після Другої світової.
У Женеві стартувала головна геополітична подія світу. Джо Байден та Володимир Путін розпочали переговори на старовинній віллі La Grange 18 ст. поруч із мальовничим Женевським озером. На ганку їх зустрів президент Швейцарії Гі Пармелен. На диво Путін не запізнився, як він це завжди любить робити. Після першого протокольного фото лідери США та Росії потисли один одному руки та розпочали перемовини за участі держсекретаря США Ентоні Блінкена та міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова.
Опісля запланована перерва на чай/каву та ще одна фотосесія. Потім переговори продовжаться у розширеному форматі за участі офіційних делегацій. Всього буде 15-16 осіб плюс перекладачі. Попередньо на зустріч відведено 5 годин. Спілкування Байдена та Путіна віч-на-віч поки що не заплановано. Проте росіяни цього не виключають. Закриватимуть саміт у Женеві прес-конференції Байдена та Путіна. Вони їх проведуть окремо о 18:00 та 19:00 (за Києвом) відповідно.
Чи вкаже Байден Путіну на його місце? Чи, навпаки, піде на поступки та фактично реанімує сумнозвісне "перезавантаження" 2009 року?
ТСН.ua проаналізував топ-5 головних тем перемовин: де між Байденом та Путіним можуть бути спільні точки дотику, а де, навпаки, емоції візьмуть гору.
Кібератаки
На "рахунку" Володимира Путіна Джо Байден – п’ятий президент США. До цього незмінний господар Кремля вже зустрічався з Біллом Клінтоном, Джорджом Бушем (молодшим), Бараком Обамою та Дональдом Трампом.
Напевно найбільше Путіну свого часу пощастило саме з Бараком Обамою, адже саме за його президентства США започаткували помилкову політику "перезавантаження", яка призвела до військової агресії Росії проти Грузії та України. А от Україні найбільше поталанило свого часу з Джорджом Бушем (молодшим), адже саме за його президентства Україна впритул наблизилася до отримання ПДЧ в НАТО.
Наразі відносини США-РФ перебувають у найнижчій точці з часів "холодної війни". Про це кажуть як у Вашингтоні, так і в Москві. Причому почали вони псуватися від 2014 року – після окупації Росією Криму та частини Донбасу. Потім були отруєння Скрипалів у Солсбері та Олексія Навального, а також причетність Росії до вибухів на складах боєприпасів у Чехії.
Проте найбільше стосунки США та Росії підірвали втручання Москви в американські президентські вибори 2016 та 2020 року, а також остання серія кібератак. Вашингтон прямо не звинуватив Кремль. Проте сказав, що Росія "несе певну відповідальність". Яскравий приклад - кібератака на найбільшу в Північній Америці систему продуктопроводів Colonial Pipeline, що забезпечує понад 40% потреб Сходу країни у рідкому паливі.
Ниточки хакерських слідів ведуть до Росії, Північної Кореї, Ірану та Китаю. Всі вони не найбільш дружні до США країни. Так, прямо їх уряди можуть бути не залучені до атак. Проте цілком ймовірно, що хакери можуть працювати в їх інтересах. До того ж, атака на Colonial Pipeline дивним чином збіглася із затриманням американцями в Аравійському морі судна без розпізнавальних знаків з вантажем російської та китайської зброї для єменських хуситів (яких підтримує Іран у підривній діяльності проти союзника США Саудівської Аравії).
Стримати Китай
За п’ять місяців перебування Джо Байдена у Білому домі можна констатувати, що він продовжує політику свого попередника Дональда Трампа щодо стримування Китаю. Проте, на відміну від Трампа, Байден вважає, що на його боці проти КНР має зіграти Євросоюз. Останньому це не дуже до вподоби. Власне це можна побачити у риториці підсумкових комюніке самітів Великої сімки та НАТО.
В обмін на незастосування Сполученими Штатами санкцій проти "Північного потоку-2", Євросоюз "заморозив" Угоду про взаємні інвестиції з Китаєм. Проте ТСН.ua вже писав, що Німеччина сподівається її відновити, щоб уникнути подальшої конфронтації з Пекіном. Але в такому разі не виключене поновлення американських санкцій проти російсько-німецького газогону.
Росія ж шантажує Сполучені Штати своїм можливим військовим та політичним союзом з Китаєм. Москва вже продає своє озброєння КНР. Зокрема винищувачі, зенітно-ракетні комплекси, а також бере участь у створенні китайської системи ПРО. До того ж, паралельно зі скупченням російських військ біля українських кордонів у квітні, Китай збільшив тиск на Тайвань, а США та їх головний союзник в регіоні - Японія – проти того, щоб Пекін взяв острів під контроль силовим шляхом.
КНР не відстає. Проурядова газета Global Times зазначає, що Сполученим Штатам не вдасться зруйнувати дружбу Росії та Китаю, та й взагалі світ втомився від гегемоністської позиції Вашингтона, який всім диктує свої умови.
