Буданов в ОП, Федоров у Міноборони, а СБУ без Малюка: відомі військові розтлумачили гучні кадрові зміни Зеленського

Україну сколихнули гучні кадрові перестановки, здійснені президентом Володимиром Зеленським. ТСН.ua поспілкувався з колишнім начальником штабу “Азову” Богданом Кротевичем “Тавром”, співзасновником проєкту DeepState Романом Погорілим та командиром батальйону “Вовки Да Вінчі” Сергієм Філімоновим про гучні кадрові рішення в силовому блоці, енергетиці та Офісі президента. Зокрема, про перехід Кирила Буданова до ОП, потенційне призначення Михайла Федорова в Міністерство оборони та ймовірне перекидання Дениса Шмигаля до Міністерства енергетики — як антикризового менеджера після корупційних скандалів і управлінських провалів у цій галузі. А також про відставку Василя Малюка, хто може очолити Службу безпеки України та чому Зеленський залишив Сирського?

Переговорний фактор: Буданов як "анти-Єрмак" для Заходу

Відставка Андрія Єрмака запустила ефект доміно – на Банковій почався демонтаж всієї старої конфігурації управління. Ключовим маркером цієї трансформації стало переміщення Кирила Буданова з посади начальника ГУР до крісла керівника Офісу президента. Це рішення остаточно зафіксувало зміну парадигми: ОП перестає бути суто політично-адміністративним органом і перетворюється на центр воєнно-політичного управління. Буданов — не бюрократ і не класичний апаратник. Це розвідник із бойовим досвідом, менеджер війни, який мислить категоріями операцій, ризиків, асиметрії та стратегічного стримування. Саме тому його поява в “серці політичної вертикалі є свідомим розривом із попередньою моделлю влади. Західні видання описують Буданова як фігуру з майже легендарною репутацією всередині України — людину, яка уособлює ефективність і холодний прагматизм воєнного часу. 

Його призначення відбулося в критичний момент майже чотирирічної війни, коли Зеленський публічно заявив, що угода про припинення війни, укладена за посередництва США, готова “на 90%”. Водночас президент чітко окреслив пріоритети: безпека, розвиток Сил оборони та дипломатичний трек переговорів. Саме під ці завдання, за логікою Банкової, і підходить Буданов — як людина, здатна працювати одночасно з війною і з миром.

Ексначальник штабу “Азову” Богдан Кротевич “Тавр” в коментарі ТСН.ua назвав таке рішення президента логічним і прагматичним кроком у нинішніх умовах. Адже йдеться насамперед про посилення позицій України на міжнародних переговорах, а також про підготовку до подальшого ведення війни у разі, якщо досягти мирних домовленостей не вдасться. Кротевич оцінює призначення Кирила Буданова як вдале, наголошуючи, що його досвід і підхід здатні суттєво зміцнити переговорний процес.

“Мене звичайно розчаровує той факт, що ОП знову забирає повноваження від МЗС. Втім, я розумію, що це відбувається через неспроможність нинішнього МЗС утримувати сильну позицію на міжнародній арені, а це один із головних пріоритетів станом на зараз. Я не хочу порівнювати Кирила Олексійовича з Єрмаком, а хочу побажати, щоб Кирило Олексійович мав змогу змінити деяких своїх заступників, адже, насправді, станом на зараз лише Паліса і Кислиця є продуктивними”, – додає ексвійськовий. 

Кротевич зазначає: найближчим часом Буданов зосередиться саме на міжнародних переговорах. Водночас, він висловлює очікування, що у разі відмови Росії від запропонованого мирного плану, що, за його словами, є майже неминучим, новий очільник Офісу президента зверне увагу і на внутрішні проблеми держави, про необхідність вирішення яких він раніше заявляв публічно, зокрема й особисто.

Аналітичні видання на Заході наголошують: Буданов — це не лише воєнний менеджер, а міст між Києвом і Вашингтоном, особливо в контексті переговорів про завершення війни. В англомовних публікаціях його описують як прагматичного, врівноваженого гравця без “політичної істерики”, який користується повагою серед різних фракцій американського істеблішменту. Сам Зеленський сформулював таке рішення максимально відверто: “Я посилюю переговорну команду”. У порівнянні з Єрмаком, Буданов має два принципові плюси в очах американців: по-перше, жорстко реалістичний погляд на війну без політичних ілюзій; по-друге, відсутність корупційного шлейфу, що знімає репутаційні ризики з будь-яких переговорів. 

