Берлін-Вашингтон-Москва: чому Байден та Меркель відвернулися від Зеленського

Берлін-Вашингтон-Москва: чому Байден та Меркель відвернулися від Зеленського

ТСН.ua

США та Німеччина почали нове "перезавантаження" з Росією. Україна ж має працювати з тими країнами, хто готовий грати з нами, а не проти нас.

На тлі спроб Німеччини та Сполучених Штатів влаштувати чергове перезавантаження з Росією, Володимир Зеленський зустрічається з канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель, яка вже у вересні після виборів до Бундестагу залишить свою посаду. 

На кону забагато:

  • майбутнє нормандського формату,
  • компенсації Україні після добудови "Північного потоку-2" вже цього року,
  • членство України в НАТО та ЄС.

Проте, почути Зеленського Меркель не була готова. Українському президентові не стало аргументів переконати німецькі політичні кола, що загравати з Росією, нехтуючи інтересами Києва, собі ж дорожче. У Берліні Зеленський із робочою поїздкою за кілька днів до візиту фрау Меркель до Вашингтона. На четвер, 15 липня, у канцлерки Німеччини заплановані переговори з Джо Байденом. А за декілька тижнів потому вже і сам Зеленський завітає до Білого дому. Але чи дійсно доленосні для України рішення ухвалюватимуться у трикутнику Берлін-Вашингтон-Київ?

ТСН.ua дізнавався, чому США та Німеччина пішли на стрімке зближення з Росією та як Україні не втратити свою суб’єктність.  

Холодний душ

Здається, Україна програла на всіх фронтах. Про перспективу надання Україні Плану дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО не хочуть чути ні в Берліні, ні у Вашингтоні. Останній ще й вирішив не надавати Україні додаткових $100 млн військової допомоги, бо небезпека повномасштабного російського вторгнення буцімто минула. А рішення Сполучених Штатів вивести з-під санкцій швейцарську компанію, яка відповідає за будівництво "Північного потоку-2", та її керівника і поготів стало для української влади холодним душем.

Що ж пішло не так? По-перше, у Сполучених Штатах змінився президент. Так, можна багато говорити про потужні державні інституції, вплив Конгресу, а Джо Байдена називати більш проукраїнським та антиросійським, ніж Дональда Трампа. Проте експерти зазначають, що атмосфера, яка наразі панує у Вашингтоні, дуже нагадує часи президентства Барака Обами, коли рішення щодо України ухвалювалися радше через призму Росії.

До цього додалося щире бажання Байдена компенсувати Німеччині завданих Трампом економічних та політичних збитків. Саме тому американська адміністрація вирішила закрити очі на добудову "Північного потоку-2". Проте і Берлін не залишився в боргу.

  • По-перше, Євросоюз від 1 червня не став подвоювати ввізні мита на американські товари.
  • По-друге, Путін дуже вдало зманіпулював ситуацією на свою користь, стягнувши навесні до українських кордонів безпрецедентну кількість російських військ.
  • Ну, і по-третє, Boeing та Airbus (тобто, ЄС та США) раптово домовилися розв’язати суперечку навколо застосування штрафних мит, які вони раніше ввели стосовно один одного.

До такого великого розміну за своєю спиною Україна явно не була готова. Ба більше, українська влада навіть не мала плану "Б" на випадок саме такого розвитку подій, почавши хаотично наполягати на компенсаціях. За інформацією джерел ТСН.ua в українських дипломатичних колах, максимум, що обіцяють нам німці, – це 10-річний транзитний контракт, де вони виступлять гарантами, та створення нового інвестиційного фонду щодо розвитку відновлювальної енергетики (зокрема водневої).

Це і стало головним предметом перемовин Зеленського із Меркель за робочою вечерею в понеділок, 12 липня. На спільній пресконференції ще до вечері з українським президентом, канцлерка Німеччини заявила, що Україна має залишитися одним із головних транзитерів газу до Європи. Проте добудову та запуск "Північного потоку-2" вважають ледь не доконаним фактом. Навіть "Зелені", його непримиренні критики, кажуть, що можуть перекрити газовий вентиль (тобто вже після введення труби в експлуатацію), якщо Росія зробить щось вкрай погане. Тому не треба сподіватися, що "Зелені" можуть якось кардинально вплинути на ситуацію, навіть у разі перемоги на вересневих виборах до Бундестагу.

Кулуарно німці обіцяють надати Києву власні гарантії збереження транзиту на рівні 40 млрд куб. м на рік. Але ми прекрасно розуміємо, навіть якщо німці щось і підпишуть, росіяни це не будуть виконувати, і ці гарантії ризикують стати Будапештом-2 – гарним папірцем і не більше.

Що ж робити Україні? Продовжувати переконувати німецькі політичні кола, що добудова "Північного потоку-2" – це загроза національній безпеці не тільки України, а й цілої Європи. Так, економічні збитки від запуску труби в експлуатацію можуть сягнути $6 млрд (про це ТСН.ua детально писав у статті "Життя після добудови "Північного потоку-2": п’ять сценаріїв розвитку подій для України"). А як оцінити безпекові ризики та втрати? Адже газ для Росії – це передовсім зброя та елемент тиску. В Берліні це нарешті мають зрозуміти.