Україна: між НАТО та РФ
З кулуарів відомо, що тему України росіяни хочуть обговорити під вечір, коли Джо Байден та й вся американська делегація будуть вже стомлені. Проте ставки занадто високі, бо саме Україна по суті й стала приводом для зустрічі: на тлі найбільшого від 2014 року скупчення російських військ біля українських кордонів Байден першим подзвонив Путіну та запропонував зустрітися.
Вже зараз стає зрозумілим, що брязканням зброєю біля українських кордонів Путін одразу "вбив" декількох зайців.
По-перше, привернув увагу Байдена до своєї персони, бо аж занадто останній зосередив свою увагу на Китаї.
По-друге, підвищив ставки, щоб виторгувати поступки з боку Заходу. І перше, що спадає тут на думку, - це відмова адміністрації Байдена за допомогою санкцій остаточно поховати "Північний потік-2".
По-третє, Путін досі мислить категоріями Ялтинської конференції 1945 року, коли Черчилль, Рузвельт та Сталін просто розкроїли світову мапу після Другої світової. Хазяїн Кремля вважає, що колишні республіки радянського табору мають залишитися у сфері інтересів Росії. Звичайно, що про жодний їх можливий вступ до НАТО та ЄС в голові Путіна не йдеться.
Сирія та Афганістан
За годину до старту історичного саміту в Женеві, прессекретар Путіна Дмитро Пєсков закликав не плекати марних сподівань на якісь прориви. Те ж саме американським журналістам сказав один із помічників Джо Байдена у вівторок, 15 червня, коли той летів із Брюсселю до Женеви.
Одним із каменів спотикання, де прориву поки що не видно, стане Сирія та Афганістан. Вивід американських військ з обидвох країн почався ще за Трампа. Хоча він так і не спромігся розрубити цей Гордіїв вузол. Адміністрація Байдена, як і у випадку з Китаєм, фактично продовжує цю політику, проте більш рішуче, надсилаючи сигнал, що Америка закінчує старі війни.
Проте й тут не все так просто.
По-перше, військова американська спільнота була проти виведення військ з Афганістану, бо це, на їх думку, занурить країну в ще більший хаос тероризму, що може загрожувати і самим Сполученим Штатам.
По-друге, це рішення дало ще більше карт в руки російській пропаганді (хоча ще СРСР зазнав поразки після інтервенції в Афганістан) критикувати начебто слабкість Вашингтона.
По-третє, Путін фактично переміг в Сирії. Президентом переобрався Башар Асад, якого він підтримує. Тепер на порядку денному – гуманітарна допомога. Росія блокує продовження мандату транскордонної допомоги ООН жителям північно-західної провінції Ідліб, яка йде напряму 10 млн внутрішньо переміщених сирійців. Путін же наполягає, щоб її розподіляв уряд Башара Асада.
Права людини
Ну і, власне, ще одна тема перемовин Байдена та Путіна – права людини. Це, якщо говорити в ширшому контексті. На практиці – це насамперед доля Олексія Навального. Захід вхопився в російського опозиціонера, як за останню соломинку та оплот демократії в Росії. Бо другий президентський термін Путіна 2024 року добігає кінця і хтось має його замінити.
Так, поправками до конституції, які Путін провів через референдум, він може правити Росією ще до 2036 року. Проте 36 років тому ні Рональд Рейган, ні Михайло Горбачов, які також зустрічалися в Женеві, не думали, що дуже скоро СРСР взагалі перестане існувати. Якщо Олексій Навальний не вийде з тюрми живим, США та ЄС обіцяють нові жорсткі санкції проти Росії.
Крім того Путін не виключив обміну ув’язненими між США та РФ. Йдеться насамперед про двох американців Пола Вілана і Тревора Ріда, засуджених у Росії за шпигунство, а також про двох росіян: продавця зброї Віктора Бута та пілота Костянтина Ярошенка, засудженого за змову з метою контрабанди кокаїну в США.
Ну і звичайно, що окремою темою розмови стане Білорусь та її фактичне поглинання Росією, що може стати предметом торгу між Вашингтоном та Москвою. Сумнівів у західних демократій в тому, що це Росія допомогла режиму самопроголошеного президента Білорусі вчинити акт державного тероризму і примусово посадити в Мінську пасажирський літак Ryanair, немає. Цим Мінськ та Москва відкрили скриньку Пандори, фактично підірвавши безпеку пасажирських авіаційних перевезень. Так, майже всі європейські авіакомпанії, включно з українськими, вже оминають повітряний простір Білорусі. Проте це величезні збитки.
До того ж, не може диктаторський режим у центрі Європи у 21 столітті існувати вічно, тримаючи в заручниках майже 10 млн білорусів. Саме тому Путін може люб’язно запропонувати свої послуги щодо транзиту влади в Білорусі від Лукашенка до когось менш одіозного, в обмін на поступки з боку Заходу, зокрема США.