У Financial Times підкреслюють ще один аспект: Зеленський свідомо запросив до команди потенційного конкурента. Після місяців чуток про негласне суперництво між Будановим і Єрмаком це рішення приголомшило політичні кола Києва. FT трактує призначення як частину ширшої перебудови влади, що охоплює оборонний і силовий блоки, та як спробу внутрішньої стабілізації на тлі корупційних скандалів і падіння довіри. У своєму зверненні 4 січня Зеленський прямо визнав: Україна готується до двох сценаріїв — дипломатії або продовження активної оборони, якщо тиск на Росію виявиться недостатнім. 

Співзасновник проєкту DeepState Роман Погорілий у коментарі ТСН.ua зазначає: після кадрових змін робота в Офісі президента може нарешті запрацювати так, як це мало би бути від самого початку. На його думку, залучення Буданова до переговорного процесу здатне суттєво змінити рамку діалогу з партнерами та опонентами. “Ми маємо виходити на ті позиції, де Україна — не винна і не слабка сторона, а країна, на яку напали”, — каже Погорілий. 

Водночас, аналітик зауважує, що переговорний процес не існує у вакуумі. Війна триває щодня і не знижує інтенсивності — ані на полі бою, ані в ширшому, стратегічному вимірі. Саме тому будь-які ротації у владі мають розглядатися в контексті активної фази війни. Говорячи про призначення Буданова, Погорілий зазначає, що очоливши переговорну групу і маючи власні навички, зв’язки та глибоке розуміння війни, він здатний суттєво підсилити переговорний трек. 

“Фактично йдеться про мілітаризацію Офісу президента та залучення військових до переговорного процесу — людей, які добре знаються на противнику, розуміють логіку бойових дій і те, як відбуваються воєнні процеси загалом, а також реальні можливості України завдавати йому втрат. Водночас вони усвідомлюють і можливості противника діяти проти нас, але без перекручень і перебільшень, коли російська сторона намагається переконати американських партнерів у нібито здатності “стерти Україну з лиця землі”, що не відповідає дійсності”, – пояснює Погорілий.

Командир 108-го батальйону “Вовки Да Вінчі” Сергій Філімонов вважає, що Кирило Буданов має достатній рівень компетентності, стратегічного мислення та відповідальності, аби ефективно впоратися з обов’язками керівника Офісу президента. За його оцінкою, Буданов уже довів свою результативність. Водночас Філімонов звертає увагу на інший аспект цього кадрового рішення — майбутнє для військової розвідки. На його думку, саме в цій сфері роль Буданова була критично важливою.

Новим керівником Головного управління розвідки Міністерства оборони України став Олег Іващенко — досвідчений кадровий розвідник і генерал-лейтенант. Це класичний представник розвідувальної школи, людина системи, яка десятиліттями працювала всередині ГУР та упродовж тривалого часу був безпосереднім підлеглим Буданова.

Федоров може очолити Міноборони

Другим за гучністю анонсованим кадровим кроком у межах масштабного переформатування влади стало висунення Михайла Федорова на посаду міністра оборони України замість Дениса Шмигаля. Таке рішення, ініційоване Володимиром Зеленським, чітко підкреслює стратегічний зсув у бік технологічної війни, де ключову роль відіграють безпілотні системи, цифрова координація та швидкість ухвалення рішень. На посаді першого віцепрем’єр-міністра та міністра цифрової трансформації Федоров зарекомендував себе як один із головних архітекторів технологічної модернізації держави в умовах повномасштабної агресії — від цифровізації управління до масштабування оборонних інновацій. Сам Зеленський публічно наголошував, що компетенції Федорова є критично важливими для збереження життєздатності оборони, зокрема, через його безпосередню залученість до ініціативи “лінія дронів” і системну роботу над інтеграцією цифрових рішень у державні та безпекові процеси. 9 січня Михайло Федоров і Денис Шмигаль офіційно подали заяви на звільнення.