Про Україну з Москвою

Можна скільки завгодно ображатися на Сполучені Штати та Німеччину, але треба вміти не тільки вимагати, а й пропонувати щось натомість. Наприклад, щось економічно вигідне німецькому бізнесу. Звичайно, у нас немає таких гігантів, як Airbus та Boeing, однак є ГТС і все ще є можливість створення консорціуму (німці, французи та американці готові розглядати такий варіант).

Що ж до Сполучених Штатів, куди Володимир Зеленський збирається в кінці липня – на початку серпня, тут все трохи складніше. Байден бачить Україну через призму корупції та Москви. Так, політикою адміністрації Байдена є в дечому інституційна пам'ять часів Обами зайвий раз не провокувати Росію. Саме тому справді важливі для України рішення, як-от "замороження" надання додаткової військової допомоги Україні на $100 млн, ухвалюються через призму реакції Кремля. І, так, дійсно, Байден особисто впевнений, що корупція є прямим безпековим викликом для України нарівні з Росією.

Це може здатися абсурдом, але це правда. У відеозверненні до конференції з реформ в Україні, яка цьогоріч відбулася у Вільнюсі, держсекретар США Ентоні Блінкен прямо вказав українській владі на п’ять ключових реформ:

  • ухвалити законопроєкти про Вищу раду правосуддя та Вищу кваліфікаційну комісію суддів;
  • забезпечити чесний та прозорий добір керівництва НАБУ та САП;
  • ухвалити закон про прозоре корпоративне управління (ехо зміни керівництва "Нафтогазу" та, як вважають у Вашингтоні, наступу на реформу корпоративного управління);
  • нарешті ухвалити в другому читанні закон про СБУ;
  • та притягнути до відповідальності корумпованих чиновників.

По суті, Ентоні Блінкен процитував меморандум України з МВФ. Та й всі ці реформи більше потрібні самій Україні, ніж Сполученим Штатам. Але погано те, що адміністрація Байдена пов’язує ці реформи з безпековою допомогою. З одного боку, це має стимулювати українську владу реформувати країну швидше та рішучіше. З іншого – чи доречно одному з підписантів Будапештського меморандуму так чинити?

Джерела ТСН.ua в українських дипломатичних колах кажуть, що під час візиту Володимира Зеленського до США Україна дуже розраховує підписати нову безпекову угоду. Драфт документу Київ вже передав до Вашингтона. І ось тут почалося найцікавіше. Точно відомо, що жодних безпекових гарантій (що США захищатимуть нас у разі повномасштабного наступу Росії) там не буде. Та й інші пункти, які стосуються конкретної військової допомоги (зброї), американці теж суттєво підчищають.

Донбас та Крим

Цього тижня стане відома точна дата візиту Зеленського до Білого дому. Він вже анонсував, що проситиме Байдена про участь США у нормандському або будь-якому іншому форматі щодо Донбасу. Проте якщо український президент не візьме з собою успішні кейси започаткованих реформ, Київ ризикує потрапити в пастку, коли адміністрація Байдена вмиє руки, віддавши український кейс європейцям, мовляв, це ж у Європі триває війна, от і вирішуйте.

Німці з французами ніколи особливо не приховували бажання налагодити відносини з Росією за рахунок інтересів України. Українські перемовники, залучені до мінського процесу, розповіли ТСН.ua, що в Берліні та Парижі своєю заслугою вважають вже той факт, що не стало гірше, і Росія не пішла далі. Ніхто вже не приховує, що нормандський формат радше "мертвий", ніж "живий". Ангела Меркель та Еммануель Макрон навіть не мають наміру відвідати установчий саміт Кримської платформи 23 серпня в Києві, щоб зайвий раз не дратувати Москву.

То що ж це, як не "перезавантаження-2:0"? Адже Джо Байден своїми ж власними руками відкрив цю скриньку Пандори, зустрівшись із Володимиром Путіним в Женеві. Деякі українські дипломати та політики у розмові з ТСН.ua прямо на це вказували.

Міністр закордонних справ України 2014-2019 рр. Павло Клімкін наразі бачить повернення до спроби партнерства європейського та євразійського союзів: в Росії та ЄС абсолютно з різних причин існує прагнення подивитися, чи воно працюватиме якоюсь противагою США та Китаю. Повернення до таких думок дійсно є, але це не означає класичного "перезавантаження".

На думку надзвичайного та повноважного посла України Валерія Чалого, Україні треба грати з тими, хто готовий грати з нами. Суб’єктність набувається, а не очікується. Наприклад, розвивати більш тісну співпрацю з Великою Британією, яка проходженням свого есмінця Defender біля берегів Криму дала Росії по зубах. А не бігати по державних китайських телеканалах, заявляючи, що Україна перейматиме досвід комуністичного Китаю, далекого від демократії та прав і свобод громадян.

Новини світу: Зеленський зустрінеться з Меркель за вечерею – про що говоритимуть

Новини світу: Зеленський зустрінеться з Меркель за вечерею – про що говоритимуть
Наступна публікація