Бої та складне поранення: воїни ЗСУ майже рік утримували позицію в повному оточенні росіян

Бійці 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле» 10 місяців вдвох утримували надскладну позицію у плавнях під самим носом у ворога. Кілька разів вони вступали у прямі бойові зіткнення, пережили важкі поранення, однак не здалися. Майже через рік їх, попри шалені загрози, таки змогли забрати звідти. Шлях долали пішки і на квадроциклах, та все ж дісталися великої землі.

Аби полегшити доставку продуктів, БК та евакуацію, бригада оголосила великий збір на наземний роботизований комплекс.

Про звичайних людей, які витримують надзвичайні навантаження — у сюжеті Анастасії Невірної.

Військові розповіли про майже рік на позиціях

Рятувались жартами та приготуванням страв високої армійської кухні, на кшталт макаронів із тушонкою. 10 місяців на позиціях безперервно пробули ці військові. За цей час, зізнаються хлопці під час спілкування між собою, двоє майже незнайомих до того людей стали справжніми братами.

У серпні минулого року Ігор та Андрій вирушили на передові позиції на Запорізькому напрямку. І там, як кажуть у підрозділі, вони стали надійними «вухами» для своїх сил.

«Ігор», військовослужбовець 128-ї бригади «Дике поле»: «Ми мали слухати, спостерігати і коригувати дрони. Так як нам казали, що дрони — це очі, а ми — їхні вуха. Дрони вони ж не чують, тільки бачать, а ми чуємо рух якийсь, голоси, постріли, ми по рації доповідаємо… Ну і, звичайно, головне — не пропустити ворога».

Вибір житла на передовій був невеликий — один із небагатьох вцілілих підвалів посеред руїн. Обладнали його бійці так, як змогли самотужки. Отак глибоко під землею вони і провели усі десять місяців оточення.

Перше серйозне бойове зіткнення сталося вже на 5 день їхнього перебування на позиції. Тоді напарника Андрія важко поранило в ногу.

«Ігор», військовослужбовець 128-ї бригади «Дике поле»: «Андрюха почув голоси… Він каже: „Москва!“, і автомат узяв, і вибіг на сходи, і зразу одного він завалив. Другий встиг нам гранату кинути ще. На щастя, граната розірвалася на сходах. Андрій трохи ближче стояв, йому ногу посікло, боліла в нього нога, він лежав довго».

«Андрій», військовослужбовець 128-ї бригади «Дике поле»: «Я трошки розуміюсь на медицині, тому сам себе і лікував. Головне, що були поштарі — дрони скидали усе, що мені треба. Сам обробив рану, сам себе загоїв».

Армійське меню: «ліниві пельмені» з мівіни та тушонки

Харчуватись бійцям увесь цей тривалий час доводилось виключно тим, що їм прицільно скидали з українських дронів. Своє щоденне меню хлопці урізноманітнювали, як тільки могли. Зараз вони жартують, що у повному оточенні навіть винайшли власний ексклюзивний рецепт «лінивих пельменів».

«Андрій», військовослужбовець 128-ї бригади «Дике поле»: «Я кажу: ти сьогодні їси мівіну з тушонкою, потім тушонку з мівіною — ось уже 2 страви. Уяви, що сьогодні пельмені їмо. Які пельмені? Мівіна — тісто, тушонка — м’ясо. Все, рахуй, що пельмені».

Аби хоч якось вести лік часу в суцільній темряві підвалу, Ігор регулярно знімав на телефон, як змінюється його обличчя, як швидко відростає борода та волосся. І вже перед самим виходом, так і не дочекавшись візиту до професійного перукаря, просто зістриг усе зайве ножицями.

А майже по завершенню нашого знімання боєць щиро попросив на камеру подякувати своїм командирам за допомогу та рідним — за тривале чекання. Відмовити захиснику журналісти просто не змогли.

«Ігор», військовослужбовець 128-ї бригади «Дике поле»: «Дуже хочу подякувати своєму командиру… І хочу подякувати своїй сестрі Наталі, вона теж дуже багато зусиль доклала. І привіт передати усій своїй родині. Люблю вас, чекаю з нетерпінням, коли зможу приїхати».

Пішки подолати кілька десятків кілометрів після майже року сидіння у підвалі було ще тим випробуванням, розповідають бійці. Тим більше, що вибиратися доводилось під ворожими дронами та щомиттєвими КАБами.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН 14:00 6 ЛИПНЯ | БЕЗПРЕЦЕДЕНТНИЙ УДАР ПО КИЄВУ! Жахіття у ВИШНЕВОМУ й термінове ЗАСІДАННЯ ООН