За словами Богдана Кротевича, Федоров кардинально відрізняється від усіх попередніх очільників оборонного відомства, і сам факт такої кандидатури він розцінює як позитивний сигнал. Водночас ексвійськовий наголошує, що Міноборони є складною, інерційною системою, яка вкрай важко піддається швидким змінам. “Якщо на посаді міністра цифрової трансформації Михайло Федоров був професіоналом у власному напрямку, то в Міноборони на початковому етапі йому доведеться серйозно спиратися на позицію військових”, — зауважує він. За оцінкою Кротевича, саме військове середовище часто чинить спротив трансформаціям, що є типовим для будь-якого старого й усталеного державного органу.

“Але є і інша сторона, яку я вважаю необхідним відзначити. Це те, що технології  — це не метод ведення війни, це інструмент. А війна — це метод використання цих інструментів. Тут я б шукав золоту середину, а не переходив в крайнощі. Щоб цифровізація та впровадження технологій працювали, треба прописувати доктрини використання. В іншому випадку будемо мати те, що маємо зараз – високоточне, високотехнологічне, зачасту дороговартісне озброєння використовується не згідно статутів, норм, доктрин або настанов, а згідно особистого бажання (як і підрозділи насправді). Це все призводить до тієї проблематики, яку ми маємо на сьогодні на фронті”, – наголосив Кротевич.

Командир “Вовки Да Вінчі” Сергій Філімонов, коментуючи ймовірне призначення Федорова, каже, що є підстави для стриманого оптимізму. Військовий зазначає, що йдеться про представника молодшого покоління управлінців, який системно працював із новітніми технологіями та процесами цифровізації. “Війна сьогодні і в найближчому майбутньому — це, зокрема, гонка технологій”, — наголошує він. Саме тому досвід Федорова у впровадженні масштабних цифрових проєктів може виявитися затребуваним у сфері оборони. На думку Філімонова, практичний бекграунд у реалізації таких ініціатив, як “Дія”, “Brave1” та інших проєктів цифрової трансформації оборонного сектору, потенційно здатен дати імпульс тим напрямкам роботи Міноборони, які сьогодні найбільше потребують оновлення. Він підкреслює, що саме технологічна складова може стати точкою зростання для оборонного відомства.

Роман Погорілий підкреслює, що заміна Дениса Шмигаля Михайлом Федоровим — це не зниження планки, а перехід “ефективності до ефективності”. “Міноборони не може дозволити собі втратити ефективну людину, тому й з’являється інша, не менш результативна”, — зазначає він. Аналітик нагадує, що кандидатура Федорова давно обговорювалася в політичних і експертних колах як потенційна для оборонного відомства, тож це рішення не стало несподіванкою. “Незалежно від того, як складатиметься переговорний процес, ми зобов’язані безперервно розвиватися, модернізуватися, будувати й утримувати оборонний сектор у тонусі”, — пояснює він. Йдеться не лише про готовність до продовження війни, а й про системне нарощування можливостей держави у будь-якому сценарії.

СБУ без Малюка: історія розставить крапки над “і”

Найбільш чутливим і потенційно ризикованим елементом усього кадрового переформатування стала ситуація навколо Служби безпеки України. Попри безпрецедентну підтримку з боку військових командирів, відкриту підтримку суспільства, а також попри фактично нульові шанси на звільнення через Верховну Раду, Василь Малюк усе ж подав заяву про відставку з посади голови СБУ. За його керівництва СБУ остаточно вийшла за межі класичної “кабінетної” спецслужби і трансформувалася у структуру, що воює, інтегровану у реальні бойові та спеціальні операції. Його ім’я напряму асоціювалося з конкретними діями, які формували не лише внутрішнє сприйняття ефективності СБУ, а й зовнішній імідж українських спецслужб як активного, ініціативного й небезпечного для ворога інструменту держави. Саме тому Малюка відкрито називали одним із найсильніших, а подекуди й найуспішніших очільників СБУ за весь період незалежності України. За його каденції служба перестала бути інертним силовим органом і перетворилася на суб’єкта війни — з власною операційною автономією та високим рівнем суспільної легітимності.

Про особистий досвід взаємодії з відомством розповів Сергій Філімонов. Він наголошує, що завдяки діям СБУ було зірвано замах на його життя, коли правоохоронці затримали завербовану особу безпосередньо перед спробою вбивства. 

“Хочу засвідчити свою повагу та вдячність йому. Це великий професіонал і справжній патріот. Також на фронті мій підрозділ часто співпрацює з бойовим крилом СБУ і це завжди вдалі спецоперації. Під керівництвом Василя Малюка СБУ досягла результатів, які ще не так давно здавалися неможливими. Спеціальні операції, які проводилися підрозділами СБУ зі знищення ворога, викликають щиру і безмежну повагу. Я з оптимізмом ставлюся до того, що Василь Малюк залишається в системі Служби безпеки України, бажаю йому подальших успіхів і вважаю його людиною, яка є надзвичайно важливою частиною обороноздатності нашої держави”, – пояснив Філімонов.

Богдан Кротевич зазначає, що чув позитивні відгуки про новопризначеного виконувача обов’язків очільника Служба безпеки України. Водночас він наголошує, що з повагою ставиться і до роботи Василя Малюка на посаді керівника СБУ, оцінюючи її як результативну й важливу для держави в умовах війни.

“Мене в цій історії найбільше засмутили чутки про те, що пан Малюк відмовився від посади голови СЗР. Адже саме на цій посаді він міг би реформувати вже давно застарілу службу, яка за своїм функціоналом має бути аналогом ЦРУ. Тож я сподіваюся, що з часом СЗР очолить людина, здатна на кардинальні зміни в цьому напрямку, що лише посилить позиції України на міжнародній арені”, – зауважив Кротевич.

Хто може очолити СБУ?

Хто може стати наступним очільником СБУ? У цьому контексті в експертному середовищі найчастіше згадують дві фігури — главу Центру спеціальних операцій “А” (“Альфа”) генерал-майора Євген Хмара та Олександра Поклада. Обидва є кадровими офіцерами з реальним бойовим і контррозвідувальним досвідом, глибоко інтегрованими у внутрішні процеси служби.

“Це люди, які мають значний досвід служби, реальні заслуги перед українським народом і відіграють ключову роль у побудові сучасної системи безпеки України. Саме такі офіцери формують професійне ядро спецслужби, забезпечують спадковість управлінських рішень і дозволяють інституції залишатися ефективною в умовах війни”, – каже Філімонов.

За словами командира “Вовків Да Вінчі”,  головним викликом для СБУ на цьому етапі є збереження внутрішньої єдності та посилення інституційної спроможності. На його думку, у будь-якій державі спецслужби тримаються не стільки на політичних фігурах, скільки на людях, які роками вибудовують систему, накопичують досвід і гарантують безперервність роботи. В умовах війни це набуває критичного значення, адже Служба безпеки України має залишатися стабільною, керованою й здатною ефективно протистояти ворогу незалежно від кадрових ротацій у найвищих кабінетах.

“Загалом хочу зазначити, що це не перша ротація у ключових міністерствах і структурах, відповідальних за безпеку та оборону України. За час повномасштабної війни ми вже неодноразово проходили через такі етапи. Кожного разу це викликало занепокоєння як серед військових, так і серед цивільних. Але попередні кадрові зміни не призвели до песимістичних очікувань суспільства. Тому вважаю важливим зберігати спокій, стриманий оптимізм, довіру до державних інституцій і продовжувати робити свою роботу заради спільної мети”, – наголосив Сергій Філімонов.

Роман Погорілий назвав відставку Малюка однією з найболючіших кадрових втрат для сектору безпеки за час повномасштабної війни. На його переконання, Малюк був найефективнішим очільником Служби безпеки України за весь період незалежності.

“Шкода, що політика втручається у війну. Шкода, що є процеси, які заважають активним людям воювати, вбивати ворога, впливати на процеси війни і змінювати їх кардинально. Тому це була дуже болюча, неприємна втрата”, – каже співзасновник DeepState.

Водночас Погорілий зазначає, що Євген Хмара – теж хороше призначення, адже це людина, яка й раніше була залучена до ключових процесів у системі безпеки. Разом із тим він констатує факт: кадрове рішення вже ухвалене, і змінити його неможливо, попри публічну підтримку Малюка з боку військових, експертів і частини суспільства. Аналітик підкреслює, що головним очікуванням наразі є збереження безперервності роботи СБУ. Він нагадує, що сам Малюк публічно запевнив у продовженні операційної діяльності служби, і такі ж сигнали лунали зсередини СБУ. Погорілий висловлює переконання,, що нове керівництво забезпечить цю роботу, хоча визнає: остаточну оцінку дасть лише час — як щодо внутрішньої ефективності, так і щодо результатів на зовнішньому контурі.

Говорячи про причини відставки, Погорілий схиляється до версії політичного рішення. “Я не можу говорити про деталі”, — зауважує він, додаючи, що в експертному середовищі циркулюють різні теорії: від історій, пов’язаних із НАБУ та САП, до припущень щодо переговорного процесу й зовнішнього впливу, де фігура Малюка могла комусь заважати. Втім, наголошує аналітик, усі ці версії наразі залишаються лише припущеннями.

На його думку, остаточні відповіді дасть лише час і хід подій. “Історія розставить крапки над “і”, — резюмує Погорілий.

Шмигаль може стати новим міністром енергетики

Після серії корупційних скандалів, які у 2025 році вдарили по енергетичному сектору, питання довіри до державного управління в цій сфері стало критичним. Йдеться не лише про репутаційні втрати, а про системну кризу контролю, прозорості та відповідальності в галузі, яка в умовах війни фактично прирівнюється до елементів національної безпеки. У цьому контексті ставка на досвідчених управлінців – це також сигнал західним партнерам: держава усвідомлює масштаби проблеми і готова відповідати на неї не деклараціями, а конкретними кадровими та інституційними кроками. Адже після корупційних скандалів будь-які рішення в енергетиці автоматично проходять крізь призму довіри — як всередині країни, так і за її межами. Новим міністром енергетики може стати Денис Шмигаль.

Роман Погорілий вважає, що призначення Дениса Шмигаля є спробою дати енергетичному сектору системного менеджера, здатного працювати з комплексними кризами. Погорілий вважає, що Шмигаль уже продемонстрував управлінську спроможність у Міністерстві оборони, і цей досвід може бути масштабований на енергетику. У довгостроковій перспективі, наголошує аналітик, ключовим завданням стане не латання окремих проблем, а виправлення системних помилок в енергетичній сфері — від посилення захисту об’єктів до налагодження швидкого відновлення після уражень, аварій чи технічних збоїв. Загалом Погорілий розглядає нинішні ротації як спробу вирівняти одразу кілька критичних напрямів — переговорний, оборонний і енергетичний — без втрати темпу в умовах війни, де управлінська помилка коштує надто дорого.

Звільнення Сирського не буде

Попри масштабне кадрове переформатування у владній та безпековій вертикалі, Володимир Зеленський заявив, що керівництво Збройних сил України наразі залишається поза межами цих змін. Президент публічно підтвердив: жодних рішень щодо заміни головнокомандувача Олександра Сирського на цьому етапі не планується.

За оцінкою Богдана Кротевича, така позиція безпосередньо пов’язана з переговорним треком.

“Я вважаю, що рішення про заміну вже давно сформоване. Втім його реалізація відкладається з низки причин, частина з яких, звісно, мені не відома. У разі зміни головнокомандувача зараз, сподіваюся, розпочнеться повноцінна армійська реформа, без якої Україна має значно менші шанси на виживання. Водночас такі процеси, безумовно, мають відбуватися під контролем Верховного головнокомандувача, тож за умов його повної залученості до переговорного процесу це може бути ризикованим кроком — змінювати головнокомандувача саме тепер. Водночас я сподіваюся, що пану президентові доповідають про те, наскільки нині Олександр Сирський продовжує спроби кадрових перестановок і призначень лояльних до себе, але не завжди професійних військових”, – каже Кротевич.

За його словами, ситуація з Валентином Маньком стала публічною. Втім, є й багато інших, не менш шкідливих ситуацій. Кротевич наголошує: відсутність змін у керівництві управління штурмових військ, а також затримка з передачею штурмових полків до складу Десантно-штурмових військ свідчать про зниження управлінської уваги до ЗСУ. Таку ситуацію він вважає серйозною помилкою в умовах війни.

Співзасновник DeepState Роман Погорілий різко й емоційно оцінює рішення залишити Олександра Сирського на посаді головнокомандувача. За його словами, саме це стало для нього найгіршою новиною на тлі останніх кадрових ротацій. Водночас він визнає, що значно болючим для багатьох виглядало усунення Василя Малюка, адже, за оцінкою Погорілого, серйозні претензії до його роботи можна “перерахувати на пальцях, якщо вони взагалі є”. На відміну від цього, ситуація навколо головнокомандувача, на його думку, є системно проблемною. Погорілий наголошує, що критика не виникає спонтанно або через особисту неприязнь до конкретної постаті. 

“Це не про ім’я. Це про дії, бачення і наслідки, які зливаються в одне”, — підкреслює він. За його словами, армія накопичила занадто багато проблем, які потребують глибоких реформ і структурних змін, а сигнали про необхідність цих змін звучать дедалі гучніше.

Аналітик зазначає, що як він особисто, так і інші експертні середовища неодноразово прямо чи опосередковано закликали президента звернути увагу на позицію керівництва Збройних сил. Однак відповідь, яку почули, він називає неприємною, адже статус-кво було збережено. На його переконання, це рішення є несправедливим і помилковим, хоча він визнає, що остаточна відповідальність лежить на президентові. Погорілий підкреслює: глава держави усвідомлює, що робить, і має власні мотиви для збереження нинішнього командування.

Водночас він звертає увагу на ключове питання, яке часто залишається без відповіді: “На кого міняти?” За його словами, будь-які вимоги змін повинні супроводжуватися конкретними альтернативами. У цьому контексті Погорілий згадує командувача об’єднаних сил ЗСУ, генерал-майора Михайла Драпатого як одну з найбільш обговорюваних кандидатур. Він наголошує, що Драпатий має підтримку, репутацію, повагу, знання та навички, однак вирішальним чинником залишається його власна ініціатива. “Дуже хотілося б, щоб він це почув, бо саме цього зараз не вистачає”, — зауважує аналітик.

Серед інших можливих кандидатів Погорілий згадує Олександра Гнатова, водночас додаєм, що навколо його постаті існують суперечливі оцінки, зумовлені особистим досвідом. Також він не відкидає варіант із командиром 1-го корпусу НГУ “Азов” Денисом Прокопенко “Редісом”, зазначаючи, що той уже фігурував у подібних обговореннях і, на його думку, міг би стати сильним головнокомандувачем.

У підсумку Погорілий наголошує: питання зміни керівництва ЗСУ залишається відкритим і надзвичайно складним. Йдеться не лише про прізвище, а про величезну відповідальність, компетенції та здатність взяти на себе управління армією в умовах війни. Водночас, за його переконанням, зволікання з реформами лише поглиблює проблеми, яких у Збройних силах уже надто багато, щоб їх ігнорувати.

Відповідаючи на запитання про найгостріші проблеми в українській армії, співзасновник аналітичного проєкту DeepState Роман Погорілий заявляє про відсутність цілісної реформи, яка мала б охоплювати людський ресурс, управління та відповідальність. Йдеться про дефіцит особового складу та неефективний розподіл людей між підрозділами, проблеми з ресурсним забезпеченням, а також брак стратегічного бачення ситуації на фронті. Особливо критичним він вважає процес ухвалення рішень щодо утримання та відновлення позицій, який часто виглядає хаотичним і запізнілим.

Окремий блок проблем, за словами Погорілого, стосується внутрішньоармійських ротацій і кадрової політики.

“Ми постійно бачимо, як призначаються командири, як їх знімають, але без жодної відповідальності за провалені рішення”, — наголошує він.

Не менш гострими залишаються питання мотивації, рекрутингу та мобілізації. Погорілий вказує на глибоку кризу стимулів для військовослужбовців і відсутність зрозумілої, чесної та ефективної моделі залучення людей до війська. У цьому ж контексті він згадує проблему самовільного залишення частин (СЗЧ). У підсумку Погорілий констатує: проблем настільки багато, що їх уже неможливо ігнорувати або латати точковими рішеннями. “

Це купа проблем, які треба виправляти, але їх не виправляють”, — резюмує співзасновник аналітичного проєкту DeepState Роман Погорілий.